Ухвала суду № 25308256, 20.07.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/14427/12

2-4027/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просила визнати договір позики від 29 січня 2011 року, укладений в усній формі між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 110 000 доларів США недійсним, як таким, що вчинений під впливом обману та за його безгрошовістю; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нанесені виконанням недійсного правочину збитки у подвійному розмірі -225 388, 50 грн.; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду, спричинену укладенням та примусовим виконанням недійсного правочину у розмірі 200 000 грн.

Ухвалою суду від 31 травня 2012 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних судом недоліків. Крім того, позивачу було роз'яснено, що в разі невиконання вимог суду, позовну заяву буде визнано неподаною і повернуто йому.

Відповідно до ухвали суду від 31 травня 2012 року, позовна заява за формою та змістом не в повному обсязі відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме: в додатках до позовної заяви позивачем було зазначено: 1) копія рішення № 2-1553-11 Марїнського районного суду Донецької області; 2) копія виконавчого листа по справі № 2-1553-11 Марїнського районного суду Донецької області; 3) копії розписок (три екземпляри); 4) копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи № 1141/11 від 23.07.2011 року; 5) копія заяви до правоохоронних органів про протиправні дії; 6) відповідь № 9532 від 08.05.2012 року; 7) копія довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 ОСОБА_4 за №229 від 20.03.2012 року; 8) квитанція про сплату державного мита за подання заяви.

Однак, всупереч вимогам ч. 1 ст. 120 ЦПК України, всі перелічені вище додатки (крім додатку №7), додані позивачем до позовної заяви, були відсутні.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року, для позовних заяв майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Одночасно, позивачем до позовної заяви не було додано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі, встановленому законом, як того вимагає ч. 5 ст. 119 ЦПК України.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Зі змісту позовної заяви не вбачалося, з яких міркувань виходила позивач, визначаючи саме такий розмір моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 31 травня 2012 року була отримана позивачем 12.06.2012 року, що підтверджується відповіднім зворотнім повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Станом на 18 липня 2012 року вимоги ухвали суду від 31 травня 2012 року позивачем не виконані.

Станом на 18 липня 2012 року до суду не подано будь-яких заяв чи клопотань про поновлення чи продовження строку для усунення вказаних недоліків, нової заяви про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину у зазначеній вище справі, з урахуванням викладених в ухвалі вимог, на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки позивач в зазначений строк не виконала перелічених в ухвалі вимог, вважаю, що дану позовну заяву про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року №Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121, 293, 294 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину -визнати неподаною та повернути позивачу, що не позбавлений права на повторне звернення до суду з позовом у загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака