Ухвала суду № 25295017, 12.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 р.Справа № 2а-112/12/2170

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»(надалі - ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», позивач) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року №№ 0004272301, 0004282301 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 4 339 013,99 грн., у тому числі за основним платежем на 3 471 211,19 грн., за штрафними санкціями на 867 802,80 грн., та з податку на додану вартість на 3 471 211,19 грн., у тому числі за основним платежем на 2 776 968,95 грн., за штрафними санкціями на 694 242,24грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив що, вважає протиправним не визнання податковим органом його права на податковий кредит, що сформований за результатами взаємовідносин з ТОВ «Тімірязівське».

Так, по спірним валовим витратам та податковому кредиту він здійснював придбання сільськогосподарської продукції для подальшої його реалізації на експорт на підставі договорів, укладених на Українській універсальній біржі, згідно біржових контрактів.

Придбання товарів та їх продаж оформлено належними бухгалтерськими та податковими документами, тому позивач вважає, що він виконав всі вимоги стосовно формування податкового кредиту у січні 2010 році по відносинам з ТОВ «Тімірязівське».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 13 грудня 2011 року №0004272301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 339 013,99 грн., в тому числі за основним платежем на 3 471 211,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 867 802,80 грн., та №0004282301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 471 211,19 грн., в тому числі за основним платежем на 2 776 968,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 694 242,24 грн

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ДПІ у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також про неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи і про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України, справа розглянута у порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи слідує, що ДПІ у м. Херсоні проведена невиїзна перевірка позивача з питань дотримання ПАТ ЕК «Херсонобленерго»вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Тімірязівське»за січень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 28 листопада 2011 року, в якому встановлено, порушення ПАТ ЕК «Херсонобленерго»у першому кварталі 2010 року вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.205, ч.1 ст.207, п.2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, які виразилися в укладенні компанією правочинів із ТОВ «Тімірязівське», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

До зазначеного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що у ході перевірки було встановлено, що головним постачальником сільськогосподарської продукції ТОВ «Тімірязівське»у січні 2010 року було ПП «Мегалот ЛТД», яке не мало майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій.

Відповідач вважає, що всі операції купівлі - продажу за участю ПП «Мегалот ЛТД»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», який у відповідній справі є позивач.

На підставі вищенаведеного ДПІ у м. Херсоні здійснюється висновок, що ПАТ ЕК «Херсонобленерго»у порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР (у редакції Закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), завищені валові витрати на суму у розмірі 13 987 450 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання податку на прибуток на суму у розмірі 3 496 862,5 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1, 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), завищений податковий кредит по податку на додану вартість у січні 2010 року на суму у розмірі 2 797 490грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність у справі достатньої кількості належних та допустимих доказів, які свідчать про реальність здійснюваних операцій між позивачем та ТОВ «Тімірязівське»та про відповідність, укладених договорів вимогам податкового законодавства.

Так, відповідно вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи, формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість у перевіряємому періоді ПАТ ЕК «Херсонобленерго»здійснювало відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що свідчать первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, платіжні доручення щодо сплати відповідних сум за відвантажений товар, згідно договору поставки від 29 серпня 2007 року №528/0638.

Крім цього, на кожну партію чи групу поставки укладались біржові контракти через Українську універсальну біржу, складались акти приймання - передання товарів, екологічні декларації, фітосанітарні сертифікати, тощо.

До перевірки позивачем були надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку у повному обсязі, що підтверджено податковою службою в акті перевірки від 28 листопада 2011 року №4074/23-5/05396638.

Також сторонами у справі не заперечується, що придбаний позивачем у ТОВ «Тімірязівське»товар був проданий за межі митного кордону України на підставі договорів комісій іншими суб'єктами підприємницької діяльності, згідно яких вони провадили митне оформлення експорту товару, його доставку покупцю та супроводження вантажу, у зв'язку з чим,

твердження податкового органу, що вказані правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечить обставинам справи.

Щодо викладеної в акті перевірки думки податкової інспекції про те, що, операція купівлі товару у ТОВ «Тімірязівське»ПАТ ЕК «Херсонобленерго»є нікчемною по ланцюгу до «вигодонабувача», з посиланням на статті ч.1 ст.203, ч.1 ст.205, ч.1 ст.207, п.2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.

Цивільний Кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини, згідно яких - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України).

При цьому даний закон поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорюванні (частина третя статті 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення.

Так, повний перелік нікчемних правочинів встановлений в самому Цивільному кодексі та міститься у ст.27, п.1 ст.219, п.1 ст.220, п.2 ст.221, п.1 ст.224, абз.2 п.1 ст.226, п.2 ст.228, п.2 ст.547, п.3 ст.586, п.3 ст.614, п.6 ст.633, п.2 ст.661, п.4 ст. 698, п.3 ст.719, абз.2 п.1 ст.739, абз.2 п.2 ст.780, абз.2 п.2 ст.787, п.2 ст.867, п.2 ст.981, абз.2 ч.3 п.1 ст.989, ст.998, п.2 ст.1055, п.2 ст.1059, абз.2 п.2 ст.1060, абз.2 п.2 ст.1107, п.9 ст.1109, п.4 ст.1112, п.3 ст.1113, п.1 ст.1118, п.2 ст.1122, п.2 ст.1307.

Цей перелік є виключним.

Вищезгадана операція купівлі ПАТ ЕК «Херсонобленерго»товару у ТОВ «Тімірязівське», не містить обставин, викладених в перелічених статтях Цивільного кодексу України та, відповідно, не підпадає та не є нікчемною.

За всіх інших обставин правочини відносяться до оспорюваних та можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку.

Зі змісту ст.228 ЦК України, слідує висновок, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна, фізичної, юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Між тим, в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні не має посилання на будь -які ознаки зазначеної статті, які б давали підстави вважати даний правочин -нікчемним.

Із викладеного, можливо зробити висновок про правильність зазначення судом першої інстанції обставин того, що у ДПІ у м. Херсон відсутні належні та допустимі докази які свідчать, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані позивачем, не відповідають дійсності, а також про те, що підприємство отримувало податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства.

Крім цього, суд згоден з позицією суду першої інстанції, що відповідальність за ведення податкового обліку покладається на кожного окремого платника податку та не може поширюватися на третіх осіб, а саме, на його контрагентів.

Обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків, законодавством України не передбачено.

У зв'язку з викладеним, необхідно зазначити, що порушення податкового законодавства контрагентами позивача у другому ланцюгу постачання не може бути підставою для позбавлення його права на формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова