Ухвала суду № 25299272, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К-5956/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року

у справі № 15/201-07-4649А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігран»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігран»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі -відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15 грудня 2006 року № 0010832301/0, від 07 березня 2007 року № 0010832310/1, від 10 травня 2007 року № 0012012310/0, від 10 травня 2007 року № 0012042310/0 форми «В1»(в редакції уточнення позовних вимог від 09 липня 2007 року за вих. № 53).

Постановою Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2007 року позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0010832301/0 від 15 грудня 2006 року, № 0010832310/1 від 07 березня 2007 року, № 0012012310/0 від 10 травня 2007 року, № 0012042310/0 від 10 травня 2007 року визнано недійсними та скасовано.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року постанову Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси провела виїзну планову перевірку ТОВ «Сігран»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 6697/23-20/21039383 від 04 грудня 2004 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 48035,00 грн. та зменшено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 43692,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих у січні -березні 2004 року від ПП «Укрспецекспорт», державна реєстрація якого скасована згідно рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 квітня 2004 року у справі № 2-529/2004р., а свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано згідно акту ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 06 жовтня 2004 року № 87. Також в акті перевірки було вказано, що позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ЗАТ «Цифровий стільниковий зв'язок»та від Телефонної компанії «ЄЛС», оскільки у виданих вказаними підприємствами податкових накладних була невірно зазначена адреса ТОВ «Сігран».

15 грудня 2006 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010832301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Сігран»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 72184,50 грн., у тому числі: 48123,00 грн. -основний платіж, 24061,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

15 грудня 2006 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010842301/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «Сігран»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за січень, лютий, квітень, липень 2004 року на загальну суму 43344,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.

07 березня 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси з урахуванням рішення № 9721/10/25-0012 від 07 березня 2007 року «Про результати розгляду первинної скарги»прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010832301/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Сігран»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 72184,50 грн., у тому числі: 48123,00 грн. -основний платіж, 24061,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

10 травня 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси з урахуванням рішення ДПА в Одеській області № 10613/10/25-007 від 10 травня 2007 року «Про результати розгляду повторної скарги»(яким було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15 грудня 2006 року № 0010832301/0 у частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32729,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 16394,50 грн.) прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010832301/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Сігран»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 23061,00 грн., у тому числі: 15394,00 грн. -основний платіж, 7667,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

10 травня 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси з урахуванням рішення ДПА в Одеській області № 10613/10/25-007 від 10 травня 2007 року «Про результати розгляду повторної скарги»(яким було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15 грудня 2006 року № 0010842301/0 щодо зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість) прийняла податкове повідомлення-рішення № 0012042310/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «Сігран»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за січень, лютий, квітень, липень 2004 року та липень 2005 року на загальну суму 10669,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання скасування державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, в силу приписів пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), є дата виключення із Реєстру платників податку на додану вартість. Також суд виходив з того, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковим органом в результаті перевірки позивача, не роблять податкові накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно приписів абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пункту 25.2 вказаного вище Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у випадку ліквідації платника податку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 квітня 2004 року у справі № 2-529/2004р. було скасовано державну реєстрацію ПП «Укрспецпроект», зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1. Визнано недійсним свідоцтво № НОМЕР_1, видане 28 листопада 2003 року Овідіопольською райдержадміністрацією, про реєстрацію планика податку на додану вартість ПП «Укрспецпроект».

Актом ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 06 жовтня 2004 року № 87 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Укрспецпроект».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на момент виконання господарських операцій (з січня по березень 2004 року) ПП «Укрспецпроект»перебувало на податковому обліку та було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ПП «Укрспецпроект»у вказаний період.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ЗАТ «Цифровий стільниковий зв'язок»та від Телефонної компанії «ЄЛС», з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкового органу щодо нарахування фінансових санкцій.

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2007 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева