Ухвала суду № 25295582, 05.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р.Справа № 2а-1193/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1193/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (далі -ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП м.Харкові) про скасування податкового повідомлення -рішення було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП м.Харкові винесене відносно ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", а саме: № 0000070842 від 24.01.2012 р.

Не погодившись з даною постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП м.Харкові подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника.

ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" у перевіряємий період мало господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (далі -ТОВ "Продімпекс") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інгул-плюс" (далі -ТОВ "Інгул-плюс"), які відповідно до Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів мають ознаки ризикованого кредиту. Згідно актів перевірок ДПІ у Святошинському району м. Києва від 07.12.2011 р. № 946/23-70/32919595 ( ТОВ "Інгул плюс") та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 30.11.2011 р. № 465/23-2/31770903 (ТОВ "Продімпекс") зазначено, що можливість провести зустрічну звірку відсутня, оскільки підприємства мають стан -10 "запит на місцезнаходження".

Оскільки ДПІ у Святошинському району м. Києва та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька не було встановлено факт сплати ТОВ "Інгул плюс" та ТОВ "Продімпекс" до бюджету суми ПДВ, то по даним операціям не виник об'єкт оподаткування, а отже у позивача не було достатніх підстав для врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ лише за фактом отримання від недобросовісних контрагентів податкових накладних, а отже -і права на відшкодування податку з бюджету.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю підтверджено факт взаємовідносин із контрагентами -ТОВ "Інгул плюс" та ТОВ "Продімпекс".

Позивачем були виконані передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками СДПІ по роботі з ВПП м.Харкові у період з 22.12.2011 року по 20.01.2012 року проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питань достовірності та законності декларування бюджетного відшкодування та від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 56/42-013/00377265 від 20.01.2012 р.

На підставі вище зазначеного акту, СДПІ по роботі з ВПП м. Харкові прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000070842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20 974,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 року та застосовані штрафні санкції у розмірі 10 487,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугував висновок контролюючого органу про безпідставне, на думку податкового органу, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами -ТОВ "Інгул плюс" та ТОВ "Продімпекс", через відсутність реальності даних господарських операцій.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 статті 200 вище зазначеного Кодексу встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ "Інгул плюс" та ТОВ "Продімпекс".

Так, згідно із матеріалами справи, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" у вересні 2011 р. на підставі договору № 889/09 від 22.12.2009 р. придбано у ТОВ "Продімпекс" 5 000 кг. арахіс 60/70 ява 1202 на загальну суму 96 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 16 083,33 грн. та на підставі договору поставки № 01/01-10/29/10 від 12.01.2010 р. у ТОВ "Інгул - плюс" отримано 524 кг. фольги ФО 0,050*100 нд ДПРНМ на загальну суму 29 346,10 грн., у т.ч. ПДВ 4 891,02 грн.

Реальність виконання вище зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме видатковими та податковими накладними, журналом обліку товару, товарно-транспортними накладними, подорожнім листом, прибутковим ордером, журналом видачі довіреностей, реєстром отриманих податкових накладних.

Додатковим доказом реальності проведення господарської операції є надані позивачем висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.12.10 р. № 05.03.02-03/103016 на арахіс виробництва "SHREEJI PROTEIN", Індія, New Kumbharwada, Mahyva, 364290, Dist Bhavnagear. (Gujiara) India та сертифікат якості від 09.05.11р. Експортер: "SHREEJI PROTEIN".

Щодо підтвердження факту використання придбаних товарів в господарській діяльності до матеріалів справи позивачем доданий договір із "Кондитерська фабрика "Харків'янка" (Виконавець) по переробці давальницької сировини № 334/08 від 05.05.2008 р., відповідно до умов якого ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (Замовник) доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок виготовити з наданої Замовником давальницької сировини готову продукцію.

У відповідності до вимог п. 2.1. Договору Замовник зобов'язується надати Виконавцю сировину та матеріали, необхідні для виробництва готової продукції.

Для виготовлення кондитерських виробів (цукерок "Choko-Luk" (Чоко-лак) нуга з арахісом тощо) арахіс входить до складу сировини та напівфабрикатів вказаної продукції, що підтверджується відповідними рецептурами.

Згідно даних акту ірисо-цукерного цеху фольга використовується в якості обгортки для цукерок "Стріла".

Враховуючі наведене, колегія суддів дійшла висновку, що придбання сировини для кондитерських виробів (арахісу тощо) та матеріалів, зокрема фольги, безпосередньо пов'язано із господарської діяльністю ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо

обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування позивачем за жовтень 2011 р. по господарським операціям з ТОВ «Проімпекс» та ТОВ «Інгул-Плюс».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, була надана до податкового органу податкова декларація з ПДВ.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на неможливість встановити факт сплати податку ТОВ «Продімпекс», а також те що відповідно до даних «Системи співставлення податкових зобов*язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» , значиться ознака ризикового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інгул Плюс» за вересень 2011 р. колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно із Довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, на час вчинення господарських операцій, містилися підтверджені відомості по ТОВ "Продімпекс" та ТОВ "Інгул - плюс".

Колегія суддів зазначає, що згідно з нормами Податкового кодексу України, платник податку не може і не мусить нести відповідальність за стан проведення розрахунків з бюджетом по всьому ланцюгу придбання продукції. Процедурою проведення відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України, порядок проведення якої встановлено ПК України, також не передбачається особиста відповідальність платника податку за стан проведення розрахунків з бюджетом по всьому ланцюгу придбання продукції.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до ПК України.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податковго повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав, та такими що не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по справі № 2а-1193/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2012 р.