Рішення № 25282499, 10.07.2012, Апеляційний суд Херсонської області

10.07.2012

Справа №22ц - 2190/1926/2012 Головуючий в І інстанції:

Калімбет Л.І.

Категорія: 53 Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року липня місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової Н.В.,

Майданіка В.В.

при секретарі Шаповаловій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Гримут Іванни Володимирівни, діючої в інтересах приватного підприємства "Кредіт Груп", на заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства "КРЕДІТ ГРУП" про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

05 травня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Кредіт Груп" (далі -ПП "Кредіт Груп") про стягнення заробітної плати за січень 2011 року, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4481грн. та моральної шкоди в розмірі 5000грн.

12 грудня 2011 року позивачка уточнила позовні вимоги та доповнила позов, остаточно просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за січень 2011 року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12815грн.86коп., розрахована з 01 січня 2011 року по 02.12.2012 року, тобто за 284 робочих дня, при 44грн.81коп. за день. Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000грн.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтувала тим, що працювала у відповідача на посаді консультанта в інформаційно-консультаційному центрі в м.Запоріжжя з 15 листопада 2010 року, була звільнена з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України з 26.01.2011 року. Заробітну плату отримувала банківським переказом. В день звільнення з роботи трудову книжку не отримала і з нею не було проведено розрахунку. Вона кілька разів в телефонному режимі зверталася до відповідача з вимогою про проведення розрахунку, але чула в свій бік образи та відмову в спілкуванні. У зв'язку з цим їй було завдано моральну шкоду, оскільки відповідач повернув трудову книжку лише через два з половиною місяці після звільнення, через що вона не мала змоги влаштуватися на роботу або стати на облік до центру зайнятості і тому перебуває в тяжкому матеріальному становищі.

Заочним рішенням суду від 26.01.2012 року позов було задоволено. Стягнуто з ПП "Кредіт Груп" на користь позивачки заборгованість по заробітній платі за січень 2011 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12815грн.86коп., моральну шкоду в сумі 5000грн. судом допущено негайне виконання рішення в межах стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

В апеляційній скарзі Гримут І.В., діюча в інтересах приватного підприємства "Кредіт Груп", просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказала, що судом не враховано те, що позивачка в день звільнення не з'явилася для отримання трудової книжки та повного розрахунку як і в наступні дні, в той час як підприємство в телефонному режимі просило її забрати трудову книжку. Внаслідок цього трудова книжка позивачки була направлена їй поштою разом з листом, в якому було вказано номер телефону, щоб зв'язатися з підприємством для отримання розрахункових коштів, однак позивачка не зверталась. Також, зазначила, що у суда не було підстав стягувати середній заробіток, оскільки позивачка не зверталася до відповідача з письмовою заявою про виплату належної заробітної плати, а її твердження про неодноразові звернення до підприємства є надуманими та не відповідають дійсності. Вважає, що середньомісячний заробіток за весь час затримки заробітної плати може бути сплачений в сумі 2419грн.74коп. лише за період з 26.01.2011 року по 12.04.2011 рік, оскільки в цей день позивачці було направлено вказаний вище лист про виплату зарплати з розрахунку 54 робочих дня і 44грн.81коп. середньоденної зарплати, а заробітна плата за січень 2011 року, нарахована по 26 число, яка підлягає оплаті, складає 834грн.92коп. Також, вказала, що судом безпідставно стягнено моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно копії трудово?ї книжки (а.с.9), копії наказу про прийняття на роботу від 15.11.2010 року (а.с.46) та копії наказу про звільнення з роботи від 26.01.2011 року (а.с.47) ОСОБА_4 працювала у ПП "Кредіт Груп" на посаді консультанта в інформаційно-консультаційному центрі з 15 листопада 2010 року, була звільнена з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України, тобто за згодою сторін з 26.01.2011 року.

Згідно неспростованих відповідачем пояснень позивачка ОСОБА_4 в день звільнення з роботи працювала.

З пояснень відповідача, наведених в апеляційній скарзі, вбачається, що перед позивачем існує заборгованість по заробітній платі в сумі 834грн.92коп.; середній заробіток позивача складає 44грн.81коп. в день.

Вказана сума середньоденного заробітку позивачки останньою наводиться в її позовній заяві. Тобто вона її приймає як належну.

Що стосується вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум провадить в день звільнення (якщо в цей день він не працював -то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок).

Згідно ч.1 ст.117 вказаного Кодексу в разі невиплати зазначених сум у вказані строки при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи -по день постановленні рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

Відповідно до п.25 вказаної постанови непроведення розрахунку з працівником в день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України; в цьому випадку перебіг трьохмісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Таким чином, оскільки в день звільнення позивачка була на роботі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з ПП "Кредіт Груп" середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

Проте сама сума обчислена невірно, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні розраховується з дня, наступного після її звільнення, а саме з 27.01.2011 року і по 02.12.2011 рік, як просить позивачка.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню з 12815грн.86коп. до 11560грн.98коп. (за період з 27.01.2011 рік по 02.12.2011 рік з розрахунку 44грн.81коп. середньоденної зарплати за 258 робочих дні при шестиденному робочому тижні). За відпрацьовані позивачкою робочі дні в січні 2011 року підлягає стягненню з відповідача заробітна плата в сумі 834грн.92коп., а всього 12395грн.90коп.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, рішення суду у вказаній частині підлягає зміні на підставі п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України через неповне з'ясування обставин справи.

Доводи апеляційної скарги в частині безпідставності стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до уваги не приймаються, оскільки суперечать встановленим матеріалами справи та висновків суду не спростовують. Так, надані відповідачем пояснення в апеляційній скарзі свідчать, що заборгованість по заробітній платі перед позивачкою не погашена, а її неявка для отримання заробітної плати після звільнення не є поважною причиною невиплати розрахунку, оскільки заробітна плата отримувалась нею банківським переказом, що не позбавляє відповідача можливості перерахувати вказані кошти на ім'я позивачки та письмово повідомити її про це.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.

Стягуючи на підставі ст.2371 КЗпП України моральну шкоду у розмірі 5000грн., суд виходив з того, що неодержання позивачкою заробітної плати завдало їй психологічної травми, порушився привичний уклад життя, втратилися нормальні життєві зв'язки і вона була позбавлена права влаштуватись на нову роботу або стати на облік до центру зайнятості, через що перебувала у скрутному матеріальному становищі.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неправильному застосуванні норм матеріального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Згідно ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Із матеріалів справи вбачається, що позиваці при звільненні 26.01.2011 року з роботи відповідач не виплатив всі належні їй суми. З позовом про відшкодування моральної шкоди позивачка звернулася 05 травня 2011 року, тобто через 3 місяці і 10 днів.

Якщо строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі законом не обмежений (ч.2 ст.233 КЗпП), то для інших вимог, у тому числі про відшкодування моральної шкоди, зазначений строк встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України, згідно якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору (крім справ про звільнення) безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про це також йде мова в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Тому зазначена вимога позивача не підлягає задоволенню через пропуск строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведені докази пропуску вказаного строку з поважних причин.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, порушив норми матеріального права і прийшов до невірного висновку про задоволення позову у вказаній частині.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в зазначеній частині апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову необхідно відмовити.

Що стосується вимог про стягнення заробітної плати, то в даній частині рішення суд не зазначив, яка саме сума підлягає стягненню, що не відповідає п.4 ст.215 ЦПК України. Як зазначено вище, ця сума складає 834грн.92коп. і підлягає стягненню з ПП "Кредіт Груп" на користь позивачки.

Крім того, судом не вирішено питання щодо судових витрат, які відповідно ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам, що буде складати 214грн.60коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309 ЦПК України, ст.ст.116, 117, 233, 2371 КЗпП України, п.п.20 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Гримут Іванни Володимирівни, діючої в інтересах приватного підприємства "Кредіт Груп", задовольнити частково.

Заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26 січня 2012 року в частині стягнення з приватного підприємства "КРЕДІТ ГРУП" на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 5000грн. -скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_4 до приватного підприємства "КРЕДІТ ГРУП" в частині стягнення моральної шкоди -відмовити через пропуск строку звернення до суду.

Це рішення в частині стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити: зменшити стягнення з приватного підприємства "КРЕДІТ ГРУП" на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12815грн.86коп. до 11560грн.98коп.; стягнути з приватного підприємства "КРЕДІТ ГРУП" на користь ОСОБА_4 заробітну плату за січень 2011 року в розмірі 834грн.92коп.

Стягнути з приватного підприємства "КРЕДІТ ГРУП" на користь держави судовий збір в розмірі 214грн.60коп.

В решті заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26 січня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: