Ухвала суду № 25295657, 04.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 р.Справа № 2а-2199/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-2199/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Техніка"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК Техніка» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0004172302 від 13.10.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61091 грн. (в т.ч. основний платіж - 48873 грн., штрафні санкції -12218 грн.).

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0004162302 від 13.10.2011р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 76364 грн. (в тому числі 61091 грн. - основний борг, 15273 грн. - штрафні санкції).

Стягнуто з Державного бюджет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ІВК Техніка» (ідентифікаційний код 14062944, місцезнаходження: вул. Дарвіна, 20, м. Харків) витрати по сплаті судового збору в розмірі 32,19 (тридцять дві грн. 19 коп.) грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова, була проведена планова виїзна перевірка ТОВ фірма «ІВК Техніка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 30.06.11, за результатами якої був складений Акт перевірки № 3490/235/14062944 від 04.10.11р.

Відповідно до висновків Акту перевірки № 3490/235/14062944 від 04.10.11р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержанні вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірма «ІВК Техніка» з ТОВ «ТПК Гранд-С» в липні та серпні 2010р., п. 5.1, пп. п. 5.2.1. п. 5.2 ст.5, з урахуванням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого донараховано податку на прибуток всього у сумі 61091 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 63091 грн.. пп. 7.2. 6 п.7.2, пп.7.4.1 ст.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано податку на додану вартість всього у сумі 48873 грн., у тому числі у серпні 2010 року на 24004 грн. та у вересні 2010 року на 24869 грн..

На підставі Акту перевірки № 3490/235/14062944 від 04.10.11р. Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004162302 від 13.10.11, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 186337,0 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0004172302 від 13.02.12, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 61901,0 грн., з яких: 48873,0грн. за основним платежем, та 12218 грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ДПА у Харківській області та Державної податкової служби України. Вказані скарги відповідними рішеннями були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Податкове повідомлення-рішення № 0004162302 від 13.10.11 оскаржується позивачем лише в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 61091,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 48873 грн., штрафні санкції -12218 гри.)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, між ТОВ фірма «ІВК Техніка» (покупець) з ТОВ «ТПК Гранд-С» (постачальник) було укладено усний Договір купівлі-продажу, предметом якого була поставка стрічки пакувальної. Кожна поставка вказаної пакувальної стрічки замовлялася позивачем шляхом направлення на адресу ТОВ «ТПК Гранд-С» письмових заявок та узгоджувалася шляхом отримання від постачальника повідомлення, на підставі яких позивачу були виставлені рахунки-фактури та здійснено поставку.

Відповідно до копій видаткових накладних ТОВ «ТПК Гранд-С» було поставлено, а позивачем було прийнято стрічну пакувальну ПЕТ належними чином уповноваженими особами, що підтверджується наявними в матеріалах справи з журналу реєстрації довіреностей, копіями наказів про прийняття на роботу, копіями видаткових накладних,

З наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних, встановлено, що товари, придбані позивачем у ТОВ «ТПК Гранд-С» були перевезені залученим транспортом, відповідно до договорів про надання транспортних послуг, а також частково власним транспортом позивача, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копіями наказів та товарно-транспортних накладних, копії яких, також знаходяться в матеріалах справи.

Вказаний товар було оприбутковано позивачем відповідно до даних бухгалтерського обліку на складі підприємства.

В користуванні позивача на умовах Договору оренди № 27/10-08 від 27.10.08р. перебуває нежитлове приміщення загальною площею 570,51 кв.м., розташована за адресою: пров. Пластичний, 9, м. Харків. Вказане приміщення використовується позивачем для розташування складу.

Вартість придбаного у ТОВ «ТПК Гранд-С» товару була сплачена позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТПК Гранд-С» .

Придбаний позивачем пакувальний товар у ТОВ «ТПК Гранд-С», було в подальшому реалізовано позивачем ТОВ «Блик», ТОВ «Курязький завод силікатних виробів», ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат», ТОВ «РТИ трейд», ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та ін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» було виконано договори поставки, товарно-матеріальні цінності були поставлені на адресу позивача та використані останнім у власній господарській діяльності - виробництві робочого одягу.

Факт реєстрації контрагента позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «ТПК Гранд-С» на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. З ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ТПК Гранд-С» при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що сам лише висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; відсутність об'єктів оподаткування, які визначаються Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «ТПК Гранд-С», не має своїм наслідком нікчемності укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А доказів обізнаності позивача та ТОВ «ТПК Гранд-С» з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських зв'язків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку ДПІ до матеріалів справи не подано.

Витягом з ЄДРПОУ підтверджується, що ТОВ «ТПК Гранд-С» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нікчемність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебував зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між позивачем та ТОВ .«ТПК Гранд-С» договорах купівлі-продажу, поставки в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту виказаної норми матеріального права, з чим погоджується і колегія суддів..

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів зазначає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки № 3490/235/14062944 від 04.10.11р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених ремонтних робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі вартості товарів отриманих від ТОВ «ТПК Гранд-С», а також правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «ТПК Гранд-С».

Матеріалами справи підтверджується, що усі витрати позивача з оплати вартості придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, передбаченої установчими документами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень № 0004172302 від 13.10.2011р., № 0004162302 від 13.10.2011р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, з огляду на що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано обґрунтованості доводів позивача та не доведено правомірності спірного рішення ні в суді першої інстанції, ані апеляційної.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо нікчемності укладених договорів ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-2199/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.