Постанова № 25298231, 02.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2012 року 11:25 № 2а-2772/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Криворучко Л.М. та представників сторін:

від позивача: Сікорського К.В, Серги С.Ф.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кут» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинними рішень про застосування фінансових санкцій № 281069 від 20 лютого 2012 року, № 281070 від 20 лютого 2012 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кут»(далі - позивач, ТОВ «Кут») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва), в якому після уточнення позовних вимог просило суд:

- визнати нечинним рішення №281069 від 20.02.2012 року про застосування фінансових санкцій за порушення ст. 15-2 Закону України 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- визнати нечинним рішення №281070 від 20.02.2012 року про застосування фінансових санкцій за порушення ст. 15-3 Закону України 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при проведенні перевірки встановлено порушення ст. 15-2, ст. 15-3 Закону України 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що полягало у продажу алкогольних напоїв на розлив у закладі, який не має статусу громадського харчування, та відсутності наочної інформації про заборону куріння. З вказаними висновками позивач не погоджується, оскільки Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначено обмеження щодо продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці закладам торгівлі, які не мають статусу громадського харчування або універсального асортименту товарів. Однак, ТОВ «Кут»є закладом ресторанного господарства, що підтверджується торговим патентом №675466, який надавався відповідачу під час проведення перевірки.

Крім того, за твердженням позивача, висновок контролюючого органу про необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації є передчасним, адже на період перевірки представник товариства повідомляв, що приміщення здане в оренду іншому суб'єкту, за діяльність якого ТОВ «Кут»відповідальності не несе. Крім того, як зазначає позивач, зала, у якій заборонено курити, обладнана витяжкою та мала графічні знаки про заборону куріння, а відтак вимоги ст. 15-2 Закону України №481/95-ВР порушені не були.

Тому висновки зроблені в акті перевірки від 03.02.2012р. №0011/26/52/23/23158883, на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення, на думку позивача, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник податкового органу у поданих суду запереченнях №1158/9/10-05 від 06.06.12 проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначав, що ТОВ «Кут»здійснює діяльність за відсутності статусу закладу громадського харчування. Як вказував відповідач, під час перевірки було також встановлено, що в залі для відвідувачів, які не курять, була відсутня наочна інформація про заборону куріння, яка повинна складатися з графічного знаку про заборону куріння та тексту такого ж змісту, а у залах, де куріння дозволено, відсутня наочна інформація, що повинна складатися із тексту «Місце для куріння»та відповідного графічного знаку. Таким чином, на переконання відповідача, перевірка проведена правомірно, висновки Акту є документально підтвердженими, перевірку проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак відповідач просив суд відмовити позивачу у позові.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва відповідно до наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 01.02.2012р. №335, направлення №71 від 03.02.2012р. та направлення №72 від 03.02.12 проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «Кут»з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, про що складено Акт фактичної перевірки від 03.02.2012р. №0011/26/52/23/23158883.

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем ст.ст.15-2, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»481/95-ВР від 19.12.95 р., яке полягає у здійсненні діяльності з реалізації алкогольних напоїв на розлив без статусу підприємства громадського харчування, а також необладнанні спеціально відведених місць для куріння та необладнанні спеціально відведених місць для куріння.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- №281070/2304/23158883 від 20.02.2012 року, яким за порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»на підставі абз. 9 ст.17 застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 6 800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу підприємства громадського харчування;

- №281069/2304/23158883 від 20.02.2012 року, яким за порушення статті 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»на підставі абз.10 ч. 2 ст.17 вказаного Закону застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 3 400,00 грн. за не обладнання спеціально відведених місць для куріння та нерозміщення наочної інформації.

Перевіркою встановлено, що в приміщення кафе по вул. Мілютенка, 46 здійснюється реалізація на розлив алкогольних напоїв, кави та чаю (що підтверджено використанням контрольної стрічки, що знята з РРО за 01.01.2012р.). При цьому ТОВ «Кут»проводить діяльність без статусу громадського харчування, що є порушенням ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що кафе має три зали для відвідувачів, два з яких для відвідувачів, які курять, та один зал для відвідувачів, які не курять. У залі, де не курять, відсутня наочна інформація про заборону куріння, яка повинна складатися із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено». В залах, де дозволено курити, відсутня наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту «Місце для куріння, куріння шкодить Вашому здоров'ю».

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі рішеннями про застосування фінансових санкцій, у зв'язку з цим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Рішення про застосування фінансових санкцій від №281070/2304/23158883 від 20.02.2012р в сумі 6 800,00 грн. базується на викладених в акті перевірки від 07.02.12 року порушеннях позивачем вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»N481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі-Закон), а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу підприємства громадського харчування.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Статтею 15-3 Закону встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів. При цьому, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським та іншими алкогольними напоями встановлюються Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 30.07.1996 року № 854.

Зазначені Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України, які зареєстровані у встановленому порядку та мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

У вказаних Правилах визначене поняття «роздрібна торгівля алкогольними напоями»- це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Пункт 22 зазначених Правил зазначає, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування.

Листом від 24.04.2009 р. N 8654/7/32-0117 «Щодо роз'яснень з питань контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», податковий орган здійснив роз'яснення щодо застосування пункту 22 вищезазначених правил.

Згідно цього роз'яснення здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно підприємство громадського харчування за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Суд зазначає, що для отримання статусу підприємства громадського харчування спеціалізованим відділом суб'єкта підприємницької діяльності, йому необхідно отримати дозвіл на розміщення відділів, підприємств громадського харчування, розташованих у торговельних залах магазинів.

Так, відкриття закладу громадського харчування (ресторанного господарства, в тому числі бару, кафе, їдальні тощо) погоджується органами місцевого самоврядування (ч.1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»), а також закладами санітарно-епідеміологічної служби (ст.10 Закону України «Про пожежну безпеку»), а якщо такий заклад планує продавати алкогольні напої та тютюнові вироби, то йому необхідно отримати відповідні ліцензії та торгівлю такими товарами (п.1.4. Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року N 219, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за N 680/6968). Окрім того, діяльність закладів громадського харчування належить до такої, що патентується згідно з Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Водночас, позивачем надано суду Ліцензію № 616445 від 10.05.2011 р., видану Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м. Києві, на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії до 13.05.2012 року (а.с. 13).

Видана позивачу ліцензія передбачає дозвіл на продаж алкогольних напоїв на розлив.

Крім того, позивачем надано суду торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності (серія ТПБ №675466, дійсний до 31.12.2016 року), що надає право його власнику (ТОВ «Кут») здійснювати підприємницьку діяльність у сфері ресторанного господарства (а.с. 12). При цьому, як встановлено судом, даний документ надавався представникам контролюючого органу на час перевірки, про що міститься відмітка у п.2.2 Акту фактичної перевірки.

Крім того, позивачем надано суду дозвіл Санітарно-епідеміологічної станції Ватутінського району м. Києва на продовження роботи № 068.0333/2910 від 10.10.2000р. (а.с. 73) та дозвіл на початок роботи кафе-бару, виданий відповідною пожежною частиною (а.с. 75).

Таким чином, позивачем доведено, що його заклад відноситься до закладу громадського харчування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не порушено вимоги статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», оскільки кафе в м. Києві по вул. Мілютенка, 46 має статус суб'єкта господарювання громадського харчування, а відтак вимоги позивача щодо визнання протиправним рішення від №281070/2304/23158883 від 20.02.2012р про застосування фінансових санкцій в сумі 6 800,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про визнання нечинним у повному обсязі рішення №281069/2304/23158883 від 20.02.2012 р. про застосування фінансових санкцій за порушення ст. 15-2 Закону України 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», то суд зазначає про таке.

Рішення про застосування фінансових санкцій від №281069/2304/23158883 від 20.02.2012р в сумі 3 400,00 грн. базується на викладених в Акті фактичної перевірки висновках про порушеннях позивачем вимог ст.15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»N 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року.

Так, відповідно до статті 15-2 Закону № 481/95-ВР забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!». При цьому у закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів. У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: «Місце для куріння»та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому закладі відповідача у залі для некурящих не була розміщена наочна інформація про заборону куріння у вигляді напису графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Вказане підтверджується поясненнями, відібраним від ФОП ОСОБА_1, що був присутній під час проведення перевірки та здійснював у приміщенні кафе діяльність з реалізації продукції ресторанного господарства (а.с. 49), а також фото зображеннями, які приєднанні судом до матеріалів справи.

В наданих відповідачем фотографій, що були зроблені під час проведення перевірки, вбачається, що у залі, де заборонено курити, було лише розміщено графічне зображення у вигляді палаючого сірника у перекресленому колі (39).

Однак така наочна інформація не відповідає вимогам ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР, оскільки не містить текстового напису: «Куріння заборонено!».

Суд зазначає, що графічне зображення у вигляді палаючого сірника у перекресленому колі без відповідного текстового напису є лише протипожежним попередженням.

Крім того, перевіркою встановлено, що в залах, де дозволено курити, відсутня наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту «Місце для куріння, куріння шкодить Вашому здоров'ю».

При цьому, доводи, наведені у Акті, позивачем не спростовані та не заперечені, а поданими поясненнями від 03.02.12 до Акту позивач фактично визнав відсутність наочної інформації у залі для некурящих відвідувачів. У прикінцевих положеннях (п. 4 Акту), окрім загальної незгоди із положеннями Акту, не зазначено про розміщення ним наочної інформації, що складається із графічного знака та тексту відповідного змісту на об'єкті, що перевіряється.

Письмові заперечення до Акту перевірки, складені позивачем 08.02.2012 року, також не слугують доказом належного виконання позивачем вимог ст.15-2 Закону № 481/95-ВР, оскільки не містять доводів стосовно розміщення такої інформації відповідно до вимог названої статті Закону. В поданих запереченнях позивач зазначає лише про те, що в залі, де складався акт перевірки, з 01.01.2012 року проводяться ремонтні роботи, у зв'язку з чим зал не працював, однак доказів цього ні під час перевірки, ні під час судового розгляду позивач суду не надав.

Доводи позивача стосовно перебування одного із залів в оренді у ФОП ОСОБА_1 не спростовують факту вчинення позивачем порушення вимог ст.15-2 Закону № 481, оскільки, як встановлено під час перевірки, інші два зали, що залишались у користуванні позивача, також не були обладнанні необхідною наочною інформацією.

Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, фінансові санкції складають 3400 гривень.

Суд зазначає, що санкції, передбачені ч. 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР застосовуються за сам факт нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, тому незалежно від кількості залі, що залишались у користуванні позивача, відповідна наочна інформація повинна була бути розміщена у кожному із залів.

За наведених обставин, відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Кут»фінансові санкції за порушення вимог ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР у розмірі 3 400,00 гривень.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, у зв'язку з ненаданням копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування і ін.

Судом встановлено, що згідно до наведених вище вимог відповідачем було надано позивачеві відповідні направлення на перевірку за № 72 від 03.02.2012 року та №71 від 03.02.12, які виписані на підставі п.п 80.2.3 п.80.2 статті 80 глави 8 розділу 2 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 01.02.12 №335 .

Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення фактичних перевірок (п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України), стаття 81 одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з частиною другою цієї статті непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Проте, у будь-якому разі власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки суб'єкта господарювання не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним правопорушення за умови встановлення факту такого правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2011 р. по справі К-13914/08 (номер у ЄДРСР 16848730) та від 23 травня 2012 р. по справі К-6176/08-С (номер у ЄДРСР 24409452).

Разом з тим, як встановлено судом під час розгляду справи, посадові особи податкового органу були допущені до перевірки, перевірка проводилася в присутності директора Сікорського К.В., до перевірки були надані реєстраційне посвідчення №2652006836 від 14.04.11, торговий патент №675466 від 22.12.11, ліцензія на право реалізації алкогольних та тютюнових виробів, торговельні інші документи.

Акт перевірки від 03.02.12 року було підписано позивачем, що підтверджується підписом директора Сікорського К.В. у розділі 4.1 Акту перевірки «Зауваження до акту перевірки»та у розділі «Від суб'єкта господарювання».

За таких підстав суд приходить висновку про те, що фактична перевірка позивача була проведена правомірно. Відтак, посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, як на підставу для встановлення відсутності повноважень ДПІ у Деснянському районі м. Києва на проведення перевірки визнання протиправними дій по проведенню перевірки, не приймається судом до уваги.

Відтак, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кут»підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішень нечинними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, а також неповністю вказав номери оскаржуваних рішень, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 54,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про застосування фінансових санкцій № 231070/2304/23158883 від 20 лютого 2012 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кут»судові витрати у розмірі 54,00 грн. (п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 09 липня 2012 року.