Постанова № 25298049, 25.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2012 року 11:07 № 2а-4458/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»(надалі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 року № 0000180700 та від 05.12.2011 року № 0000880700.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Синктоп».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначив, що Товариством були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, а надалі суми ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Синктоп»за товари згідно з податковими накладними, виданими ТОВ «Синктоп», тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між позивачем та ТОВ «Синктоп»не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Синктоп»(постачальник) та ТОВ «АТ Каргілл»(покупець) було укладено господарський договір № 79648 від 12 вересня 2008 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки і передати у власність замовника, а замовник -прийняти і оплатити поставлене йому насіння соняшника українського походження.

Разом з тим, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість піж час відображення операцій з ТОВ «Синктоп»за вересень 2008 року.

За результатами перевірки складений акт від 21 листопада 2011 року № 1048/4040/7/20010397 (далі -Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 ВР від 03.04.1997 р. зі змінами і доповненнями.

На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0000880700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14 333,33 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 166,66 грн.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням -рішенням Товариство було подано первинну скаргу до ДПС у м. Києві, за результатами якої вказане рішення скасоване в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 583,00 грн., а в іншій частині -залишене буз змін.

27 лютого 2012 року позивачем було подано повторну скаргу до ДПС України.

28 лютого 2012 року на адресу Товариства надійшло податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2012 року № 0000180700 згідно рішення ДПС у м. Києві.

У зв'язку із отримання нового рішення податкового органу позивачем було доповнено скаргу, подану до ДПС України, в якій Товариство також просило скасувати нове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 14 березня 2012 року № 4557/6/10-2115 скарга залишена без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач вирішив за необхідне оскаржити до суду два податкових повідомлення-рішення відповідача.

В процесі судового розгляду представник відповідача, посилаючись на п. 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001, зауважив, що податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0000880700 є відкликаним, тобто таким, що не може впливати на права, обов'язки чи інтереси ТОВ «АТ Каргілл».

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку, що в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0000880700 позивачу слід відмовити.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000180700 суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій між ТОВ «АТ Каргілл»та ТОВ «Синктоп»у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 641 проти громадянина України ОСОБА_1, якому інкримінується вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що вищевказана особа зареєструвала ТОВ «Синктоп»на ім'я громадянина України ОСОБА_2, який в подальшому господарською діяльністю підприємства не займався та жодного відношення до неї не мав.

Наведені обставини податковий орган вважає достатніми та беззаперечними підставами для можливості стверджувати про безтоварність господарських операції між ТОВ «АТ Каргілл»та ТОВ «Синктоп».

Проте, суд не може погодитись із такими доводами відповідача, у зв'язку з наступним.

Спеціальним законом, який визначав, на момент здійснення згаданих господарських операцій, платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (надалі -Закон).

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

У той же час, пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною лише у разі заповнення її іншою особою, ніж вказаною у п. 2 цього Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З наведеного можна зробити висновок, що право складати податкову накладну має особа зареєстрована як платник ПДВ із відповідним індивідуальним податковим номером платника такого податку.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Синктоп»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Таким чином, податкові накладні, виписані ТОВ «Синктоп»є дійсними та такими, що давали право на їх використання для підтвердження податкового кредиту ТОВ «АТ Каргілл»та отримання в подальшому бюджетного відшкодування ПДВ.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону, як це зазначається у його п.п.7.2.4.

У відповідності до п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкова накладна, видаткова накладна, складська квитанція на зерно, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, що свідчить про реальне здійснення господарських операцій, а також те, що видана позивачу податкова накладна належно оформлена контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Суд звертає увагу, що згідно матеріалів кримінальної справи №641, що також відображено в акті перевірки, громадянин ОСОБА_1 за готівкові кошти закуповував у фізичних та юридичних осіб Миколаївської, Херсонської та Одеської областей сільськогосподарську продукцію, що свідчить про товарність господарських операцій ТОВ «Синктоп».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «АТ Каргілл» у вересні 2008 року.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.02.2012 року № 0000180700.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 197,08 грн. (сто дев'яносто сім гривень 08 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 02 липня 2012р.