Постанова № 25276113, 30.05.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2а/1522/1067/12

Справа № 1522/6569/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»у розмірі 30% прожиткового мінімуму ,-

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2012 року позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»у розмірі 30% прожиткового мінімуму, згідно вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за № 2195-4 від 18.11.2004 року за період з 01.09.2011р. по 29.02.2012 року та забезпечити виплату надалі.

Ухвалою суду від 20 березня 2012р. позов був залишений без руху для усунення недоліків. Позивачка 09.04.2012р. недоліки усунула.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що вона є "Дитиною війни" і має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, відповідно до ст. 6 вказаного Закону вона має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивачка також зазначила, що бездіяльністю відповідача грубо порушені її законні права, вона позбавлена права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Ухвалою суду від 10.04.2012р. зазначений адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку на звернення до суду в позовних вимогах у частині нарахування та виплати соціальної допомоги за період з 01 вересня 2011 року по 18 вересня 2011 року - залишено без розгляду а також відмовлено в поновленні пропущеного строку звернення.

Ухвалою суду від 10.04.2012р. по зазначеній адміністративній справі було відкрито скорочене провадження за період з 19.09.2011р. по 19.03.2012р..

Представник Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси 17.05.2012р. отримав ухвалу суду від 10.04.2012р. про відкриття скороченого провадження, заперечень до суду не надавав.

Таким чином, предметом даного судового розгляду є позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»у розмірі 30% прожиткового мінімуму, за період з 19.09.2011р. по 19.03.2012 року а також забезпечення виплат надалі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», діти війни - це ті, яким на 2 вересня 1945 р. не виповнилось 18 років. Позивачка відноситься до категорії «Діти війни», оскільки вона народилася 03 грудня 1939 року.

Таким чином, на позивача розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції чинній на момент винесення постанови) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі, встановленому для учасників війни, тобто підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, позивач має право на щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Статтею 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, суд приходить до висновку, що дія даної норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2011-2012 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято закон України № 3491- VІ „Про внесення змін до Закону України „про державний бюджет України на 2011рік", який набрав чинності 19 червня 2011р.

П.7 ч.1 зазначеного Закону, Прикінцеві положення Закону України „ Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пуктом4. яким встановлено, що у 2011р. норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 14, 22. 37 та ч.3 ст. 43 Закону України „про пенсійне забезпечення осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011р.

Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Таким чином до набрання чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України прийнятого на виконання вимог п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2011р.», застосуванню підлягають положення ст. ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14, 22, 37 ст ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон про внесення змін в закон «Про державний бюджет на 2011рік», прийнятий 14 липня 2011р., набрав законної чинності 19 липня 2011року. Постанова Кабінету Міністрів від 06 липня 2011р. № 745 набрала законної чинності 23 липня 2011року. Таким чином з 24.07.2011р. встановлено інший порядок нарахування та виплати державної соціальної допомоги.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

19 червня 2011 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.», відповідно до якого у 2011 р. норми та положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 р.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 06.07.2011 р. № 745, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що, згідно з частиною першою статті 17 Конституції України, є найважливішою функцією держави.

Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги -принципам пропорційності і справедливості.

Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що невід'ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частини друга, третя статті 113, частина перша статті 117 Основного Закону України). Отже, Кабінет Міністрів України видає нормативно-правові акти у сфері соціального захисту, керуючись, зокрема, законами України, якими він на це уповноважується.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено на Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси.

У той час суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати пенсію відповідно до положень ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб'єкта оскарження, суд доходить висновку про не можливість захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.05.2004 року, Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 27.04.2010 р., рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, ст.ст. 6-14, 17, 19, 71, 99, 100, 122, 159-163, 167, 183-2,185, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»у розмірі 30% прожиткового мінімуму -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Суддя Л.В. Домусчі

30.05.2012