Ухвала суду № 25295032, 19.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 р.Справа № 2-а/1570/5301/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача -судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОБАЛК» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОБАЛК»звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003482301/0 від 04 липня 2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 113 941грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем - 91153 грн. 00 коп. та 22788 грн. 30 коп. за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення № 0003442301/0 від 04 липня 2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22 788 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем - 18230 грн. 60 коп. та 4557грн. 70 коп. за штрафними санкціями), посилаючись на те, що ДНІ у Малиновському районі м. Одеси необгрунтовано зроблено висновки про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Сібаріт ЛТД», оскільки не наведено жодних обгрунтованих доводів, що цей правочин порушує публічний порядок та не надано жодних доказів щодо наявності наміру у сторін правочину порушити публічний порядок.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року -позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 04 липня 2011р. № 0003482301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОБАЛК»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113941 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 91153 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22788 грн. ЗО коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 04 липня 2011р. № 0003442301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОБАЛК»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22788 грн. 00 коп., в тому числі, за

основним платежем - 18230 грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями -4557 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 01.12.2011 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної

скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОБАЛК»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.08.2006 року.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 093381, основними видами діяльності ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК» за КВЕД є: 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 60.23.0 діяльність нерегулярного пасажирського транспорту; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.54).

Як встановлено судом, позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.08.2006 року за № 8073, та станом на момент виникнення спірних правовідносин підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, інспектором податкової служби II рангу Нігрей Л.М. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК», код ЕДРПОУ 34552312 з питань взаємовідносин з ТОВ «СІБАРГГ ЛТД»код 35162607-за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт від 17.06.2011 року № 174/23-213/34552312 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК»код ЕДРПОУ 34552312 з питань взаємовідносин з ТОВ «СІБАРГГ ЛТД»код 35162607 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (а.с.12-19;163-170).

У висновках вказаного акту встановлено порушення позивачем приписів пп. 5.1., пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 91153,00 грн. за 3-й квартал 2010 року та встановлено порушення пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 18230,61 грн. за липень 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкове повідомлення-рішення від № 0003482301/0 від 04 липня 2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113941 грн., в тому числі, за основним платежем - 91153,00 грн. та 22788,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(а.с.П) та податкове повідомлення-рішення № 0003442301/0 від 04 липня 2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 22788 грн., в тому числі, за основним платежем - 18230,60 грн. та 4557,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с.10).

В акті перевірки зазначається, що в межах кримінальної справи №56-26-2659, яку порушено стосовно підроблення документів та фіктивного підприємництва шляхом створення з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей»та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч.І ст. 205, ч.2 ст. 358 КК України, встановлено, що невстановлені особи використовували реквізити та печатки ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей», створили видимість проведення фінансово-господарських операцій, за результатами яких незаконно сформували податковий кредит ТОВ «Сібаріт ЛТД».

Аналізом незаконної діяльності ТОВ «Сібаріт ЛТД»встановлено здійснення фінансових безтоварних операцій з ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК», що надавало останньому можливість безпідставно формувати податковий кредит та не сплачувати до бюджету держави податкові зобов'язання з ПДВ.

Також, як вказано в акті перевірки, у ТОВ «Сібаріт ЛТД», код ЄДРПОУ 35162607, відсутні трудові ресурси, виробниче та транспортне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності та відображення в обліку відповідних операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем пп. 5.1., пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем покладено ту обставину, що угода між ТОВ «ЮЕЗЕРНОБАЛК»та ТОВ «Сібаріт ЛТД»є нікчемною, не спричиняє реального настання правових наслідків, платники податків не мали намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, тощо.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 зазначеного Закону, а саме, первинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

21 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОБАЛК»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД»(продавець) укладено договір купівлі-продажу № 21/07-2010/2 (надалі - Договір) (а.с.23-24). Згідно з умовами даного Договору, ТОВ «Сібаріт ЛТД»зобов'язується передати товар - пшеницю 3 класу, визначеної якості та в кількості 92 тон (+/- 10%), а ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК»зобов'язується прийняти товар й оплатити його вартість.

Згідно п. 7 Договору, поставка відбувається на умовах ЕХАМ-елеватор приватної агрофірми «ОСОБА_1», Полтавська область (згідно інтерпретації міжнародних правил «Інкотермс 2000»).

Датою поставки вважається дата переоформлення товару на елеваторі і підписання накладної прийому-передачі товару. Порядок передачі-прийому визначений пунктом 8 даного Договору.

Судом встановлено, що на виконання вказаного Договору, 21 липня 2010 року ТОВ «Сібаріт ЛТД»поставило позивачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0000152 від 21.07.2010 року на товар - пшеницю 3 класу, в кількості 90,400 тон. (а.с.26), копією акту прийому-передачі товару - пшениці 3 класу, в кількості 90,400 тон, який підписаний позивачем, його контрагентом та представником ПАФ «ОСОБА_1»(а.с.28), копією складської квитанції на зерно № 3146 від 21 липня 2010 року, виданою ПАФ «ОСОБА_1», про прийняття на зберігання від позивача пшениці в кількості 90400 кг, в якій зазначено що складський товар (пшениця) переоформлений на позивача з ТОВ «Сібаріт ЛТД»(а.с.29).

Факт виконання договору підтверджується також відповідною податковою накладною. Так, в матеріалах справи міститься копія належним чином завіреної податкової накладної № 152 від 21.07.2010 року на загальну суму 109383,64 грн., з яких ПДВ - 18230,61 грн., виданої ТОВ «Сібаріт ЛТД»на виконання умов договору № 21/07-2010/2 від 21 липня 2010 року (а.с.27), яка є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, та наявність якої під час перевірки відповідачем не заперечувалась.

Судом встановлено, що 21.07.2010 року позивачем було отримано від його контрагента ТОВ «Сібаріт ЛТД»вказану податкову накладну, належним чином оформлену, відповідно до договору на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди, що, також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.33-35).

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року у розмірі 18230,61 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатками до неї (а.с.41-52).

Також, як встановлено судом, суми витрат на оплату поставленого товару позивач включив до складу валових витрат за 3 квартали 2010 року, про що зазначив у декларації з податку на прибуток за цей податковий період (а.с.37-40).

В матеріалах справи знаходиться копія складської квитанції на зерно № 3146 від 21 липня 2010 року, виданої ПАФ «ОСОБА_1», про прийняття на зберігання від позивача пшениці в кількості 90400 кг. (а.с.29).

Форма бланку складської квитанції визначається порядком випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 р. № 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно».

Відповідно до даного документу зерновий склад приватної агрофірми «ОСОБА_1»прийняв на зберігання від ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК»пшеницю загальною вагою 90400 кг., зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк до 31.12.2010 року, в графі «примітка»зазначено, що вказаний товар переоформлено з ТОВ «Сібаріт ЛТД». Водночас, як зазначається у договорі № 21/07-2010/2, підтвердженням якості товару є якісні характеристики, занесені до складської квитанції. При цьому, у вищезазначеній складській квитанції зазначено, що документом, що засвідчує якість зерна є аналізна картка №3 від 21.07.2010 року, видана ВТП ПП ОСОБА_1.

Умова поставки по договору купівлі-продажу № 21/07-2010/2 від 21 липня 2010 року - ЕХW франко-елеватор ПАФ «ОСОБА_1», згідно інтерпретації міжнародних правил «Інкотермс -2000».

У відповідності до правил Інкотермс 2000р., термін ЕХW ("франко-завод") означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Вказаними правилами не вимагається надання товарно-транспортних накладних на товар.

Як встановлено судом, підприємство придбало пшеницю у ТОВ «Сібаріт ЛТД»безпосередньо на зерновому складі ПАФ «ОСОБА_1», а тому будь-які транспортні витрати у зв'язку з придбанням даного товару позивач не здійснював.

Тобто, у даному випадку товар, який придбав позивач знаходився на відповідному складі приватної агрофірми «ОСОБА_1», з якою позивачем у подальшому було укладено договір зберігання.

Судом також встановлено, що на підставі рахунку-фактури № СФ-0000152 від 21 липня 2010 року (а.с.25), вказаний товар оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується банківською випискою по рахунку підприємства за 21 липня 2010 року (а.с.32).

Придбаний товар був оприбуткований у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за липень 2010 року по рахунку 281 (а.с.30-31).

У судовому засіданні в підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій за вищевказаним договором та на підтвердження факту отримання (оприбуткування) позивачем, отриманого від контрагента-постачальника зазначеного вище товару, було надано копію договору складського зберігання зерна від 16.07.2010 року № 8, укладеного між ПАФ «ОСОБА_1» (зерновий склад) та ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК»(поклажодавець) та додаткову угоду № 1 від 16.07.2010 року до нього (а.с. 115-117), рахунку-фактури № 1754 від 29 липня 2010 року, акту здачі-прийняття робіт № 1754 від 29 липня 2010 року, копію податкової накладної від 29 липня 2010 року №1754 та копію виписки по рахунку щодо сплати коштів за вказаним рахунком-фактурою № 1754 від 29 липня 2010 року (а.с.118-120); на підтвердження подальшого використання, зокрема, вказаного товару у власній господарській діяльності і відповідної реалізації такої продукції покупцям, було надано копії видаткових накладних № РН-0000017 та № РН-0000018 від 29.07.2010 року, виданих ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК»на ім'я ТОВ «Волари-Агро»на пшеницю 3-го класу (а.с. 148-149), копії довіреностей № 84, 85 від 29.07.2010 року на отримання товару (пшениці 3-го класу) (а.с.150-151) та копії складських квитанцій на зерно від 29.07.2010 року № 6238 та №3245 (а.с. 152-153)

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Поняття «валових витрат»підприємства визначається п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент включення позивачем сум до складу валових витрат), згідно якого валові витрати виробництва і обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, в свою чергу, як доведено позивачем, та не спростовано відповідачем, придбання зерна (пшениці) здійснювалось в межах господарської діяльності позивача.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону (який діяв на момент включення позивачем сум до складу валових витрат) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3. - 5.7. цієї статті.

У пункті 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент включення позивачем сум до складу валових витрат) наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 5.З.9., п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону (який діяв на момент включення позивачем сум до складу валових витрат) не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент включення позивачем сум до складу валових витрат), встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд дійшов правильного висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ «Сібаріт ЛТД», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, суд доречно зазначив, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обгрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч.І ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «ЮГЗЕРНОБАЛК»та ТОВ «Сібаріт ЛТД»та підтверджували висновки акту перевірки.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЗЕРНОБАЛК»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: