Рішення № 25301440, 10.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 липня 2012 р. Справа 14/43/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; 01015, м. Київ, вул. Фрунзе, 39)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості 301501,27 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники :

позивача: ПАТ "Дельта Банк"- Мельник О.О., довіреність № б/н від 23.08.2011 р., паспорт НОМЕР_2 виданий Гніванським МВ УМВС України у Вінницькій області 01.08.2011 р.;

відповідача: ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_3 виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області 01.12.1998 р.,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості згідно кредитного договору №К-2004198 від 10.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18 травня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/43/2012/5003 та призначено до розгляду на 05.06.2012 року.

Ухвалами суду від 05.06.2012 р. та від 19.06.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з надходженням клопотання позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 01.06.2012 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату та у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням останнім витребовуваних доказів.

На визначену дату (10.07.2012 р.) в судове засідання з"явився представник позивача та відповідач.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач позов визнав частково, лише в частині стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками по кредиту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 грудня 2010 року між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К-2004198 (а.с. 6-10).

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 145 000,00 (сто сорок п"ять тисяч) гривень 00 копійок, зі сплатою 22 % (двадцять два процента) річних з кінцевим терміном повернення до 15 липня 2015 року включно, на умовах визначених Договором.

Згідно із п. 1.2. Договору кредит надається позичальнику на закупку товарів для розширення асортименту.

Погашення Кредиту здійснюється щомісячно, до 10 (десятого) числа кожного місяця включно у відповідності до графіку платежів, наведеному у додатку 1 до Договору, який є невід"ємною частиною Договору, на рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1. Договору. В місяці, на який припадає закінчення терміну користування кредитом, зазначений в п. 1.1. Договору, платіж повинен бути сплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній (29, 30 або 31 число), то позичальник зобов"язаний сплатити платіж у наступний робочий день (п. 1.3 Договору).

Відповідно до.2.6. Договору погашення заборгованості позичальника за кредитом здійснюється в наступній черговості:

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- прострочена заборгованість за кредитом;

- строкова заборгованість за нарахованими процентами;

- строкова заборгованість за кредитом;

- пеня та штрафи.

Згідно із п. 3.1. Договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.1, або зміненої відповідно до п.п. 3.5.-3.7. Договору.

Кредитор зобов"язується протягом робочого дня від дати надання кредитору всіх документів для відкриття позичкового рахунку згідно з вимогами Національного банку України та кредитора на момент укладення цього Договору, перевірки кредитором легітимності отриманих від позичальника документів та встановлення відсутності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений, відкрити позичальнику в АТ "Дельта Банк" позичковий рахунок і надавати з нього кредитні кошти в межах суми кредиту в порядку, визначених Договором (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1.,5.2. Договору позичальник зобов"язується забезпечити своєчасну оплату платежів, передбачених Договором; належним чином виконувати свої зобов"язання за Договором, а також за Договором застави, передбаченим п. 1.4. Договору.

Згідно із п. 6.5. Договору кредитор має право при настанні термінів платежів, передбачених Договором, чи у випадку наявності простроченої заборгованості по платежах, передбачених Договором, а також при настанні випадків дострокового повернення кредиту відповідно до умов Договору, будь-які грошові кошти на рахунках позичальника (в національній та/або іноземній валюті), можуть бути використані кредитором для сплати процентів, передбачених Договором, погашення заборгованості за кредитом, сплати неустойок (пені, штрафів), відшкодування збитків, або здійснення інших платежів, передбачених Договором. Для цього позичальник надає банку право договірного списання коштів з будь - яких своїх рахунків (поточних, депозитних, карткових, та/або з будь - яких інших рахунків), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) позичальником в АТ "Дельта Банк" МФО 380236 (в тому числі його філіях та/або відділеннях), позичальник доручає банку здійснювати таке договірне списання в сумі визначеній кредитором самостійно на підставі Договору, будь - яку кількість разів протягом строку дії Договору до повної оплати будь - яких зобов"язань позичальника перед кредитором за Договором. Для цього позичальник надає кредитору право договірного списання коштів з будь - яких своїх рахунків, відкритих в АТ "Дельта Банк".

Відповідно до п. 9.1. Договору за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 (три) проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1, 1.3, 2.3., 2.5., 3.3, 3.8. Договору, а також будь - яких інших строків платежів, передбачених Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов"язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується заявою відповідача №1 від 10.12.2010 р. (а.с. 15), розпорядженням банку від 10.12.2010 р. (а.с. 14) про виплату на суму 145000 грн.

07.07.2011 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, претензію №02.1-901 від 07.07.2011 р. про дострокове повернення кредитних коштів, яку відповідач одержав 22.07.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23). Однак відповіді від відповідача на вказану претензію позивачем отримано не було.

Не проведення розрахунків згідно умов кредитного договору №К-2004198 від 10.12.2010 року в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 301501 грн. 27 коп., з яких:

137833,78 грн.- сума заборгованості за кредитом;

11975, 43 грн.- сума заборгованості за відсотками по кредиту;

126042,89 грн.- пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

2564917 грн.- пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 137833 грн. 78 коп. заборгованості за кредитом, 11975 грн. коп. заборгованості за відсотками по кредиту підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні. При цьому суд зазначає, що вказані вимоги визнанні відповідачем в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 126042 грн. 89 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 25649 грн. 17 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дослідивши наданий позивачем розрахунок пені прийшов до висновку, що позивачем при нарахуванні пені перевищено розмір процентної ставки, який встановлено законом як граничний.

Як вбачається із п. 9.1 кредитного договору №К-2004198 від 10.12.2010р., за порушення строків сплати кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 (три) проценти від простроченої суми за кожний день прострочення.

Проте, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Крім того, в п. 3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначається, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Тому, позивачем при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Господарського кодексу України.

При цьому, суд, використовуючи систему "Ліга: Закон" та вказані позивачем календарні періоди, зробив перерахунок пені (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97) відповідно до норм чинного законодавства, та прийшов до висновку, що заявлений до стягнення позивачем розмір пені значно перевищує розмір пені, який відповідає нарахуванню відповідно до норм чинного законодавства.

Так, керуючись Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач мав нарахувати пеню відповідачу, яка не повинна перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а саме: 1781 грн. 85 коп. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом по договору №К-2004198 від 10.12.2010р. та 362 грн. 51 коп. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками по кредитному договору №К-2004198 від 10.12.2010р.

Таким чином, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також адекватності заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій порушеному праву, вважає, що заявлена вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 2144 грн. 36 коп., з них: 1781 грн. 85 коп. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 362 грн. 51 коп. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками по кредиту.

При цьому суд зазначає, що надані позивачем в судовому засіданні письмові пояснення №02.1-3504 від 09.07.2012 р. щодо стягнення пені з посиланням на те, що сторони в праві самостійно визначати розмір пені в договорі і при цьому стягненню підлягає пеня, яка передбачена саме договором, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки при визначені розміру пені за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору. Відтак, договір в частині встановлення розміру пені є нікчемним, оскільки суперечить положенням вказаного вище Закону, а тому не береться судом до уваги.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками по кредиту, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками по кредиту визнав.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.36-б, код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, п/р 373910011 в АТ "Дельта Банк") 137833 грн. 78 коп. (сто тридцять сім тисяч вісімсот тридцять три гривні сімдесят вісім копійок) заборгованості за кредитом; 11975 грн. 43 коп. (одинадцять тисяч дев"ятсот сімдесят п"ять гривень сорок три копійки) заборгованості за відсотками по кредиту; 1781 грн. 85 коп. (одну тисячу сімсот вісімдесят одну гривню вісімдесят п"ять копійок) пені за несвоєчасне погашення кредиту; 362 грн. 51 коп. (триста шістдесят дві гривні п"ятдесят одну копійку) пені за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту; 3039 грн. 07 коп. (три тисячі тридцять дев"ять гривень сім копійок) витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням поштового вручення.

Повне рішення складено 16 липня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; 01015, м. Київ, вул. Фрунзе, 39)

4 - відповідачу АДРЕСА_1