Ухвала суду № 25311099, 04.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/3158/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-1670/3158/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат"

про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом,

ВСТАНОВИЛА:

16 травня 2012 року заявник Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби звернувся до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат" про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом з податку на додану вартість в розмірі 51130,65 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 травня 2012 року подання визнав неподаним та повернув заявнику. Своє рішення мотивував тим, що заявником на виконання ухвали про залишення подання без руху не було надано податкову вимогу про сплату з податку на додану вартість в розмірі 21986,03 грн.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на невірне застосування норм матеріального права, зокрема п. 59.5 ст. 59 Податкового боргу України, згідно якого, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума боргу, що виник після надіслання податкової вимоги.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що в обґрунтування наявності підстав для звернення до суду з даним поданням ДПІ у м. Полтаві додано корінець податкової вимоги №585 від 13.03.2012, яка вручена відповідачу 16.03.2012. Як вбачається з даного корінця податкової вимоги, загальна сума податкового боргу платника за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 13.03.2012 становить 29144,62 грн.

З наявного в матеріалах подання обґрунтованого розрахунку ціни позову вбачається, що податковий борг складається із сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51130,65 грн., який виник у зв'язку з:

- несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання у поданій відповідачем декларації з податку на додану вартість №9006816832 від 20.02.2012, відповідно до якої сума яка підлягає сплаті, з урахуванням переплати в розмірі 66035,48 грн., склала 28628,52 грн.

- несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання у поданій відповідачем декларації з податку на додану вартість №9012685192 від 19.03.2012, відповідно до якої сума яка підлягає сплаті склала 21980,00 грн.

- винесенням податкового повідомлення-рішення №0006541502 від 11.04.2012 на суму 516,10 грн., за результатами перевірки з питання порушення правил сплати суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2011 року №116/15-2(34502607) від 04.04.2012,

- нарахуванням пені в розмірі 6,03 грн.

Повертаючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що заявником на виконання ухвали про залишення подання без руху не було надано податкову вимогу про сплату з податку на додану вартість на суму 21986,03 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Податкового Кодексу України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у поданні про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

У такому разі, моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 183-3 КАС України, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

З матеріалів подання вбачається, що 13.03.2012 року позивач склав податкову вимогу №585 на суму 29144,62 грн., податковий борг згідно якої виник у зв'язку з несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання у поданій відповідачем декларації з податку на додану вартість №9006816832 від 20.02.2012 року.

Після вручення 16.03.2012 року відповідачу податкової вимоги №585, він збільшив свій податковий борг у зв'язку з несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання у поданій декларації з податку на додану вартість №9012685192 від 19.03.2012 року на суму 21980 грн., а також на підставі податкового повідомлення-рішення №0006541502 від 11.04.2012 на суму 516,1 грн. та у зв'язку із нарахуванням пені в розмірі 6,03 грн.

Між тим, із поданням про стягнення податкового боргу позивач правомірно звернувся 16.05.2012 року, тобто протягом двадцяти чотирьох годин після спливу 60 календарних днів з моменту надсилання податкової вимоги такому платнику податків.

При цьому, на підставі пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, податковий орган мав право включити до суми стягнення за поданням, податковий борг, що виник після надсилання (вручення) податкової вимоги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково повернув подання, в зв'язку з чим, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 199, ст. 202, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-1670/3158/12 скасувати.

Справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат" про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.