Ухвала суду № 25271233, 04.07.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2761/12 04.07.2012 04.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 Ц- 1490/1906/ 2012 р. Головуюча першої інстанції: Костюченко Г.С.

Категорія - Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

04 липня 2012 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лівінського І.В.

Крамаренко Т.В.

із секретарем

судового засідання: Бобуйок І.Ф.

з участю:

представника

позивачки - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2012 р., постановлену за

позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав,

встановила:

29.07.2011 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді Ленінського районного суду Миколаєва від 12.03.2012 р. постановлено про повернення позовної заяви з підстав непідсудності її зазначеному суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування цієї ухвали та повернення позову для продовження розгляду по суті вимог, посилаючись на те, що позов про позбавлення батьківських прав був поєднаний з позовом про стягнення аліментів, а тому вона мала права вибору та звернулась до суду за своїм місцем проживання, як це передбачено приписами ч. 1 ст. 110 ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи про повернення ОСОБА_5 позовної заяви про позбавлення батьківства, суддя виходив з того, що зазначений позов є самостійним, а тому при визначенні його підсудності мають застосовуватися правила ст. 109 ЦПК України.

Але з такими висновками судді погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Відповідно до приписів частини першої ст. 109 ЦПК України, (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 р.) позови до фізичних осіб пред'являються до суду за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем їх проживання або перебування.

В той же час, правила альтернативної підсудності, встановлені ст. 110 ЦПК України, передбачають можливість розгляду позову про стягнення аліментів за місцем проживання позивача ( частина перша зазначеної статті).

Вимоги про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав поєднані спільністю правовідносин, з яких вони виникли та одним і тим же суб'єктом відповідальності за цими позовами.

Суддя вправі відповідно до положень ч.2 ст. 126 ЦПК, підчас відкриття провадження у справі роз'єднати ці позови, виходячи із скорочених термінів розгляду позову про стягнення аліментів та тривалості часу, який вимагається для надання відповідного висновку органом опіки та піклування у справі щодо позбавлення батьківських прав.

В той же час, подальше роз'єднання цих позовів не може бути підставою для повернення позову про позбавлення батьківства з підстав порушення підсудності, оскільки на час звернення з об'єднаними вимогами позивачка мала права вибору суду, передбаченого ч. 1 ст. 110 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2010 р. ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_6, а в травні 2011 р. доповнила позов вимогами про позбавлення його батьківства.

З ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.02.2012 р. про роз'єднання позовів вбачається, що вимоги про позбавлення батьківства були прийняті до спільного провадження разом з вимогами про стягнення аліментів.

Суддя не зважив на ці обставини та положення закону і необґрунтовано вважаючи такий позов самостійним, безпідставно ухвалив про повернення позовної заяви позивачці для звернення до іншого суду.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала Ленінського районного суду від 29.02.2012 р. про роз'єднання позовів, постановлена у попередньому судовому засіданні після відкриття провадження у справі за позовом про стягнення аліментів ( а. с. 24), але ухвала суду з питання об'єднання цього позову з вимогою про позбавлення батьківських прав ( а. с. 27 звор.), у матеріалах справи відсутня.

Встановлене, згідно з вимогами ст. 312 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і повернення матеріалів позову до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, відповідно до правил ст. 122 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2012 р. -скасувати, а матеріали позову ОСОБА_5 про позбавлення ОСОБА_6 батьківства повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, відповідно до правил ст. 122 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але оскарженню у касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: І.В. Лівінський

Т.В. Крамаренко