Ухвала суду № 25298531, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. м. Київ К/9991/60139/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представників

позивача Шульги А.В.

відповідача Сиротіної О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011

у справі № 2а-5479/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 03.03.2011 № 0000232202 та від 03.03.2011 № 0000242202.

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з вимогами ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі -Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2011 № 0000232202 грошового зобов'язання в сумі 5991268,52 грн. за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 №185/94-ВР слугували висновки перевірки, викладені в акті від 17.02.2011 № 30/1-22-20-33494763, про порушення позивачем вимог ст. 1 цього Закону. Порушення полягало у тому, що валютна виручка за контрактами між позивачем та фірмою Gaming Industries GmbH»№ 1/10 та № 2/10 від 25.05.2010 не надійшла на валютні рахунки в уповноважених банках у визначений ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»граничний строк. При цьому податковий орган не враховує залік зустрічних вимог між позивачем та фірмою Gaming Industries GmbH»за цими контрактами та зобов'язанням позивача повернути інвестиції.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2011 № 00000242202 грошового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 170,00 грн. згідно із п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, слугували висновки перевірки, викладені у вказаному вище акті, про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 9 цього Декрету. Порушення полягало у тому, що позивач не задекларував у Національному банку України валютні цінності, які перебувають за межами України. Дане порушення також пов'язується з вищевказаними експортними операціями.

25.05.2010 між ТОВ «ХТЛ Україна»та фірмою Gaming Industries GmbH»(Австрія) було укладено контракти № 1/10 та № 2/10 на поставку позивачем австрійській компанії нових ігрових автоматів типу FV 629 SUPER-V+GAMINATOR, FV 680 SUPER-V+GAMINATOR. Загальна сума контрактів № 1/10 та № 2/10 становить 3949800 Євро.

17.06.2010 загальними зборами учасників ТОВ «ХТЛ Україна»прийнято рішення про зменшення статутного капіталу ТОВ «ХТЛ Україна»на 3500000 Євро.

17.09.2010 загальними зборами учасників ТОВ «ХТЛ Україна»прийнято рішення про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних вимог по вищевказаним контрактам та про укладення угоди про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних вимог. Зокрема, було вирішено провести залік зустрічних вимог за контрактами від 25.05.2010 за № 1/10 і № 2/10 та по поверненню інвестицій внаслідок зменшення статутного капіталу ТОВ «ХТЛ Україна»на загальну суму 3500000,00 Євро, а також укласти угоду про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних вимог.

11.11.2010 між ТОВ «ХТЛ Україна»та фірмою Gaming Industries GmbH»(Австрія) було укладено угоду про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ «ХТЛ Україна»за контрактами від 25.05.2010 № 1/10 та від 25.05.2010 № 2/10 з фірмою Gaming Industries GmbH»(Австрія) і вимог фірми Gaming Industries GmbH»(Австрія) по поверненню інвестицій згідно з протоколом № 14 від 17.06.2010 на загальну суму 3500000,00 Євро.

Статутний капітал ТОВ «ХТЛ Україна»зменшено згідно з протоколом № 14 від 17.06.2010 на суму 3500000,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день підписання даного протоколу становило 34001334,50 гривень. Таке зменшення зареєстровано в Голосіївській районній у місті Києві державній адміністрації (нова редакція статуту), а відповідне оголошення опубліковане в Бюлетні державної реєстрації № 152 (12) від 25.06.2010.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних спірних відносин.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-ХІІ передбачено, що суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо та у виключній формі заборонених законами України.

Суб'єктам господарювання -резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено граничний термін зарахування валютної виручки резидентів у іноземній валюті за експорт продукції (робіт, послуг), проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення зобов'язань, за яким погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України).

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Пунктом 1.10 Розділу І Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, виконання зобов'язань нерезидента України перед резидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування вимоги про сплату іноземної валюти у загальній сумі 3949800 Євро за експортований товар в погашення вимоги нерезидента про повернення іноземної інвестиції в загальній сумі 3500000 Євро є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631.

Листом Національного банку України від 05.11.2010р. за № 28-313/3576-19496 також підтверджено, що наведена експортна операція ТОВ «ХТЛ Україна»може бути знята уповноваженим банком з контролю.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено наявності умов, які б виключали можливість припинення між позивачем та нерезидентом зобов'язань за експортними контрактами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Припинення зобов'язань нерезидента перед позивачем щодо перерахування іноземної валюти на рахунки позивача за експортними контактами у межах граничного строку, визначеного у ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виключає висновок про порушення позивачем вимог цієї статті та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Зважаючи на викладене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати дослідження та переоцінку доказів, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло