Рішення № 25310248, 17.07.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/4779/2012Головуючий суду першої інстанції:Мязгов Л.О. Доповідач суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.

РІШЕННЯ

"17" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМясоєдової Т.М., СуддівДаніла Н.М., Сінані О.М. При секретаріПостіковій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до КЗ «Красногвардійське територіальне медичне об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, третя особа: директор КЗ «Красногвардійське територіальне медичне об'єднання» Касяненко Анатолій Анатолійович, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся з позовом до КЗ «Красногвардійське територіальне медичне об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, посилаючись на те, що він знаходився з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді лікаря ортопеда. Наказом № 135-к від 25 серпня 2011 року був звільнений з роботи 29 серпня 2011 року за статтею 38 КЗпП України, але 09 грудня 2011 року рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим його звільнення з роботи визнано незаконним і його поновлено на роботі. 21 березня 2012 року рішенням Апеляційного суду АР Крим рішення суду першої інстанції змінено в частині дати поновлення на роботі та визначення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і задоволено частково позов ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди. Наказом №97-к від 26 березня 2012 року він був звільнений з роботи 23 березня 2012 року за статтею 38 КЗпП України. 27 березня 2012 року трудова книжка за його згодою була відправлена поштою на його адресу за постійним місцем проживання до міста Рівне. В порушення вимог статті 116 КЗпП України в день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок в повному обсязі. В порядку статті 117 КЗпП України позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку без врахування податків та інших платежів з урахуванням індексації та компенсації за невикористану відпуску.

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 до КЗ «Красногвардійське територіальне медичне об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені задоволено.

Стягнуто з КЗ «Красногвардійське територіальне медичне об'єднання» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26 березня 2012 року по 12 квітня 2012 року включно у розмірі 2828,28 грн.

Стягнуто з КЗ «Красногвардійське територіальне медичне об'єднання» судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2012 року в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, оскільки вважає, що висновки суду в цій частині суперечать обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно статті 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Положеннями частини 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом першої інстанції позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді лікаря-ортопеда з 02 березня 2009 року по 29 серпня 2011 року та з 05 січня 2012 року по 23 березня 2012 року, що підтверджується витягом із трудової книжки ОСОБА_6

Наказом № 97-к від 26 березня 2012 року ОСОБА_6 був звільнений з роботи 23 березня 2012 року на підставі статті 38 КЗпП України.

Із квитанції КБ «Приватбанк» м. Рівне слідує, що на картку ОСОБА_6 були перераховані 13 квітня 2012 року гроші у сумі 7532 грн. 31 коп. (а.с. 14).

За відомостями № 31, № 32 зарахувань на карткові розрахунки працівників Красногвардійської лікарні за квітень 2012 року ОСОБА_6 табельний номер НОМЕР_1, картка № НОМЕР_2 нарахована сума 3661 грн. 47 коп. і аванс за квітень 2012 року у сумі 8613 грн. 57 коп. (а.с. 17, 18 - 19).

Враховуючи ці обставини суд першої інстанції, виходячи із вимог статті 117 КЗпП України, дійшов правильного висновку, що затримка розрахунку з 26 березня 2012 року по 12 квітня 2012 року без врахування вихідних днів складає 14 робочих днів, що не оспорюється сторонами, зокрема позивачем в апеляційній скарзі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що дійсною причиною звільнення ОСОБА_6 було те, що згідно з наказом № 135-к від 25 серпня 2011 року він був звільнений з роботи 29 серпня 2011 року за статтею 38 КЗпП України. Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 грудня 2011 року його звільнення з роботи визнано незаконним і він був поновлений на роботі. 21 березня 2012 року рішенням Апеляційного суду АР Крим рішення суду першої інстанції змінено в частині дати поновлення ОСОБА_6 на роботі та визначення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і задоволено частково позов ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнен ня середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходила із того, що судом першої інстанції зроблено цей розрахунок з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (зі змінами та доповненнями).

Вступившим в законну силу рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21 березня 2012 року встановлена середньоденна заробітна плата ОСОБА_6, у розмірі 274 грн. 04 коп. (без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

При перевірці законності рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції були встановлені дійсні обставини справи та дана належна оцінка зібра ним доказам. Крім того, було правильно встановлено, що посилання суду першої інстанції на розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданий відповідачем, є помилковим, оскільки він зроблений з порушенням Порядку обчис лення заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 зі змінами та доповненнями.

Під час перевірки законності рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушен ня норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, зроблено обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6

За правилами частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином на користь позивача стягненню за затримку розрахунку при звільненні підлягає 3836 грн. 56 коп. (274 грн. 04 коп. х 14 днів) без урахування податків і обов'язкових платежів.

З огляду на те, що фактичні обставини встановлені судом повно та об'єктивно, під тверджуються матеріалами справи, які містять належні докази того, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наданий відповідачем, не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 та відповідно суперечить розрахунку, який зроблений судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Під час вирішення питання про стягнення середнього заро бітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо його розміру, оскільки вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_6 і врахував розрахунок середнього заробітку позивача, наданий відповідачем із урахуванням податків і обов'язкових платежів.

Виходячи із викладеного, на підставі статті 309 ЦПК України колегія суддів вважає можливим змінити судове рішення в частині визначення розміру стягнення на користь позивача, збільшивши стягнуту судом першої інстанції суму до 3836 грн. 56 коп., (без урахування податків і обов'язкових платежів), в решті - рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2012 року змінити в частині визначення розміру стягнення на користь позивача, збільшивши стягнуту судом першої інстанції суму до 3836 грн. 56 коп., (без урахування податків і обов'язкових платежів).

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: