Постанова № 25296140, 05.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р. Справа № 2а-12593/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-Україна", Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-12593/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-Україна"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веза -Україна" (далі - ТОВ «Веза-Україна»), звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова (правонаступник - Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби ( далі Західна МДПІ м. Харкова) по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу №268 від 04.03.2011 р., за наслідками якої складений акт №366/07-004/31632410 від 18.03.2011 р.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 8 квітня 2011 року № 0000260700 ; стягнути на користь ТОВ "Веза -Україна" з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 644740 грн. та судові витрати у сумі 1703,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 р. адміністративний позов ТОВ «Веза-Україна» задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу №268 від 04.03.2011 року, за наслідками якої складений акт №366/07-004/31632410 від 18.03.2011 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № 0000260700 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова.

Не погодившись з даною постановою суду позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

ТОВ «Веза-Україна» в апеляційній скарзі просило скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнути на користь товариства з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 644 740 грн та суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Веза-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 р. складено довідку від 21.02.2011 р., якою підтверджено суму заявлену у податковій декларації за листопад 2010 р. бюджетного відшкодування в розмірі 644 740 грн. Проте податковим органом не було надано протягом п*яти днів висновку до органів Державного казначейства про відшкодування даної суми з бюджету на розрахунковий рахунок позивача. Апелянт вважає, що належним способом захисту порушеного права є стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 р. в частині визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та ухвалити нову, якою відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що наказ № 268 від 04.03.2011 р. про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про запрошення платника податків до органів податкової служби з питань проведення позапланової невиїзної документальної перевірки був надісланий позивачу засобами кур*єрської пошти з повідомленням. Акт перевірки надіслано засобами кур*єрської пошти. Апелянт вважає проведення перевірки правомірним. В зв*язку з встановленими порушеннями під час проведення перевірки, податковим органом правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення.

В запереченні на апеляційну скаргу податкового органу позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідачів в судове засідання не з*явилися, про місце, час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням та розпискою про вручення повістки ( т.5 а.с.41,42).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосуванню судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача, рішення про проведення такої перевірки вручено позивачу після її проведення. Перевірка проведена в порушення вимог ст. 79 Податкового кодексу України ( далі - ПК України). Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Колегія суддів з даними висновками суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, що 18.03.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року, за результатами якої складений акт № 366/07-004/31632410 від 18.03.2011 року (а.с. 42-52 том 1).

На підставі висновків вище зазначеного акту прийняте податкове повідомлення -рішення №0000260700 від 08.04.2011 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 644 740,00 грн. (т. 1 а.с. 41 ).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали результати відпрацювання покупців та постачальників платника відповідно до інформації баз даних податкової служби. А саме позивач протягом 2008-2010 р., січня 2011 р. мав взаємовідносини з контрагентами підприємствами-постачальниками з ненульовим станом (у стадії банкрутства, прийнято рішення про припинення та інше) та високої категорії ризику.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст.79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Враховуючи вище викладені правові норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, порушений порядок призначення та проведення документальної невиїзної перевірки, який передбачений ПК України.

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності проведення перевірки, за наслідками якої складено акт від 18.03.2011 р. колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Щодо обґрунтованості заявленої суми до бюджетного відшкодування колегія суддів зазначає.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4. п. 7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ( у редакції чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов*язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від*ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

З 01.01.2011 року порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення таких розрахунків передбачені ПК України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з п.п. 200.7-200.11 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як встановлено під час судового розгляду податковим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ВЕЗА-Україна» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 644 740,00 грн за листопад 2010 р. За результатами даної перевірки складена довідка від 21.02.2011 р. № 212/07-004/31632410 ( т.1 а.с.19-52).

Як слідує зі змісту вище зазначеної довідки, податковим органом, за результатами дослідження під час перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку, реальність вчинених господарських операцій під сумнів не ставилася, дефектність податкових накладних не встановлена, в зв*язку з чим зроблений висновок про підтвердження бюджетного відшкодування в сумі 644 740,00 грн.

На підтвердження достовірності заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ, позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні, митні декларації, виписки банку та платіжні доручення, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в вартості отриманих товарів (послуг), видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг), вантажно-митні декларації.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятого оскаржуваного повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами підприємствами-постачальниками з ненульовим станом та високої категорії риску колегія суддів зазначає наступне.

Відомостей про те, що на час вчинення господарських операцій позивача з контрагентами, останні не знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були зареєстровані як платники ПДВ під час судового розгляду не встановлено і відповідачем не надано.

З урахуванням принципу персональної відповідальності платника податків, невиконання податкових зобов*язань контрагентами позивача не позбавляє останнього права на отримання бюджетного відшкодування.

Підсумовуючи вище викладене колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга податкового органу задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь ТОВ «ВЕЗА-України» з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дані вимоги заявлені передчасно.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.

Під час розгляду в суді першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що 05.01.2011 року позивачем було подано до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року (вх. №9000000823); довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року; заява про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року, відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку, складала 644 740,00 грн. (т.1 а.с. 11-18 ).

Колегія суддів зазначає, що безпідставність визначення порушення податкового законодавства, та як наслідок прийняття податкового повідомлення - рішення, унеможливлює зобов'язувати податковий орган подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2010 року є належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним, а тому позовні вимоги визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач просить стягнути з державного бюджету сплачений ним судовий збір.

Розглядаючи дане питання колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судом першої інстанції при ухваленні постанови про часткове задоволення позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат вирішений не був.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб*єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позовні вимоги ТОВ «ВЕЗА-Україна» задоволені в повному обсязі, то колегія суддів прийшла до висновку, що витрати по сплаті судового збору при звернення з адміністративним позовом та при подачі апеляційної скарги в сумі 2776 грн 40 коп. підлягають стягненню, в порядку ч.1 ст.. 94 КАС України, на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ВЕЗА-Україна» підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-Україна" задовольнити.

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року по справі № 2а-12593/11/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-Україна" з Державного бюджету України заборгованості по податку на додану вартість в сумі 644 740,00 грн.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-Україна (ЄДРПОУ 31632410) задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-Україна" (ЄДРПОУ 31632410, місцезнаходження: м.Харків, вул. Котлова, 183) заборгованість з податку на додану вартість в сумі 644 740 (шістсот сорок чотири тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-Україна" (ЄДРПОУ 31632410, місцезнаходження: м.Харків, вул. Котлова, 183) витрати по сплаті судового збору ( платіжні доручення №2823 від 16.09.2011 р. на суму 1 703,40 грн. та №4270 від 07.02.2012 р. на суму 1 073,00 грн) в сумі 2776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 40 коп.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року по справі №2а-12593/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 10.07.2012 р.