Вирок № 25284553, 27.06.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Справа № 11/2290/423/2012 року Головуючий в 1-й інстанції Кульбаба А.В. Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Болотін С.М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Болотіна С.М.,

суддів Козачка С.В., Матущака М.С.,

з участю секретаря Молодої І.О.,

прокурора Лугового О.П.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника ПАТ

«Страхова компанія «Перша» Грибовського С.О.,

засудженого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ПАТ «Страхова компанія «Перша» на вирок Ярмолинецького районного суду від 26 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Ярмолинецького районного суду від 26 березня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Руда Горчичанська, Дунаєвецького району Хмельницького області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, приватного підприємця, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша»на його користь 27 169 грн. 22 коп. майнової та 5000 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_5 43000 грн. моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_7

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша»та ОСОБА_5 на його користь 5000 грн. та 95000 грн. моральної шкоди відповідно, заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_7

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша»та ОСОБА_5 на її користь 5000 грн. та 95000 грн. моральної шкоди відповідно, заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_7

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ УМВС України у Хмельницькій області судові витрати по справі за проведення криміналістичних експертиз -393 грн. 96 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили залишено попередній -підписку про невиїзд.

За вироком суду, ОСОБА_5 28 жовтня 2011 року близько 08 години 45 хвилин, керуючи автомобілем «КАМАЗ 5511», р/н -НОМЕР_1 з причепом 2-П-5, р/н -НОМЕР_2, під час виїзду з дороги вулиці Спортивної в заїзд до будинку АДРЕСА_2, в порушення вимог п. 2.3 (б) ПДР України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, відволікся від керування цим засобом у дорозі.

При цьому, в порушення: п. 10.1 Правил, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п. 10.2 Правил, з'їжджаючи з дороги, не дав дорогу пішоходам, а також ч. 1 п. 1.5 Правил своєю бездіяльністю загрожував життю пішохода, п. 12.3 Правил не переконався, що зміна напрямку руху його транспортного засобу буде безпечною і не створить перешкод та небезпеки пішоходу ОСОБА_7, не вжив заходів до повної зупинки транспортного засобу шляхом застосування екстреного гальмування без зміни напрямку руху.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вищевказаних норм Правил він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка перетинала проїзну частину з ліва на право по ходу руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 28 жовтня 2011 року, за вищевказаних обставин, відповідно висновку експерта № 114-Е від 01.12.2011 року, смерть ОСОБА_7 наступила від політравми у вигляді закритого перелому ребер, правої лопатки, правої ключиці, перелому лонних та сідничних кісток тазу, розриву правого крижово-клубового з'єднання, розриву зв'язок та між хребцевого диску між тілами 6 та 7 грудних хребців із повним розривом спинного мозку та його оболонок, розриву хребного стовпа на рівні тіла 5 поперекового хребця та крижової кістки, крововиливів легені, в судинну ніжку печінки, серця, селезінки, в жирову капсулу нирок, розриву аорти та стравоходу в грудному відділі, ушкодження печінки, селезінки, нижніх доль легень, крововиливів в плевральні та черевну порожнини.

Вищевказаними діями ОСОБА_5 порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені пунктами 1.5 ч. 1, 2.3 б), 10.1, 10.2, 12.3 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме -спричиненні смерті ОСОБА_7

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини засудженого ОСОБА_5 та кваліфікації його дій, просять вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Просять постановити свій вирок, яким за ч. 2 ст. 286 КК України призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Вказують, що судом в достатній мірі не враховано особу засудженого, тяжкі наслідки, завдані злочином, у вигляді смерті молодої жінки, матері двох дітей, те, що збитки, завдані злочином, не відшкодовані.

ПАТ «Страхова компанія «Перша»(далі -ПАТ) вважає, що висновки суду, викладені у вироку щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення шкоди, не відповідають вимогам закону. На його думку суд проігнорував вимоги матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, не дав їм правової оцінки, що призвело до неправомірного стягнення коштів з страхової компанії.

Засуджений ОСОБА_5 заперечує проти поданих апеляцій. Вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги такими, що задоволенню не підлягають.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника ПАТ «Страхова компанія «Перша», на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені в ній доводи, засудженого, який просить апеляції відхилити, провівши судове слідство в частині допиту засудженого, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та дослідження матеріалів кримінальної справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляції ПАТ «Страхова компанія «Перша» та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підлягають до задоволення частково, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і не заперечується в апеляціях, як не оспорюється і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

Зокрема, як встановлено в процесі апеляційного перегляду справи, ОСОБА_5 28 жовтня 2011 року близько 08 години 45 хвилин, керуючи автомобілем «КАМАЗ 5511», р/н - НОМЕР_1 з причепом 2-П-5, р/н -НОМЕР_2, під час виїзду з дороги вулиці Спортивної в заїзд до будинку АДРЕСА_2 в порушення вимог п. 2.3 (б) ПДР України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, відволікся від керування цим засобом у дорозі.

При цьому, в порушення: п. 10.1 ПДР України, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п. 10.2 ПДР України, з'їжджаючи з дороги, не дав дорогу пішоходам, а також ч. 1 п. 1.5 ПДР України своєю бездіяльністю загрожував життю пішохода, п. 12.3 ПДР України не переконався, що зміна напрямку руху його транспортного засобу буде безпечною і не створить перешкод та небезпеки пішоходу ОСОБА_7, не вжив заходів до повної зупинки транспортного засобу шляхом застосування екстреного гальмування без зміни напрямку руху.

Через невиконання ОСОБА_5 названих вимог ПДР України, відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка перетинала проїзну частину з ліва на право по ходу руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 28 жовтня 2011 року за вищевказаних обставин, відповідно висновку експерта № 114-Е від 01.12.2011 року, смерть ОСОБА_7 наступила від політравми у вигляді закритого перелому ребер, правої лопатки, правої ключиці, перелому лонних та сідничних кісток тазу, розриву правого крижово-клубового з'єднання, розриву зв'язок та між хребцевого диску між тілами 6 та 7 грудних хребців із повним розривом спинного мозку та його оболонок, розриву хребного стовпа на рівні тіла 5 поперекового хребця та крижової кістки, крововиливів легені, в судинну ніжку печінки, серця, селезінки, в жирову капсулу нирок, розриву аорти та стравоходу в грудному відділі, ушкодження печінки, селезінки, нижніх доль легень, крововиливів в плевральні та черевну порожнини.

Вищеперераховані негативні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_7 перебувають у прямому причинному зв'язку із неправомірними діями водія ОСОБА_5 щодо невиконання вимог ПДР України при керуванні автомобілем та скоєнням дорожньо-транспортної пригоди.

Обставини порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом «КАМАЗ 5511», р/н -НОМЕР_1 з причепом 2-П-5, р/н -НОМЕР_2 в смт. Ярмолинці Хмельницької області, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_7 визнав і засуджений ОСОБА_5 в процесі судового розгляду, ствердивши час, місце, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.

Повністю підтвердили названі обставини і потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, показання яких є послідовними та повністю узгоджуються між собою.

Проте, при призначені покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 65 КК України та визначив таке без належного урахування ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи засудженого.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, в тому числі і у виді позбавлення волі, може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року з подальшими змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Однак, суд у вироку не навів переконливих доводів про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та можливість його виправлення, попередження вчинення нових злочинів при даних обставинах, узагалі не мотивував свого висновку, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання.

Разом з тим, судом практично не взято до уваги те, що ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину, наслідки, що настали у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_7, матері двох дітей, які фактично перебували на її утриманні, думку потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які просили виключно суворо покарати засудженого, те що збитки, спричинені злочином, не відшкодовані.

Аналогічну позицію щодо призначення ОСОБА_5 виключно суворого покарання у виді позбавлення волі підтримали потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і в процесі апеляційного розгляду.

Як стверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 не вживав достатніх заходів щодо відшкодування шкоди та досягнення порозуміння з потерпілими.

Посилання засудженого на визнання своєї вини та часткове відшкодування збитків є формальним і фактично не враховує наслідки злочинів.

Та обставина, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочини вчинив внаслідок необережності, а також частково відшкодував заподіяні злочином збитки, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тому застосування до нього ст. 75 КК України колегія суддів вважає безпідставним.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчиненого засудженим злочину, який є тяжким, його особу, думку потерпілих, наслідки, які настали у вигляді смерті потерпілої, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, лише у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, що буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

При цьому покарання засудженому ОСОБА_5 має бути призначено з урахуванням санкції кримінального закону, за яким кваліфіковані його злочинні дії, та вимог ст. 65 КК України.

Разом з тим не ґрунтується на вимогах закону і рішення місцевого суду відносно вирішення цивільного позову потерпілих про стягнення збитків завданих злочином.

За вироком суду позов потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено частково. Постановлено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша»на користь ОСОБА_1 27 169 грн. 22 коп. майнової шкоди, в тому числі 8250 грн. витрат на проведення поминального обіду, 1815 грн. 22 коп. вартість продуктів харчування на ритуальну вечерю, 11604 грн. витрат на придбання надгробного пам'ятника, 4000 грн. за придбання ритуальних аксесуарів та 1500 грн. проведених витрат на одяг покійної. Крім того, проведено стягнення 5000 грн. моральної шкоди завданої злочином кожному.

Інші витрати та збитки, завдані злочином, які перевищували ліміт відшкодування, встановлені страховими полісами, стягнуті з засудженого ОСОБА_5

Задовольняючи позов потерпілих, суд першої інстанції, керувався тим, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати та в силу ст. ст. 1168, 1187 ЦК України повинна відшкодувати моральну шкоду в розмірі, доведеному позивачем.

Приймаючи рішення про стягнення з страхової компанії понесених потерпілими витрат на проведення поминок, в тому числі на придбання продуктів харчування, суд першої інстанції виходив із того, що такі витрати відносяться до витрат на поховання.

Однак з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, більше того прямо суперечать йому.

Оскільки у відповідності з вимогами Закону України „Про поховання та похоронну справу" витрати на проведення поминальних обідів, в тому числі на придбання продуктів харчування, не відносяться до витрат на поховання, а тому суд неправомірно їх стягнув з страхової компанії на користь потерпілих. Такі витрати підлягають стягненню з ОСОБА_5, як особи винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Місцевим судом неправильно визначено особу, відповідальну за завдану потерпілим шкоду у вигляді витрат на проведення поминальних обідів, в тому числі на придбання продуктів харчування, що відповідно до ст. 378 КПК України є підставою для скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову та прийняття нового рішення.

Відповідно до ст. 2 вказаного вище Закону намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих.

Таким чином, приймаючи до уваги вимоги ст. ст. 1, 2 Закону України „Про поховання та похоронну справу", п. 27.5 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати, понесені потерпілими на виготовлення та встановлення пам'ятної споруди в сумі 11604 грн. підлягають до стягнення з страхової компанії, оскільки її вартість повністю стверджується рахунком № 1 від 27.01.2012 року (а.с. 169).

У вказаному рахунку № 1 від 27.01.2012 року містяться дані про пам'ятну споруду, яка була придбана потерпілими, її фактична вартість відповідно до середньої вартості для даної місцевості з урахуванням витрат на встановлення пам'ятників на могилах загинувших у ДТП родичів.

Доказів, які б стверджували протилежне, чи викликали сумніви у об'єктивності названих витрат, їх невідповідності вимогам закону ПАТ «Страхова компанія «Перша»не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Такі твердження ґрунтуються виключно на розмірковуваннях представника страхової компанії щодо процесів в державі, вільному тлумаченні законодавства, що не можна визнати об'єктивними, належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд, оцінивши докази у відповідності з вимогами ЦПК України, зробив правильний висновок про стягнення суми, зазначеної в рахунку.

При цьому, з огляду на те, що ПАТ «Страхова компанія «Перша»не відшкодувала потерпілим понесені ними витрати на виготовлення пам'ятника, вимоги останнього про скасування вироку суду в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.

При перевірці законності рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з висновками ПАТ «Страхова компанія «Перша»про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині так як моральна шкода відшкодовується страховиком лише потерпілому, а потерпіла за договором страхування загинула.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Як встановлено судом та ПАТ «Страхова компанія «Перша» жодним чином не спростовано, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були чоловіком та дітьми загиблої, проживали з нею однією сім'єю.

Отже, моральна шкода в даному випадку повинна бути відшкодована незалежно від вини ОСОБА_5 потерпілим по кримінальній справі.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ОСОБА_5 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «Страхова компанія «Перша» за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0942111 та № АВ/0942112 від 26 жовтня 2011 року, а тому завдана потерпілим матеріальна і моральна шкода підлягає стягненню як із винного у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, так і зі страхової компанії в межах ліміту.

До таких висновків суд дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони, в тому числі страхова компанія посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки ДТП, внаслідок якої настав страховий випадок, сталася в процесі експлуатації транспортних засобів, власник яких ОСОБА_5 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому, враховуючи тип укладених договорів страхування -№ 1, суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення майнової та моральної шкоди саме з страхової компанії у відповідності з лімітами відповідальності, встановленими відповідно до ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та в договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому, як вбачається з доказів, фактичних обставин справи, встановлених при розгляді справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, ДТП 28 жовтня 2011 року сталася внаслідок наїзду на потерпілу саме автопотяга у складі тягача «КАМАЗ 5511», р/н -НОМЕР_1 з причепом 2-П-5, р/н -НОМЕР_2, а не лише одного тягача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів.

В даному випадку шкода заподіяна внаслідок використання двох транспортних засобів, які діяли як єдине ціле і завдали шкоди саме внаслідок спільних дій, а не окремо один від одного. За таких обставин висновок суду про необхідність проведення стягнення у межах лімітів за двома договорами страхування, за яким забезпеченими транспортними засобами є причіп 2-П-5, р/н -НОМЕР_2 та автомобіль «КАМАЗ 5511», р/н -НОМЕР_1 є правомірним.

Оцінюючи всі дослідженні докази по справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позов потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, підлягає до задоволення, оскільки кількість та вартість понесених витрат повністю стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та жодним учасником розгляду справи, в тому числі засудженим, не оспорюються (а.с. 163-177, 207-210, 214).

На переконання колегії суддів ті обставини, що в ряді чеків на проведення витрат, пов'язаних з похованням загиблої ОСОБА_7, як покупець зазначена потерпіла ОСОБА_3, не є підставою для відмови в позові та стягненні понесених витрат. Оскільки остання є рідною сестрою загиблої і враховуючи обставини, які склалися, скорочені строки на проведення поховання, існуючі традиції, так як чоловік і діти ОСОБА_7 займалися її похованням, а ОСОБА_3 придбання товарів здійснювала на кошти останніх, що учасниками апеляційного розгляду не спростовано, законні підстави для відмови в позові в цій частині відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає, що вимоги потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди є підставними, оскільки дії ОСОБА_5 по позбавленню життя ОСОБА_7 є незаконними та протиправними.

Вказаними доказами повністю спростовуються твердження страхової компанії про необґрунтованість вимог потерпілих про стягнення моральної шкоди, оскільки вони втратили матір та дружину відповідно, що непоправно позначилося на їхньому душевному стані, повсякденному житті. При цьому судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляції ПАТ.

Розмір такої шкоди, з врахуванням ступеня моральних страждань, порушення нормального способу життя потерпілих, порушенням одного із основних конституційних прав -права на життя, перенесеного сім'єю ОСОБА_7 стресу, які втратили дружину та матір відповідно, способу та механізму спричинення тілесних ушкоджень, з врахуванням матеріального становища засудженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, беручи до уваги інфляційні процеси в державі, суд визначив в розмірі 100000 грн.

В той же час, вирішуючи цивільний позов в частині стягнення на користь потерпілих моральної шкоди, колегія суддів враховує, що в апеляціях потерпілих та прокурора ці питання не ставляться, а апеляція засудженого з цього приводу взагалі відсутня. Таким чином, апеляційний суд не може зменшити розмір моральної шкоди, порівняно з сумами, визначеними місцевим судом.

Зазначені суми моральної шкоди за своїм розміром, враховуючи наслідки злочину, фізичний та моральний стан потерпілих, є достатньою сатисфакцією.

Керуючись ст. ст. 323, 324, 378 КПК України, колегія суддів,-

п р и с у д и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, а апеляції ПАТ «Страхова компанія «Перша»та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ярмолинецького районного суду від 26 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову скасувати.

Призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»на користь ОСОБА_1 17104 грн. (сімнадцять тисяч сто чотири грн.) матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 10065 грн. 22 коп. (десять тисяч шістдесят п'ять грн. 22 коп.) матеріальної шкоди за проведення ритуального обіду та придбання продуктів харчування та 43000 грн. (сорок три тисячі грн.) моральної шкоди, а всього 53065 грн. 22 коп. (п'ятдесят три тисячі шістдесят п'ять грн. 22 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»на користь ОСОБА_6 5000 грн. (п'ять тисяч грн.) моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_7

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 95000 грн. (дев'яносто п'ять тисяч грн.) моральної шкоди заподіяної смертю ОСОБА_7

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»на користь ОСОБА_2 5000 грн. (п'ять тисяч грн.) моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_7

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 95000 грн. (дев'яносто п'ять тисяч грн.) моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_7

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній -підписку про невиїзд.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Болотін С.М.