Ухвала суду № 25272000, 04.07.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2529/12 04.07.2012 04.07.2012 04.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа № 22-ц/1490/1746/12 Суддя першої інстанції Рум'янцева Н.О.

Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

04 липня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Вовненко Г.Ю.,

суддів - Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судових засідань - Скопенко В.М.,

за участю:

представника публічного акціонерного товариства «Енергобанк» - Свічкарьова О.В., боржника - ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2012 року, постановлену за поданням заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про примусове проникнення до житла,

встановила:

06 квітня 2012 року заступник начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби (далі Ленінський відділ ДВС) Миколаївського міського управління юстиції звернувся до суду із поданням про примусове проникнення в квартиру № 66, по вулиці Космонавтів 68 в м. Миколаєві, яка належить боржнику ОСОБА_4

В обґрунтування подання посилався на те, що на виконанні в Ленінському відділі ДВС знаходиться виконавчий лист, виданий 16 червня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу в сумі 167 184 грн. 49 коп. з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Енергобанк". Копія постанови про відкриття виконавче провадження 31 жовтня 2011 року направлена сторонам виконавчого провадження.

05 грудня та 13 грудня 2011 року рекомендованою кореспонденцією за місцем проживання боржника було направлено листи - повідомлення про проведення 12 та 19 грудня 2011 року виконавчих дій по опису та арешту майна - квартири АДРЕСА_1 та зобов'язано боржника забезпечити безперешкодний доступ до цього приміщення.

12 та 19 грудня 2011 року державним виконавцем разом з представником стягувача було здійснено вихід за місцезнаходженням квартири. Між тим, боржник за вказаною адресою не з'явився, двері було зачинено, що унеможливило проведення виконавчих дій.

Посилаючись на вказані обставини, державний виконавець просив дозволити примусове входження до вищезазначеного житла для примусового виконання виконавчого листа, виданого 16 червня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Енергобанк".

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2012 року подання задоволено. Дозволено державному виконавцю Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_4 для подальшого примусового виконання листа № 2-П-2549, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 16 червня 2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність ухвали суду, яка порушує його права, просив її скасувати та фактично ухвалити нову про відмову у задоволенні подання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника стягувача, боржника, його представника, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи без її на те вільної згоди інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до статті 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Згідно з приписами п.15 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від іншої особи, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 31 жовтня 2011 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-п-2549 від 16 червня 2011 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Енергобанк" 167 184 грн. 49 коп. заборгованості за договором кредиту і по 850 грн. з кожного судових витрат.

Дана постанова була направлена боржникові за місцем його проживання.

05 грудня та 13 грудня 2011 року державний виконавець Ленінського відділу ДВС, з метою здійснення виконавчих дій опису та арешту майна 12 грудня 2011 року о 16.00 та 19 грудня 2011 року о 18.00 годині рекомендованою кореспонденцією направив боржникові листи-повідомлення про забезпечення доступу до нежитлового приміщення за вказаною адресою.

Між тим, зазначені вимоги залишилися без задоволення, в призначений час боржник не з'явився за вказаною адресою, про що державним виконавцем були складені відповідні акти. Такі дії боржника значно ускладнюють виконання виконавчого документа.

Встановивши зазначені обставини на підставі наданих доказів, суд обґрунтовано постановив ухвалу про надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до квартири боржника з метою здійснення опису та арешту майна.

Доводи апелянта про те, що він не отримував лист-повідомлення про явку до квартири, не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження, за винятком постави про відкриття чи відмову у відкритті виконавчого провадження, направляються сторонам виконавчого провадження із супровідним листом простою кореспонденцією. Водночас, як вбачається із матеріалів справи вимога державного виконавця від 05 та 13 грудня 2011 року про явку боржника за місцем проживання для проведення виконавчих дій була направлена рекомендованою кореспонденцією. Доказів, які б спростовували наведене боржник суду не надав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не свідчать про порушення норм цивільного судочинства, прав і законних інтересів боржника або інших осіб.

Враховуючи викладене, підстав для скасування даної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуюча Судді: