Постанова № 25299241, 04.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2012 року 16:37 № 2а-6108/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

за участю секретаря судового засідання Криворучко Л.В. та представників сторін:

від позивача: Панкулича В.В.,

від відповідача-1: Сурніної І.А., Комарницької Т.Г.,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до 1. Київської регіональної митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві провизнання нечинною картки відмови в прийнятті та митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №100190000/1/03340 від 22 листопада 2011 року, визнання нечинним та скасування рішення про визначенні митної вартості №100000006/2011/314946/2 від 22 листопада 2011 року, стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 111 968,45 гривень,-ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»(далі по тексту -Позивач, ТОВ «Аскоп-Україна») з позовом до Київської регіональної митниці (далі по тексту -Відповідач-1, Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі по тексту -Відповідач-2), в якому просило суд визнати нечинною картки відмови в прийнятті та митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №100190000/1/03340 від 22 листопада 2011 року, визнати нечинним та скасувати рішення про визначенні митної вартості №100000006/2011/314946/2 від 22 листопада 2011 року та повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 111 968,45 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2012 року було відкрито провадження в даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларантом - ТОВ «Аскоп-Україна»було подано вантажну митну декларацію за формою МД-2 № 100190000/2011/134522 від 22.11.2011 року для митного оформлення товару («риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»за кодом УКТЗЕД 0302120000 в кількості 16 510,00 кг., придбану за зовнішньоекономічним контрактом, з наданням Декларації митної вартості форми ДМВ-1 №100190000/2011/134522 від 22.11.2011 року та інших передбачених законодавством документів, згідно яких декларантом була визначена та задекларована митна вартість товару.

Відповідачем-1 не було прийнято визначену позивачем митну вартість товару.

22.11.2011 року Київською регіональною митницею було винесено рішення №100000006/2011/314946/2 про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, за яким Відповідачем-1 визначено митну вартість товару у вищому розмірі, ніж була задекларована позивачем.

З метою уникнення простою транспортного засобу та враховуючи обмежений термін придатності товару, позивачем подано до Київської регіональної митниці нову вантажну митну декларацію №100190000/2011/134582 від 22.11.2011 року, заповнену з урахуванням митної вартості, визначеної Відповідачем-1.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки вважає, що Відповідачу-1 були надані всі документи і дотримані всі умови, визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, необхідні для визначення митної вартості за основним методом, інші документи Відповідачем-1 витребувані не були, про що свідчить відсутність відмітки у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості, поданої позивачем при митному оформленні товару. Також, на думку позивача, не існувало обмежень для використання зазначеного методу, однак Відповідач-1 самостійно і безпідставно визначив митну вартість із застосуванням резервного методу в результаті чого позивач був змушений здійснити переплату з податку на додану вартість в розмірі 111 968,45 гривень.

З огляду на вищевказане, позивач вважає прийняте Відповідачем-1 рішення про визначення митної вартості неправомірним та просить його скасувати, а також скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна»суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 111 968,45 гривень.

Відповідач-1 - Київська регіональна митниця проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, у зв'язку з правомірністю прийняття рішення про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/314946/2 від 22 листопада 2011 року, яке прийнято у зв'язку з виявленими неточностями та розбіжностями в поданих позивачем документах, що викликало сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження митної вартості.

На підставі винесеного рішення, 22.11.2011 року позивачу було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 100190000/1/03340.

Окрім того, Відповідач-1 в письмових запереченнях зазначає, що декларантом було надано згоду на коригування митної вартості товару за ціною, що запропонована митним органом, та отримано рішення від 22.11.2011 року № 100000006/2011/314946/2, в якому відсутні заперечення щодо незгоди позивача з митною вартість, що визначена митним органом. За таких умов, посадовими особами Київської регіональної митниці було самостійно визначено митну вартість товару з використанням шостого (резервного) методу.

Враховуючи викладене, Відповідач-1 не вбачає підстав для скасування рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, вважає їх правомірними, обґрунтованими та винесеними відповідно до норм законодавства, чинного на момент їх винесення.

Відповідачем-2 - Головне управління Державної казначейської служби України проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, в яких зазначав, що підставою для повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів є висновок митного органу, який до органу державного казначейства України не надходив, тому правових підстав для повернення з бюджету митних платежів немає. З урахуванням вищевикладеного, Відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судових засіданнях представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представники Відповідача-1 в судових засіданнях проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні з підстав, викладених вище.

Представник Відповідача-2 в судові засідання не з'явився, в письмових запереченнях вих. № 05-12/859-6928 від 24.05.2012 року просив суд розглядати справи за його відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

10 червня 2010 року між ТОВ «Аскоп-Україна»та «Marine Harvest AS»(Норвегія) було укладено контракт №10/06-2010 NOR, відповідно до умов якого «Marine Harvest AS»(Норвегія) здійснює поставку товару -замороженої або охолодженої риби виробництва Норвегії на користь ТОВ «Аскоп-Україна», який приймає товар на умовах FCA - Норвегія відповідно до правил «Інкотермс 2000»та оплачує його вартість на умовах 100% передоплати (а.с. 14-20).

22 листопада 2011 року, на підставі вищевказаного контракту, позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар («риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»за кодом УКРЗЕД 0302120000 та подано до посту «Київ-центральний»Київської регіональної митниці ВМД № 100190000/2011/134522 від 22.11.2011 року з визначенням вартості придбаного товару за ціною контракту, у якій товар було задекларовано у митний режим «імпорт 40»(а.с. 76-77). Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 22.11.2011 року № 100190000/2011/134522 (а.с. 73-75) та відповідні супровідні документи.

На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надано повний перелік документів, передбачених п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766. Перелік наданих документів наведений у графі 44 ВМД №100190000/2011/134522 від 22.11.2011 року.

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту (з урахуванням витрат на транспортування товару), тобто за основним (першим) методом, який встановлений ст. 266 Митного кодексу України, а саме:

- митна вартість товару «риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»за кодом УКРЗЕД 0302120000 виробництва Норвегії в кількості 16 510,00 кг., в розмірі 69 798,88 доларів США (557 309,16 гривень), що у перерахунку за один кг. товару становить 4,23 дол. США (33,77 гривень).

22 листопада 2011 року відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/314946/2, яким було скориговано митну вартість товару:

- «риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»за кодом УКРЗЕД 0302120000 виробництва Норвегії з 69 798,88 доларів США до 139 839,70 доларів США, тобто з 4,23 доларів США за один кг. товару до 8,47 доларів США за один кг. товару;

У зв'язку з корегуванням митної вартості та неможливістю внесення змін до ВМД від 22.11.2011 року № 100190000/2011/134522, 22 листопада 2011 року Митницею було видано позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/03340.

Для випуску товарів у вільний обіг 22.11.2011 року позивач оформив вантажну митну декларацію №100190000/1/134582, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом (а.с. 30-31). На вказану дату проведено митне оформлення товару за скоригованою ціною у розмірі 8,47 доларів США за один кг. за «риби охолодженої лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»за кодом УКРЗЕД 0302120000 виробництва Норвегії, загальна відкорегована митна вартість якої склала 139 839,70 доларів США (1 117 151,40 грн.).

В той же час, Позивач не погоджується з рішенням про визначення митної вартості товару, а також з карткою відмови в прийнятті митної декларації, посилаючись на ті обставини, що митний орган не пропонував позивачу надати жодного додаткового документа для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, відмовляючи в оформленні товару не навів підстав, які відповідно до статті 267 МК України унеможливлюють визначенні митної вартості товару за ціною договору, не навів причин, з яких відомості зазначені декларантом в вантажній митній декларації є сумнівними, враховуючи ту обставину, що в самому рішенні про визначення митної вартості митна вартість заявлена Позивачем прийнята Відповідачем-1.

З зазначених причин, на переконання Позивача, Відповідачем-1 неправомірно відкоригована митна вартість товару та застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України (тут і далі -у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»№ 339 від 9 квітня 2008 року контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного Кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товарно-супровідних документах.

Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Слід зазначити, що жодних вимог щодо подання додаткових документів представники Київської регіональної митниці не висували, потребу в поданні таких документів не обґрунтовували.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного суду України від 19 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс»до Східної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій Митниці щодо прийняття рішень про визначення митної вартості та стягнення надмірно сплачених податків.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Всупереч п. 11 Порядку № 1766, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року, від позивача не було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, про що свідчить відсутність відміток у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості від 22.11.2011 року № 100190000/2011/134522.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару «Аскоп-Україна»під час митного оформлення було надано документи, за переліком, передбаченим пунктом 7 Порядку № 1766, а саме:

- зовнішньоекономічний контракт №10/06-2010 NOR від 10 червня 2010 року, укладений з компанією «Marine Harvest AS»(Норвегія);

- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №39 від 15.12.2010 року та №40 від 01.10.2011 року;

- інвойс №21045165 від 17.11.2011 року;

- договір про перевезення №08/07 від 08.07.2011 року;

- міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) від 18.11.2011 року;

- ветеринарні свідоцтва (форми №1 та №2) Щ -30 №194659 від 22.11.2011 року;

- сертифікат відповідності від 12.09.2011 року;

- сертифікат походження про товару невизначеної форми №1360745 від 18.11.2011 року;

- видаткові та податкові накладні;

- копію вантажної митної декларації країни відправлення (Норвегія);

- прайс-лист виробника б/н від 17.11.2011 року;

- висновок про вартісні характеристики товару;

- бухгалтерську окументацію.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Київській регіональній митниці визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Судом не приймається до уваги твердження представника Відповідача-1 щодо встановлення суперечності в поданих позивачем документах, зокрема відсутність в довідці про транспортні витрати визначення відстані до кордону України, неналежна форма прайс-листа виробника, ненадання ціни аукціонів, на підставі яких формується щотижнева ціна на рибу, тощо.

Суд зазначає, що в силу Порядку № 1766 митниця, у разі виникнення сумнівів щодо рівня заявленої митної вартості, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень по контролю за правильністю визначення митної вартості.

Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Однак, Відповідач-1 в порушення вимог наведених законодавчих норм та Порядку №1766, за наявності сумнівів заявленої декларантом митної вартості товару, не зобов'язав ТОВ «Аскоп-Україна»надати додаткові документи, не довів до відома позивача про наявність сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, не надав можливості останньому надати додаткові документи щодо заявленої митної вартості товару або узгодити її вартість.

Матеріалами справи та свідченнями представника позивача спростовується факт проведення митним органом процедури консультації з декларантом, витребування ним додаткових чи уточнених документів, про що свідчить відсутність відповідних відміток в рішенні про визначенні митної вартості №100000006/2011/314946/2 від 22 листопада 2011 року.

Отже, Київською регіональною митницею не доведено правомірність прийнятого рішення №100000006/2011/314946/2 від 22 листопада 2011 року щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 80 Митного кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Підстави відмови у митному оформленні передбачені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію». Митний орган відмовляє у прийнятті ВМД для оформлення з таких підстав:

- декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення;

- декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення;

- наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації;

- електронна ВМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби № 314 від 20 квітня 2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби № 1227 від 12 грудня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті вантажної митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Зазначеним Порядком визначено процедуру надання відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

22.11.2011 року Київською регіональною митницею було оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/1/03340. В картці відмові зазначено, що митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню з причини визначення митної вартості митним органом, винесення рішення №100000006/2011/314946/2 від 22.11.2011 року.

Враховуючи, що картка відмови є похідним документом від рішення про визначення митної вартості товарів, то законність її прийняття напряму пов'язана із правомірністю та обґрунтованістю визначення митним органом вартості товару, що підлягає оформленню.

Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про відсутність у митного органу підстав для неприйняття митної вартості товару заявленої декларантом до оформлення згідно методу № 1 з огляду на порушенням Відповідачем-1 порядку проведення консультацій з декларантом, суд приходить до висновку, що картка відмови від №100190000/1/03340 від 22.11.2011 року також є протиправною і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 111 968,45гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Згідно п. 3.4. вказаного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20 травня 2007 року.

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Факт оплати податку на додану вартість за ВМД № 100190000/2011/134522 від 22.11.2011 року та переплати в зв'язку з коригуванням митної вартості ПДВ у сумі 111 968,45 гривень (різниця між сумою ПДВ /111 461,83 гривень/, нарахованою на самостійно визначену декларантом вартість товару, та сумою ПДВ /223 430,28 гривень/, нарахованою на митну вартість товару, відкориговану митним органом), підтверджено відміткою «Сплачено»на вантажній митній декларації (а.с. 31). Відповідачем-1 сам факт сплати вказаних сум до бюджету та їх розмір в судовому засіданні не заперечувався.

Відтак, вказана сума надмірно сплачених платежів підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 1 184,06 грн.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначенні митної вартості № 100000006/2011/314946/2 від 22 листопада 2011 року.

3. Визнати протиправно та скасувати картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті та митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 100190000/1/03340 від 22 листопада 2011 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 111 968,45 гривень (сто одинадцять тисяч гривень дев'ятсот шістдесят вісім гривень 45 копійок).

5. Судові витрати в сумі 1 184,06 гривні присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 13 липня 2012 року.