Рішення № 25268253, 25.06.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-2206/12

Провадження №: 2/2601/5667/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Мушта І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19 липня 2009 року на перехресті вулиць Шевченка - Різдвяна у м. Черкаси з вини водія ОСОБА_2, який, керуючи автомобілем марки «Daewoo Neksia»д.н.з. НОМЕР_4, не виконав вимоги п. п. 2.3 (б), 8.7.3 (е) ПДР, сталася дорожньо-транспортна пригода, що призвела до зіткнення з автомобілем під його керуванням, а саме -«Daewoo Sens»д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок якого останній отримав механічні пошкодження з матеріальним збитком, який згідно висновку № 146 автотоварознавчого дослідження від 24 липня 2009 року, складеного СПД «ОСОБА_3», становить 22 647,37 грн.

Відповідальність водія транспортного засобу автомобіля марки Neksia»д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «Інкомстрах».

Проте, страхова компанія, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на його заяву про виплату страхового відшкодування останнього не здійснила, чим не тільки порушила його права як потерпілої особи в розрізі вищевказаного закону, а й своєю протиправною поведінкою завдала йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданням, яких він зазнав внаслідок порушення нормального ритму життя його та його сина - інваліда дитинства, витрачанні свого часу на звернення з приводу вирішення питань щодо відшкодування завданої йому шкоди.

Тому, просив стягнути з ПАТ «СК «Інкомстрах»страхове відшкодування у розмірі 22 347,37 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 8 076,74 грн., моральну шкоду згідно висновку № 23 експертного психологічного дослідження від 25 листопада 2011 року, складеного ПП «ОСОБА_4», у розмірі 108 432,00 грн., судовий збір -1 400,00 грн., а також з ОСОБА_2 - франшизу у розмірі 300,00 грн.

В ході судового розгляду позивач та його представник уточнили позовні вимоги та остаточно просили стягнути з ПАТ «СК «Інкомстрах»22 347,37 грн. страхового відшкодування, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 9 483,36 грн., моральну шкоду в розмірі108 432,00 грн., судовий збір - 1 400,00 грн., а також з ОСОБА_2 - франшизу у розмірі 300,00 грн.

Представник відповідача ПАТ «СК «Інкомстрах»в ході розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково. Не заперечуючи факту не проведення своєчасної виплати позивачу страхового відшкодування, а також, погоджуючись з обов'язком страхової компанії провести сплату останньому пені за прострочення виплати страхового відшкодування, представник відповідача не погодився з визначеними позивачем розмірами страхового відшкодування й пені. В обґрунтування своєї позиції послався, по-перше, на положення ст. 196 ПК України та зазначив про те, що при наявності обов'язку страхової компанії у разі настання страхового випадку провести страхову виплату, розмір якої визначається на підставі матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи, при безпосередньому здійсненні страхової виплати страховою компанією не сплачується податок на додану вартість. Тому, вважає, що розмір страхового відшкодування складає 18 572,81 коп., про що страховою компанією складено відповідний страховий акт № ВА/7598307 від 16 травня 2010 року. По-друге, зазначив про те, що, виходячи з розміру страхового відшкодування у сумі 18 572,81 грн., пеня за прострочення його виплати становить 5 100,44 грн., і це за період з 13 червня 2010 року по 16 травня 2012 року, а не як просить позивач - з 19 вересня 2009 року по 16 травня 2012 року, оскільки заява про страхове відшкодування, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подана була до страхової компанії лише 13 травня 2010 року (а.с. 51-54).

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заслухавши позивача, його представника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено про те, що19 липня 2009 о 12 годині00 хвилин на перехресті вулиць Шевченка - Різдвяна у м. Черкаси сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марок «Daewoo Sens»д.н.з. НОМЕР_2 під керування позивача ОСОБА_1 та «Daewoo Neksia»д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2

Винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2009 року визнаний ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 звільнений від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

У відповідності зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Neksia»д.н.з. НОМЕР_4 на період з 09 липня 2009 року до 08 липня 2010 року була застрахована в ПАТ «СК «Інкомстрах»згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7598307 від 08 липня 2009 року, типу 1, тобто, застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якого водія, який керує зазначеним в полісі автомобілем (а.с. 10).

Згідно п. 2 полісу № ВА/7598307 від 08 липня 2009 року ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого особу складає 25 000,00 грн., франшиза - 300,00 грн. (а.с. 10).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з висновку № 146 автотоварознавчого дослідження від 24 липня 2009 року, складеного СПД «ОСОБА_3», матеріальна шкода, заподіяна автомобілю позивача - «Daewoo Sens»д.н.з. НОМЕР_2 дорівнює 22 647,37 грн.

Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Відповідно до Закону України «Про страхування» страхова компанія, надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку здійснює не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхові виплати, розмір яких визначається в установленому порядку в розмірі матеріальних збитків, понесених застрахованою особою. Розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092. При цьому вартість товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), приймається до розрахунку за їх ринковою вартістю з урахуванням сум ПДВ, які до такої вартості включаються. Однак ці суми ПДВ окремою сумою в складі страхових виплат не зазначаються.

В п.3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2009 року №1440 визначається значення основних термінів, що використовуються в цьому стандарті та використовуються в інших національних стандартах. Так, прямі збитки відповідно до зазначеного нормативного акту - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки, без урахування неотриманих майбутніх вигод. Поточна вартість визначається як вартість, приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін на дату оцінки.

Відповідно до п. 17 стандарту в звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми ПДВ. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми ПДВ. Отже, сума витрат, яку необхідно здійснити для проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначається за ринковими цінами та може включати або не включати ПДВ. Правомірність утримання суми ПДВ зі страхового відшкодування при виплаті страхового відшкодування не на ремонт транспортного засобу, підтверджується, зокрема, і Листом ДПА України від 21 серпня 2009 року №10143/5/16-1516 «Щодо порядку врахування страховою компанією сум податку на додану вартість при проведенні розрахунку розміру страхового відшкодування», відповідно до якого, враховуючи те, що надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування ПДВ, то при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим ПДВ не нараховується і окремим рядком не виділяється. Одночасно з цим, податкові зобов'язання з ПДВ виникають у платника такого податку, що здійснює операції з поставки товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ. Враховуючи зазначене, у разі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. У разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника ПДВ, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються без урахування сум ПДВ, оскільки особа, не зареєстрована платником ПДВ, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму ПДВ. Збиток у вигляді ПДВ виникає виключно при ремонті автомобіля у платника зазначеного податку. При ремонті транспортного засобу у особи, що не є платником ПДВ збиток у вигляді ПДВ не виникає, і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом. Виплата ПДВ в разі ремонту пошкодженого транспортного засобу в особи, що не є платником відповідного податку, фактично буде доходом страхувальника, тобто перевищуватиме реальні збитки.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»від 19 липня 2011 року сума ПДВ, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Позивачем не було надано належного підтвердження проведення ремонту у платника ПДВ (акту виконаних робіт), тому, суд приходить до висновку про проведення відповідачем розрахунку суми страхового відшкодування: 22 647,37 грн. (вартість матеріального збитку з ПДВ) - 3 774,56 грн. (ПДВ) - 300,00грн (франшиза за договором № ВА/7598307 від 08 липня 2009 року, на суму якої завжди зменшується страхове відшкодування (п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») = 18 572,81 грн. у повній відповідності до чинного законодавства (а.с. 56).

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що страхове відшкодування ПА «СК «Інкомстрах»не виплачено. Тому, на думку суду, з огляду на положення вищезазначеної статті закону обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з ПАТ «СК «Інкомстрах»пені за прострочення сплати страхового відшкодування. Проте, суд не може погодитись з розрахунками розміру пені, проведеними обома сторонами, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Судом встановлено, що заява про страхове відшкодування зі сторони позивача подана до ПАТ «СК «Інкомстрах» 13 травня 2010 року (а.с. 57-59).

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV в редакції до 17 лютого 2011 року виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком вказаних у ст. 35 закону документів.

Отже, суд надходить до висновку про обґрунтованість позиції сторони відповідача щодо визначення початку періоду нарахування пені за прострочення виплати страхового відшкодування саме з 13 червня 2010 року, оскільки заява про виплату страхового відшкодування подана 13 травня 2010року, не як того вимагає позивач - з 19 вересня 2009 року. Позицію останнього суд розцінює як таку, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому розцінює критично.

Разом з тим, аналізуючи наданий відповідачем розрахунок пені за період з 13 червня 2010 року по 16 травня 2012 року, суд, не піддаючи критиці принцип проведення безпосередньо самого розрахунку, не погоджується зі складовими частинами останнього, а саме - визначенням кількості прострочених днів. На думку суду, розрахунок пені за прострочення виплати ПАТ «СК «Інкомстрах»страхового відшкодування має виглядати наступним чином:

- за період з 13 червня 2010 року по 07 липня 2010 року: 19,0% (подвійна ставка НБУ)*18 572,81 грн.* 25 днів = 241,70 грн.;

- за період з 08 липня 2010 року по 18 серпня 2010 року:17,0% (подвійна ставка НБУ)*18 572,81 грн.* 41 день = 354,66 грн.;

- за період з 19 серпня 2010 року по 23 березня 2012 року:15,5% (подвійна ставка НБУ)*18 572,81 грн.* 583 дні = 4 598,17 грн.;

- за період з 24 березня 2012 року по 16 травня 2012 року:15,0% (подвійна ставка НБУ)*18 572,81 грн.* 66 днів = 503,76 грн., а всього - 6 281,29 грн.

Вказану розмір пені суд приймає до уваги і вважає, що останній підлягає стягненню з ПАТ «СК «Інкомстрах».

Згідно п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Як вбачається з п. 2 полісу № ВА/7598307 від 08 липня 2009 року франшиза становить 300,00 грн. (а.с. 10).

Отже, на думку суду, позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 300,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV моральна шкода відшкодовується страховиком лише потерпілому. Потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Зважаючи на наведене та, враховуючи характер завданих моральних страждань, суд, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, приходить до висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення саме з ПАТ «СК «Інкомстрах»на його користь моральної шкоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому судом враховано, що через неправомірні дії страхової компанії позивач втратив нормальний спосіб життя, що кардинально порушило життєві зв'язки його та членів його родини, зокрема, сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, - інваліда дитинства. Замість того, щоб приділяти свій час своєму синові, вживати інших необхідних дій щодо забезпечення останньому необхідних й достатніх умов життя, позивач змушений був займатися питанням отримання страхового відшкодування, що спричиняло йому моральних і фізичних страждань. Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, стягнувши з ПАТ «СК «Інкомстрах»на користь позивача 1 000,00 грн., в іншій частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розмір шкоди, заявлений позивачем, не доведений наданими доказами. Зокрема, судом не приймається до уваги висновок № 23 експертного психологічного дослідження від 25 листопада 2011 року, складений ПП «ОСОБА_4», оскільки останній викладений у неналежній формі, а саме - не підписаний та не скріплений печаткою самого експерта, що дає підстави суду для сумніву у його достовірності та правдивості.

Питання щодо судових витрат по справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 979, 1166, 1167,1187 ЦК України, ст. ст. 12, 22, 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року № 6, п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року,ст.ст. 10, 11, 15, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(03150 м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, оф. 32-33, код ЄДРПОУ 31282951, МФО 380515, р/р 26506001642) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) страхове відшкодування у розмірі 18 572 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 81 коп. та пеню у розмірі 6 281 (шість тисяч двісті вісімдесят одна) 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Золотоноша Черкаської області, проживає у АДРЕСА_1) франшизу у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(03150 м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, оф. 32-33, код ЄДРПОУ 31282951, МФО 380515, р/р 26506001642) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) моральну шкоду у розмірі 1000 (одну тисячу гривень).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(03150 м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, оф. 32-33, код ЄДРПОУ 31282951, МФО 380515, р/р 26506001642) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 54 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок