Постанова № 25311438, 11.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 р. Справа № 2а-1870/805/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2011р. по справі № 2а-1870/805/11

за позовом Закритого акціонерного товариства "ЕКО-ЕНЕРГІЯ"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби за участю Прокуратури Сумської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" (далі - позивач, ЗАТ "ЕКО-ЕНЕРГІЯ") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовом про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби №0000182301/0/8301 від 23.07.2010 року, №0000182301/1 від 29.09.2010 року та №0000182301/2 від 10.11.2010 року, №0000192301/0/8302 від 23.07.2010 року, №0000192301/1 від 29.09.2010 року, №0000192301/2 від 10.11.2010 рок, №0000172301/0/8293 від 23.07.2010року, №0000172301/1 від 29.09.2010 року та №0000172301/2 від 10.11.2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2011 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції №0000182301/0/8301 від 23.07.2010 року, №0000182301/1 від 29.09.2010 року та №0000182301/2 від 10.11.2010 року про визначення закритому акціонерному товариству "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" податкового зобов'язання з акцизного збору на спирт етиловий в розмірі 33754490,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 16878095,00 грн., податкові повідомлення-рішення №0000192301/0/8302 від 23.07.2010 року про стягнення податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 7209175,0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7068363,50 грн., №0000192301/1 від 29.09.2010 року та №0000192301/2 від 10.11.2010 року про стягнення податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 7209175,0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7015747,00 грн.; №0000172301/0/8293 від 23.07.2010 року , №0000172301/1 від 29.09.2010 року та №0000172301/2 від 10.11.2010 року про стягнення податку на прибуток в розмірі 226722,0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 154183,50 грн.

Стягнуто за рахунок державного бюджету на користь закритого акціонерного товариства "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" 03 грн.40 коп. в рахунок повернення судового збору.

В апеляційній скарзі Сумська МДПІ просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 86, 159 КАС України, ст. 2 Декрету КМУ "Про акцизний збір", ст. 1 Закону України "Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)", ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 31.05.10 р. по 08.07.2010 року Сумською МДПІ (Лебединське відділення) була здійснена планова виїзна перевірка ЗАТ"ЕКО-ЕНЕРГІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валют ного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, в ході якою було встановлено порушення позивачем Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", Порядку складання декларації з по датку на прибуток підприємства, Закону України "Про податок на додану вартість", Декрету КМУ "Про акцизний збір", Закону України "Про ставки акцизно го збору на деякі товари (продукцію)" та інші порушення чинного законодавства.

За результатами перевірки 15.07.2011р. складено акт № 323/23/31650665, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000182301/0/8301 від 23.07.2010 року, № 0000182301/1 від 29.09.2010 року та №0000182301/2 від 10.11.2010 року про стягнення акцизного збору на спирт ети ловий в розмірі 33 754 490, 00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 16 878 095,00 грн.; № 0000192301/0/8302 від 23.07.2010 року про стягнення податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 7 209 175, 00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7 068 363, 50 грн.; № 0000252301/1 від 29.09.2010 року та №0000252301/2 від 10.11.2010 року про стягнення податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 7 209 175, 00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7 015 747,00 грн.; №0000172301/0/8293 від 23.07.2010 року, № 0000172301/1 від 29.09.2010 року та № 0000172301/2 від 10.11.2010 року про стягнення податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 226 722,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 154 183,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення Сумської МДШ були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА в Сумській області та ДПА України, котрі відмовили у задоволенні скарг та залишили податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності та законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Еко-Енергія" у перевіряємому періоді займалося виробництвом оксигенату моторного палива альтернативного на основі спирту етилового, який відповідно до статті 1 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" є підакцизною продукцією і підлягає оподаткуванню акцизним збором за ставкою 34 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що в порушення вимог статей 2, З, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №18-92 "Про акцизний збір", із змінами й доповненнями, та статті 1 Закону України від 7 травні 1996 року № 178/96-ВР "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої", із змінами й доповненнями, з оборотів по реалізації оксигенату моторного палива альтернативного ЗАТ "Еко-Енергія" не нараховувало та не сплачувало до бюджету податкові зобов'язання з акцизного збору. За результатами перевірки підприємству донараховано акцизного збору на суму 33754490 грн. (у тому числі за листопад 2009 року - 71,91289 грн., грудень 2009 року - 11184140 грн., січень 2010 року - 5384577 грн., лютий 2010 року - 4454765 грн., листопад 2009 року - 5539719 гривень).

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до пункту "а" статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 "Про акцизний збір", із змінами й доповненнями, платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції"), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику. Об'єктом оподаткування є: обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції*), виготовлених з давальницької сировини; обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції") для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників (стаття 3 Декрету). Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції-) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції) (стаття 4 Декрету).

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року №111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 року за №295/6486, із змінами й доповненнями: акцизний збір обчислюється у твердих сумах у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції). Акцизний збір, обчислений в євро, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на перший день кварталу, у якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу".

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Положення, платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору. Платники акцизного збору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно відповідно до чинного законодавства. Платники акцизного збору (крім зазначених у пунктах 6.2 - 6.6) зобов'язані самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданому ними розрахунку, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем подання Розрахунку (підпункт 6.1, 6.7 пункту 6 Положення)

У зв'язку з викладеним вище колегія суддів погоджується з висновками відповідача про заниження задекларованих ЗАТ "Еко-Енергія" показників у рядку 1 "операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків" податкових декларацій по податку на додану вартість у сумі 7350898 гривень, оскільки підприємством в порушення вимог пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість внаслідок не включення до складу бази оподаткування податком суму акцизного збору.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що висновок про виробництво позивачем спирту етилового податковий орган дійшов лише на підставі матеріалів кримінальної справи стосовно посадових осіб ЗАТ"Еко-Енергія" за фактом незаконного виготовленні підакцизних товарів з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво добавок на основі біоетанолу та незаконну реалізацію незаконно виготовлених підакцизних товарів, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України.

Проте, висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в акті зазначено, що у зв'язку з порушенням кримінальної справи на підставі постанови про проведення обшуку від 29.04.2010 року на підприємстві проведено обшук, під час якого були вилучені залишки готової продукції, а саме: рідина в складі готової продукції, рідина у зливному складі та рідина з «фонаря» холодильника ОМП-А не денатурованого.

Відібрані під час обшуку зразки продукції ЗАТ «Еко-Енергія» було направлено на експертизу до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса.

Як вбачається з висновку судової експертизи по дослідженню нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів № 4191 від 27.05.2010 року, рідини, які були вилучені 30.04.2010року з ємності для зберігання готової продукції (рідина №1) та в зливному складі з ємності для зберігання готової продукції (рідина №2) являють собою суміш: етилового спирту, масова доля якого складає: для рідини № І ~ 97,48 % ( по об'єму), для рідини № 2 -97,7 % ( по об 'єму); рідина, яка була вилучена з «фонаря» холодильника ОМП-А є етиловим спортом, масова доля якого складає 99,95%.

Вказаний Висновок судової експертизи було покладено в основу Висновку Сумської торгово-промислової палати від 25 червня 2010 року №С5-34, відповідно до якого, зразки продукції ЗАТ «Еко-Енергія» відповідають коду УКТ ЗЕД 2207 20 00 0 - спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації, - визначеному відповідно до ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольну напої» від 07.05.1996р. № 178/96-ВР у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до вказаного Закону так званий «оксигенат моторного палива альтернативного», який виробляло ЗАТ «Еко-Енергія», являвся підакцизною продукцією, яка відповідно до абз. 5 Пояснень до товарної позиції 2207, «включає нейтральні спирти (ректифікати) тобто етиловий спирт, який містить воду, із якого шляхом фракційної перегонки були майже цілком вилучені компоненти (вищі спирти, складні ефіри, альдегіди, кислоти і т.п.).

Як вбачається з акту перевірки, вказані висновки судової експертизи та експерта Сумської торгово-промислової палати було також враховано при проведенні перевірки підприємства позивача Сумською МДПІ.

Посилання суду першої інстанції на той факт, що слідчі дії по кримінальній справі, зокрема проведення обшуку на підприємстві та вилучення зразків продукції були проведені лише 30 квітня 2010 року, а виробництво продукції на підприємстві позивача припинилось в березні 2010 року, остання реалізація відбулась 29.03.2010 року. В період часу з жовтня 2009 року по березень 2010 року продукція по своєму хімічному складу не вивчалася, а тому відсутні підстави стверджувати, що вона є спиртом етиловим, чи іншим спиртовим дистилятом та спиртним напоєм, одержаними шляхом перегонки, денатурованими, будь-якої концентрації та відповідає коду УКТЗ 2207 20 00 00 є безпідставними.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись, оскільки обладнання, що використовував позивач перебувало на заводі постійно, технічно не змінювалося, а вид випущеної продукції залежить саме від технічних можливостей обладнання, яке було орендоване підприємством позивача у ТОВ «Будильський експериментальний завод» ( підприємства, яке спеціалізувалося на випуску спирту етилового), а не від часу випуску продукції.

Позивач ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не надав доказів переобладнання орендованого обладнання, яке за технологією призначено для виготовлення спирту етилового.

Висновок суду першої інстанції про необхідність врахування Сумською МДПІ висновків позапланової перевірки з питань дотримання ЗАТ «Еко-Енергія» організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту етилового і спиртовмісної продукції, проведеної у січні 2010 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА в Сумській області є помилковим з наступних підстав.

Під час перевірки підприємства позивача РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА в Сумській області було встановлено відсутність коду УКТ ЗЕД на оксигенат моторного палива альтернативного ( ОМП-А), тому вже після вказаної перевірки на замовлення позивача, на підставі тільки Технічних умов У 24.6-02128514-002-2003 Літера А «Оксигенат моторного палива альтернативний» Сумською торгово-промисловою палатою було складено висновок експерта № С5-16 від 31.03.2010 року, в якому було зазначено, що оксигенат моторного палива альтернативний ( ОПМ-А) відповідає коду УКТ ЗЕД 3824 90 99 00.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ні акт позапланової перевірки з питань дотримання ЗАТ «Еко-Енергія» організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту етилового і спиртовмісної продукції, проведеної у січні 2010 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА в Сумській області, ні Висновок Сумської торгово-промислової палати № С5-16 від 31.03.2010 року, складений на замовлення позивача, не можуть бути належними доказами у справі, оскільки вони не містять інформації про обставини, які були виявлені пізніше - на підставі дослідження зразків готової продукції, яка вироблялася ЗАТ «Еко-Енергія», а не лише на підставі аналізу Технічних умов У 24.6-02128514-002-2003 Літера А «Оксигенат моторного палива альтернативний».

Крім того, судова колегія зауважує, що судом першої інстанції не було встановлено які саме зразки спиртовмісної продукції ЗАТ «Еко-Енергія» відправлялись на експертизу до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ( Висновок № 7019/10-14 від 06.09.2010р.) та на комплексну судову товарознавчу та економічну експертизу ( Висновок № 4208/4207 від 12.07.2010Р, на результати яких він посилається в своєму рішенні, тим більше, що у судовому рішенні зазначено, що «в період часу з жовтня 2009 року по березень 2010 року продукція ЗАТ «Еко-Енергія» по своєму хімічному складу не вивчалася».

Відповідно ж до вказаних висновків, товарна класифікація спиртовмісної продукції визначалася на підставі Технічних умов У 24.6 -02128514-002-2003 та не за Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольну напої» від 07.05.1996р. Хе 178/96-ВР, а за Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) від 11.07.1996р. №313/96-ВР.

Перелічені вище письмові документи не підтверджують факту відповідності продукції, що вироблялася ЗАТ «Еко-Енергія» Технічним умовам У 24.6-02128514-002-2003 та технологічному регламенту на виробництво оксигенату моторного палива альтернативного (ОМП-А), на що посилається суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податковий орган вірно зазначив, що у зв'язку з тим, що ЗАТ "Еко-Енергія" з оборотів по реалізації оксигснату моторного палива альтернативного не нараховувало та не сплачувало до державного бюджету акцизний збір, підприємством занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6 750 898 гривень.

Посилання позивач на обставини переобладнання орендованого у ТОВ «Будильський експериментальний завод» обладнання, вказуючи, що з орендованого обладнання перед початком випуску продукції було вилучено епюраційну, регенераційну (концентраційну) і зневоднюючої колони, що при виробництві продукції використовувалась тільки бражна колона, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до технологічного регламенту ТР-02128514-08-09, технологічний процес виробництва оксигенату моторного палива альтернативного складається із наступних етапів:

-приймання сировини та допоміжних матеріалів,

-приготування засівних дріжджів,

-дріжджегенерування і зброджування сусла,

-перегонка бражки,

-азеотропна ректифікація.

В даному процесі задіяні три колони брагоректифікаційної установки:

1)бражна- отримання бражного дистиляту;

2)концентраційна - концентрація спиртів та супутніх летких домішок;

3)зневоднююча - зневоднення продукту циклогексаном.

Таким чином, позивач у перевіреному періоді оприбутковував та використовував для виробництва власної продукції основну сировину: бурякову мелясу, яка являється сировиною для виробництва спирту етилового. Крім того, для виробництва продукції позивач використовував, орендоване у ТОВ «Будильський експериментальний завод» обладнання, яке забезпечує масове виробництво спирту етилового.

Доказів здійснення переобладнання орендованої у ТОВ «Будильський експериментальний завод» лінії з вилученням, необхідних для виробництва спирту етилового колон, позивачем не надано.

Пояснення представників позивача щодо технологічного процесу випуску продукції та відсутності технічної можливості випуску спирту етилового, суперечать положенням технічних умов ТУ У 24.6-02128514-002-2003 та технологічному регламенту ТР-02128514-08-09, на положення яких посилається суд першої інстанції в обґрунтування своєї постанови.

Щодо порушення позивачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що ЗАТ "Еко-Енергія" не включало до складу валових доходів перевіряємого періоду дохід у розмірі 300 000 гривень щокварталу з надання в оренду ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" обладнання, чим порушило норму Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( в порушення підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7), а також ЗАТ "Еко-Енергія" не нарахувало та не перерахувало до бюджету податок на додану вартість на суму орендної плати згідно договору оренди від 23 вересня 2003 року із ДП "Лохвицький спиртовий комбінат", та не відобразило його у складі податкового зобов'язання, в результаті чого підприємством було порушено вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 600 000 гривень.

Операції з оренди з метою оподаткування вважають операціями особливого виду, порядок оподаткування яких визначено п.п. 7.9.3. п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994р. № 334/94-ВР.

Відповідно до вказаного підпункту Закону, «передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування».

Специфічність операцій оренди як операцій особливого виду полягає у тому, що орендні платежі відображають у податковому обліку у періоді нарахування, а не за загальним правилом першої події. Тобто орендодавець повинен збільшити валовий дохід на суму нарахованого орендного платежу за датою, установленою у договорі.

Керуючись спеціальною нормою, орендар має право збільшити валові витрати на суму нарахованого орендного платежу за датою, встановленою у договорі, навіть, якщо у звітному періоді, він, з будь-яких причин затримує оплату за договором оренди.

Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України визначено істотні умови договору оренди:

-склад і вартість майна з урахуванням індексації,

-строк, на який укладено договір,

-орендна плата з урахуванням індексації,

-порядок використання амортизаційних відрахувань,

-відновлення орендованого майна, умови його повернення або викупу.

Згідно договору оренди майна від 23 вересня 2003р. та акту прийому-передачі майна від 1 жовтня 2003р. ЗАТ «Еко-Енергія ( орендодавець) передало в оренду ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» ( орендарю) обладнання - виробничий комплекс по обезводненню на молекулярних ситах вихідної суміші з вмістом води не більш 7% об'єму строком на 5 ( п'ять) років - до 23 вересня 2008 року включно. Відповідно до п. 10.6 вказаного договору, «у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.» Згідно п. 3.1 договору, «орендна плата визначається у розмірі 250 000 грн. ( двісті п'ятдесят тисяч гривень), ПДВ 50 000 грн. ( п'ятдесят тисяч гривень), всього 300 000 грн. (триста тисяч гривень) на квартал.

Факт надання позивачем послуг у вигляді оренди майна підтверджується договором оренди майна від 23 вересня 2003р. та актом прийому-передачі майна від 1 жовтня 2003р.

Доказів розірвання договору оренди, а також доказів повернення майна орендодавцю позивачем не надано, тому підстав не відображати у податковому обліку вказаної господарської операції, відповідно до п.п. 7.9.3. п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994р. № 334/94-ВР, та не нараховувати податкових зобов'язань відповідно до п.3.1 ст. З та п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України від З квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у позивача не було підстав.

Твердження позивача про те, що договір оренди майна від 23 вересня 2003р. було розірвано на підставі листа № 248 від 24.02.2005р. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що на адресу Сумської МДПГ ЗАТ «Еко-Енергія» було направлено лист від 22.06.20І0р. за № 58, яким повідомлялось, що «згідно з доповненням від 28.09.06р. до договору оренди майна від 23.09.03р. ( доповнення датується значно пізнішою датою), вказаний договір було доповнено пунктом, відповідно до якого в період консервації орендованого майна або його невикористання орендарем, орендна плата за цей період та амортизаційні відрахування в бухгалтерському обліку орендодавцем не нараховуються. Починаючи з 28.09.06р. вказане орендоване майно орендарем не використовувалось, про що було повідомлено листом ДП «Лохвицький спирткомбінат» від 19.09.08р. №738. У зв'язку з цим, починаючи з 28.09.06р. орендна плата і амортизаційні відрахування на майно в бухгалтерському обліку не нараховувались».

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту відсутності орендних правовідносин за договором оренди майна від 23 вересня 2003р. Добровільну відмову позивача як орендодавця від отримання орендних платежів слід розцінювати як спосіб заниження податкових зобов'язань язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, на перевірку було надано договір оренди майна від 23 вересня 2003р. та акту прийому-лередачі майна від 1 жовтня 2003р. ЗАТ «Еко-Енергія ( орендодавець) передало в оренду ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» ( орендарю) обладнання - виробничий комплекс по обезводненню на молекулярних ситах вихідної суміші і не надано акту, який би підтверджував повернення майна.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що наявність у провадженні суду загальної юрисдикції справи за позовом ЗАТ «Еко-Енергія» про витребування майна з чужого незаконного володіння не є доказом припинення орендних відносин між позивачем та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», оскільки фактична наявність спору не підтверджується наявністю обставин фактичного неповернення ЗАТ «Еко-Енергія» стаціонарного обладнання.

Також, колегія суддів зауважує, що довідка, складена Контрольно-ревізійним управлінням в Лохвицькому районі про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Еко-Енергія» за період з 01.12.2001 року по 08.02.2005 року, на яку посилається суд першої інстанції, не є належним доказом у справі, який би містив інформацію про обставини розірвання договору оренди, оскільки судом не враховано твердження позивача про розірвання договору оренди 24.02.2005р. та наявності доповнень до договору оренди від 28.09.06р.

За наявності договору оренди майна від 23 вересня 2003р. та акту прийому-передачі майна від 1 жовтня 2003р., якими підтверджується передача в оренду ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» обладнання ( основних фондів), твердження представників позивача про ненарахування амортизації на об'єкти основних фондів у зв'язку з неодержанням орендних платежів, як підстави невключення до складу валового доходу сум нарахованої орендної плати, є повністю необґрунтованим, оскільки порядок оподаткування операцій оренди (лізингу) як операцій особливого виду встановлений Законом, суми амортизаційних відрахувань також визначаються у строгій відповідності до ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить імперативні норми права, обов'язкові для виконання платниками податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість у зв'язку з неотриманням орендних платежів відповідно до договору оренди виробничого комплексу є повністю необґрунтованим.

Як вбачається з акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачу було донараховано 33 754 490,00 грн. акцизного збору у звязку зі встановленим порушенням вимог ст.ст.2, 3, 4 Декрету кабінету Міністрів України №18-92 від 26.12.1992р. "Про акцизний збір" та ст.1 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" №178/96 від 07.05.1996р.

Відповідно до копії вироку Лебединського районного суду від 06.12.2010р., наявної в матеріалах справи, директора ЗАТ "Еко-Енергії" ОСОБА_4, серед іншого, визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, тобто в незаконному збуті підакцизних товарів в січні 2010 року. Свою вину в скоєнні зазначеного злочину ОСОБА_4 визнав повністю.

Таким чином, колегія суддів відмічає, що період, за який керівника позивача визнано винним за вироком суду, охоплено період, за який донараховано зобовязання зі сплати акцизного збору.

Крім зазначеного, колегія суддів зауважує, що прокурором, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, надано до матеріалів спарви копії постанов про притягнення до адміністративної відповідальності директора ЗАТ "Еко-енергія" ОСОБА_5 та головного бухгалтера ЗАТ "Еко-енергія" ОСОБА_6 за порушення вимог податкового законодавства за результатами вищезазначеної перевірки та акта перевірки № 323/23/31650665 від 15.07.2011р. Вказані постанови суду виконано правопорушниками - директором позивача та головним бухгалтером позивача - сплачено штраф, що підтверджується відповідними документами, залученими до матеріалів справи.

Зазначені постанови також є підтвердженням правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що не прийнято до уваги судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2011р. по справі № 2а-1870/805/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Русанова В.Б.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст постанови виготовлений 16.07.2012 р.