Ухвала суду № 25298379, 02.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2012 р. м. Київ К-9650/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Сватко А.

представника відповідача Мількова Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя

на рішення Господарського суду м.Севастополя від 30.08.2005 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008

у справі № 20-5/076

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Севастополя від 30.08.2005, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №2043/23-1 від 30.09.2003 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120889,10 грн., у т.ч. основного боргу 80592,73 грн. та штрафних санкцій 40296,36 грн., пов'язаної з угодою по внесенню майна в статутний фонд СНВП ЗАТ «Україна», податкове повідомлення-рішення №0000132310/295/23-1/2 від 04.02.2004 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21677,80 грн., у т.ч. основний борг 14451,87 грн. та штрафні санкції 7225,93 грн. Провадження у справі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №2043/23-1 від 30.09.2003 в частині визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 3805,62 грн., пов'язаних з іншими угодами, припинено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки №254/23-123/22282045 від 09.09.2003 про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження у березні 2003 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 80592,73 грн. та 14451,87 грн., у зв'язку з тим, що позивач не вжив заходів з повернення майна -млинового комплексу балансовою вартістю 475223 грн., переданого у березні 2001 року позивачем до статутного фонду сільськогосподарського науково-виробничого підприємства закритого акціонерного товариства «Україна»в обмін на акції цього товариства, однак рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 13.11.2002, яке набрало законної сили 17.03.2003, випуск акцій, нова редакція Статуту товариства та договір про продовження діяльності товариства визнані недійсними.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що виходячи з положень пп.1.28.2 п.1.28, п.1.23, п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», передача майна в статутний фонд ЗАТ «Україна»здійснена позивачем та врахована останнім саме як пряма інвестиція. Рішенням Суворовського районного суду м.Херсону від 13.11.2002, яким відповідач обґрунтовує свої заперечення, здійснення позивачем прямої інвестиції -внеску до статутного фонду Сільськогосподарського науково-виробничого підприємства Закритого акціонерного товариства «Україна», а також свідоцтва про право власності, виданого товариству на майно отримане від позивача як внесок до статутного фонду, недійсними не визнано.

Оскільки відповідачем не доведено виконання позивачем угоди по безоплатній передачі майна до статутного фонду, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Севастополя від 30.08.2005 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко