Ухвала суду № 25311305, 03.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р.Справа № 2а-12753/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. по справі № 2а-12753/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Золота нива -1"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської областіДержавної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Золота нива 1» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000542320 від 15.09.2011р., яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 828515 грн.; № 0000661720 від 16.09.2011р., яким платнику податків збільшено (донараховано) суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 4731 грн., у тому числі 3784, 80 грн. - за основним платежем, 946, 20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. позовні вимоги були задоволені, а саме: податкові повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби № 0000542320 від 15.09.2011р., № 0000661720 від 16.09.2011р. скасовані.

Відповідач, не погодившись зі вказаним рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 р. у справі № 2а-12753/11/2070 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі без належної оцінки доводів відповідача.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, посилаючись на те, що фахівцями податкового органу була кових повідомлень-рішень 4№ 4 від 22.08.2011р.)РИЄМСТВА "тва ного підприємства "проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства, під час проведення якої виявлені порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного включення платником податків до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих за правочинами, які не спричиняють настання реальних правових наслідків і є нікчемними, та згідно з податковими накладними, оформленими з порушенням норм чинного законодавства. Вказане призвело до завищення податкового кредиту платника податків по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Український центр екології» - на суму 316397,00 грн., по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Сінергія-А» - на суму 512118,00 грн. Під час проведення перевірки також встановлено порушення п.1.15 ст.1, п.8.1.1, п.8.1.2. ст.8, п.9.12.1, п.9.12.2 п.9.2 ст.9, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки платником податків без достатніх підстав віднесено до неоподатковуваних доходи фізичних осіб, виплачені в рахунок компенсації вартості отриманих від них цінностей та робіт, у зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 3784,80 грн.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що на виконання умов договорів поставки, укладених з ПП «Український центр екології» і ТОВ «Сінергія-А», на адресу позивача було відвантажене дизельне паливо. Фактичне відвантаження, рух та оприбуткування товару підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку, розрахунки з контрагентами проведені у безготівковій формі у повному обсязі. Платником податків дотримано порядок формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за даними господарськими операціями, договори поставки у судовому порядку недійсними не визнані, реальність правочинів підтверджено необхідними первинними документами. Податкові накладні оформлені з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, наведені у них адреси є місцезнаходженням контрагентів згідно з даними ЄДРЮОФОП, податкові накладні виписані постачальниками як зареєстрованими платниками податку на додану вартість. У частині, що стосується наведених відповідачем порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», посилається на виплату грошових коштів без утримання податку з доходів фізичних осіб двом фізичним особам-підприємцям, які перебували на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок утримувати з них податок з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Ізюмської ОДПІ у Харківській області була кових повідомлень-рішень 4№ 4 від 22.08.2011р.)РИЄМСТВА "тва ного підприємства "проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Золота нива 1» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011., валютного законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №1239/2320/33897138 від 26.08.2011р., згідно з висновками якого встановлено порушення платником податків вимог податкового законодавства, у тому числі: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованих за нікчемною угодою та згідно з податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чинного законодавства - ПП «Золота нива 1» по контрагенту ПП «Український центр екології» у червні 2011р. завищено податковий кредит на суму 316397,00 гривень; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованих за нікчемною угодою та згідно з податковими накладними, виписаними не платником податку і оформленими з порушенням вимог чинного законодавства - ПП «Золота нива 1» по контрагенту ТОВ «Сінергія-А» у червні 2011 року завищено податковий кредит на суму 512118,00 гривень; п.1.15 ст.1, п.8.1.1, п.8.1.2. ст.8, п.9.12.1, п.9.12.2, п.9.2 ст.9, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010 р. на суму 3784, 80 гривень - ПП «Золота нива 1» без достатніх підстав віднесено до неоподатковуваних доходи фізичних осіб, виплачені в рахунок компенсації вартості отриманих від них товарно-матеріальних цінностей, чим занижено об'єкт оподаткування на суму 25232 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000542320 від 15.09.2011р., яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 828515 гривень; № 0000661720 від 16.09.2011р., яким платнику податків збільшено (донараховано) суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 4731,00 гривень, у тому числі 3784, 80 гривень - за основним платежем, 946,20 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку та залишені без змін.

Колегією суддів встановлено, та підтверджено матеріалам справи, що 01 квітня 2011р. між ПП «Український центр екології» і ПП «Золота нива 1» був укладений договір поставки нафтопродуктів № 125; 1 червня 2011р. між ТОВ «Сінергія-А» і ПП «Золота нива 1» був укладений договір поставки нафтопродуктів № 7. Відповідно до умов вказаних договорів контрагенти зобов'язувались передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач прийняти і оплатити нафтопродукти в порядку і на умовах, визначених договорами.

Згідно з видатковими накладними № 5/12 від 27.04.2011р., № 29/04 від 29.04.2011р., № 20/4 від 20.05.2011р. ПП «Український центр екології» було передане, а ПП Золота нива 1» прийняте дизельне паливо у кількості 225235 літрів загальною вартістю 1898380,00 гривень, у тому числі ПДВ 316397,00 гривень. Факт здійснення господарських операцій підтверджений товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів № 27/4 від 27.04.2011р., № 20/5 від 27.04.2011р., № 29/4 від 29.04.2011р., № 29/5 від 29.04.2011р., № 20/4 від 20.05.2011р., № 20/5 від 20.05.2011р. (форма № 1-ТТН (нафтопродукт); актами приймання нафтопродуктів за кількістю за договором № 125 від 01.04.2011р. б/н від 20.05.2011р., б/н від 27.04.2011р., б/н від 29.04.2011р., податковими накладними № 144 від 27.04.2011р., № 209 від 29.04.2011р., № 215 від 20.05.2011р.

Згідно з видатковими накладними № 01/01 від 01.06.2011р., № 7/7 від 07.06.2011р., № 8/9 від 08.06.2011р., № 14/11 від 14.06.2011р., № 15/3 від 15.06.2011р. ТОВ «Сінергія-А» було передане, а ПП Золота нива 1» прийняте дизельне паливо у кількості 375550 літрів загальною вартістю 3072705,00 гривень, у тому числі ПДВ 512118,00 гривень. Факт здійснення господарських операцій підтверджений товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів № 01/01 від 01.06.2011р., № 02/01 від 01.06.2011р., № 03/01 від 01.06.2011р., № 04/01 від 01.06.2011р., № 07/5 від 07.06.2011р., № 07/8 від 07.06.2011р., № 01/08 від 08.06.2011р., № 02/08 від 08.06.2011р., № 14/1 від 14.06.2011р., № 15/7 від 15.06.2011р. (форма № 1-ТТН (нафтопродукт), актами приймання нафтопродуктів за кількістю за договором № 07 від 01.06.2011р. б/н від 01.06.2011р., б/н від 07.06.2011р., б/н від 08.06.2011р., б/н від 14.06.2011р., б/н від 15.06.2011р., податковими накладними № 1 від 01.06.2011р., № 63 від 07.06.2011р., № 76 від 08.06.2011р., № 118 від 14.06.2011р., № 126 від 15.06.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, у складському обліку ПП «Золота нива 1» операції з придбання нафтопродуктів відображені у книгах складського обліку паливно-мастильних матеріалів за 2011 рік, які містять відомості про надходження, зберігання, витрачання та залишок дизельного палива, що надійшло від ПП «Український центр екології», ТОВ «Сінергія-А». Оприбутковане дизельне паливо використане позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено долученими до матеріалів справи накладними на внутрішнє переміщення №-304 від 27.04.2011р., №-303 від 27.04.2011р., №-305 від 29.04.2011р., №-37 від 20.05.2011р., №-901 від 01.06.2011р., №-899 від 01.06.2011р., №-903 від 07.06.2011р., №-900 від 07.06.2011р., №-902 від 08.06.2011р., №-907 від 14.06.2011р., №-898 від 15.06.2011р., звітами про рух пального та мастил за квітень, травень, червень 2011р., які відтворюють подальший рух та витрати пального.

Наявність придбаного позивачем дизельного палива підтверджена наявними у матеріалах справи інвентаризаційними описами №№ 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 станом на 03.05.2011р., №№ 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35 станом на 20.05.2011р., №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44 станом на 01.06.2011р., №№ 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 станом на 01.07.2011р.

Згідно з виписками обслуговуючих банків за 27.04.2011р., 29.04.2011р., 20.05.2011р., 01.06.2011р., 07.06.2011р., 08.06.2011р., 14.06.2011р., 15.06.2011р. оплата за придбане дизельне паливо здійснена позивачем у повній сумі: у розмірі 1898380,00 гривень, у тому числі ПДВ 316397,00 гривень, на розрахунковий рахунок ПП «Український центр екології»; у розмірі 3072705,00 гривень, у тому числі ПДВ 512118,00 гривень, на розрахунковий рахунок ТОВ «Сінергія-А».

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до вказаної норми та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину.

Колегія суддів приходить до висновку, що посилання Ізюмської ОДПІ на наявність актів податкових органів про визнання нікчемними правочинів за участю позивача і ПП «Український центр екології», ТОВ «Сінергія-А» безпідставними, оскільки відповідачем не надано до суду доказів оскарження спірних правочинів у судовому порядку або таких, що набрали законної сили, судових рішень про визнання вказаних правочинів недійсними.

Відповідно до п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

При цьому дослідженням наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що факти здійснення господарських операцій з поставки дизельного палива за участю позивача підтверджені достатніми первинними документами, зміст яких відповідає нормам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., та доводами відповідача не спростовуються.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нормами законодавства, чинного на час вчинення господарських операцій позивачем, не передбачалось вимог про виготовлення накладних (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) на бланках документів суворої звітності з обліковою серією та номером.

Згідно з п.5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Пунктом 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (у редакції правил з моменту їх прийняття) передбачалось, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до бланків суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Дію пункту 11.2 правил було зупинено згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур'єр" від 28 квітня 2006 року № 81.

На підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006р. № 493 пункт 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, виключено.

Пунктом 4.1.5.36 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України N 81/38/101/235/122 від 02.04.1998р., яка втратила силу з набуттям чинності діючою Інструкцією № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., передбачалось, що товарно-транспортні накладні за формою N 1-ТН є бланками суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією і друкарською нумерацією.

Чинна на час вчинення господарських операцій позивачем Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., не містить вимог про виготовлення накладних з дотриманням таких вимог.

Згідно з п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи складаються на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України; документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити реквізити спеціалізованих форм.

Наявні у матеріалах справи накладні (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) відповідають вказаним вимогам і містять усі реквізити, передбачені спеціалізованою формою № 1-ТТН (нафтопродукт) згідно з Додатком 3 до чинної Інструкції № 281/171/578/155 від 20.05.2008р.

При цьому колегія суддів зазначає, що зі змісту товарно-транспортних накладних (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) № 27/4 від 27.04.2011р., № 20/5 від 27.04.2011р., № 29/4 від 29.04.2011р., № 29/5 від 29.04.2011р., № 20/4 від 20.05.2011р., № 20/5 від 20.05.2011р., № 01/01 від 01.06.2011р., № 02/01 від 01.06.2011р., № 03/01 від 01.06.2011р., № 04/01 від 01.06.2011р., № 07/5 від 07.06.2011р., № 07/8 від 07.06.2011р., № 01/08 від 08.06.2011р., № 02/08 від 08.06.2011р., № 14/1 від 14.06.2011р., № 15/7 від 15.06.2011р., вбачається , що вантажовідправниками дизельного палива визначені контрагенти позивача - ПП «Український центр екології» і ТОВ «Сінергія-А».

Згідно з п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, п.7.5.1, 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., обов'язок виписування товарно-транспортних накладних (форма 1-ТТН) з дотриманням встановленої форми та змісту вказаними нормами покладений на підприємство - вантажовідправника.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не може відповідати за недодержання його контрагентами дисципліни документального оформлення, оскільки кожний суб'єкт несе самостійну відповідальність за дотримання правил ведення обліку, і правильність оформлення бухгалтерського документу має забезпечувати особа, яка його склала.

З урахуванням викладеного, посилання відповідача на помилки в оформленні накладних (форма № 1-ТТН (нафтопродукт) не спростовують факту вчинення господарських операцій за участю позивача, та зважаючи на вимоги процесуального законодавства щодо оцінки доказів у їх сукупності, лише з цих підстав не можуть належним чином доводити припущення про безтоварність операцій з поставки дизельного палива на адресу платника податків.

Стосовно доводів апелянта про дефектність податкових накладних, за якими сформовано спірний податковий кредит, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Виходячи з п.11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 500 тисяч гривень, з 1 квітня 2011р.

Колегія суддів зазначає,що наявні у матеріалах справи податкові накладні № 144 від 27.04.2011р., № 209 від 29.04.2011р., № 215 від 20.05.2011р., № 1 від 01.06.2011р., № 63 від 07.06.2011р., № 76 від 08.06.2011р., № 118 від 14.06.2011р., № 126 від 15.06.2011р. містять усі обов'язкові відомості, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, і є такими, що на час їх складення не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки зазначені в кожній з накладних суми ПДВ складають менше 500 тисяч гривень. У зв'язку з цим висновок суду першої інстанції про реєстрацію вказаних накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається помилковим, але таким, що не вплинув на правильність вирішення спору та не призвів до ухвалення неправильного судового рішення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (виконавчий орган).

Відповідно до п.45.2 ст.45 розділу II Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Наявним у матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 422904 місцезнаходженням ПП «Український центр екології» визначено адресу: 61032, Харківська область, м. Харків, пр. Московський, 94, 3 під'їзд, к.102 Д. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 415309 місцезнаходженням ТОВ «Сінергія-А» наведено адресу: 62454, Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Леніна, 55, корп. А. Як вбачається зі змісту витягів з ЄДРЮОФОП, місцезнаходженням ПП «Український центр екології», ТОВ «Сінергія-А» є вищевказані адреса, статус відомостей про юридичних осіб підтверджено.

Згідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посилання Ізюмської ОДПІ

Стосовно відсутності юридичних осіб - постачальників за їх місцезнаходженням не підтверджені матеріалами справи.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100322625 ПП «Український центр екології» перебувало на обліку як платник податку у ДПІ Московського району м. Харкова, дата реєстрації платником ПДВ 08.02.2011р. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100226702 ТОВ «Сінергія-А» перебувало на обліку як платник податку у Харківській об'єднаній ДПІ, дата реєстрації платником ПДВ 15.05.2009р. Під час розгляду справи судом встановлено, що реєстрацію ПП «Український центр екології» як платника ПДВ анульовано 27.05.2011р.; реєстрацію ТОВ «Сінергія-А» як платника ПДВ анульовано 22.06.2011р.

Відповідно до роз'яснень в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовленим на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році), не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що анулювання статусу платників ПДВ ПП «Український центр екології» і ТОВ «Сінергія-А» відбулося пізніше від часу вчинення ними господарських операцій з позивачем, і на момент здійснення купівлі-продажу нафтопродуктів ПП «Український центр екології» і ТОВ «Сінергія-А» є такими, що включені до ЄДРЮОФОП, зареєстровані за своїм місцезнаходженням у відповідних податкових органах та мають чинні свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, операції за участю вказаних осіб не можуть бути визнані як нікчемні правочини в силу самого собою подальшого анулювання їх податкового статусу. У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини не позбавляють правового значення наявні у матеріалах справи податкові накладні за спірними правочинами.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом в ході апеляційного розгляду, податковий кредит за операціями з нафтопродуктами підтверджений позивачем податковими накладними № 144 від 27.04.2011р., № 209 від 29.04.2011р., № 215 від 20.05.2011р., № 1 від 01.06.2011р., № 63 від 07.06.2011р., № 76 від 08.06.2011р., № 118 від 14.06.2011р., № 126 від 15.06.2011р., які відповідають вимогам податкового законодавства та підтверджують право позивача на податковий кредит. У зв'язку з цим за результатами апеляційного перегляду справи у цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість припущень відповідача про нікчемність вчинених правочинів та відсутність у платника податків права на податковий кредит.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В04 № 018748 ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом господарської діяльності 15.09.2010р. державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради.

11.11.2010р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 і ПП «Золота нива 1» був укладений договір поставки № 2010/11-20, відповідно до умов якого приватний підприємець зобов'язувався передати у власність позивача товар, а позивач прийняти та оплатити його на визначених договором умовах.

Згідно з видатковою накладною № РН-0000061 від 08.12.2010р. ФОП ОСОБА_1 передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 10232,00 гривень. Як вбачається зі змісту даної накладної, від імені ПП «Золота нива 1» товар був отриманий громадянином ОСОБА_4, який діяв за довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей № 395 від 06.12.2010р.

Відповідно до витягу з журналу реєстрації виданих, використаних та повернутих довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей довіреність № 395 від 06.12.2010р. на одержання цінностей була використана для одержання товару від ФОП ОСОБА_1

Згідно з випискою обслуговуючого банку за 30.11.2010р. грошові кошти за придбаний товар сплачені позивачем у розмірі 10232 гривень.

Згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 23.09.2010р., виданим суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 ДПІ у Московському районі м. Харкова, термін дії свідоцтва встановлений до 31.12.2010р.

Матеріалами справи встановлено, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 зареєстрований суб'єктом господарської діяльності 02.03.2009р. державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради.

15.06.2010р. між приватним підприємцем ОСОБА_5 і ПП «Золота нива 1» був укладений договір № 39/11, відповідно до умов якого підприємець зобов'язувався здійснити капітальний ремонт автомобільних ваг та забезпечувати сервісне обслуговування, а позивач оплатити виконану роботу та послуги сервісу.

Згідно з актом приймання-здачі робіт (надання послуг) за серпень 2010р. ФОП ОСОБА_5 передав, а позивач прийняв виконані ремонтні роботи, за виконання якої кошти сплачені у розмірі 5000, гривень.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01.01.2010р., виданим суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, термін дії свідоцтва встановлений на 2010 рік.

Згідно з п.2, п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.п. 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинним на час вчинення господарських операцій) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.п.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що доходи ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_5 є доходами від провадження підприємницької діяльності, їх оподаткування підпорядковується нормам Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок податкового агента щодо утримання та перерахування до бюджету податку зі вказаних доходів. Беручи до уваги, що платником податків не порушено норм законодавства з питань оподаткування в частині віднесення грошових коштів, виплачених ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_5, до розряду неоподатковуваного доходу, підстави для нарахування та стягнення також штрафних санкцій відсутні.

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеному, апелянтом як суб'єктом владних повноважень не надано до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, і не доведено правомірності прийнятого ним рішення про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та про донарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. по справі № 2а-12753/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.07.2012 р.