Рішення № 25265539, 04.07.2012, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/2-2869/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 липня 2012 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого -Ільїної Г.І.,

за участю секретаря - Андросової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Південноміська рада Харківського району Харківської області, про знесення об'єкту самочинного будівництва та про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнив, та просив визнати гараж, розташований в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, самочинним будівництвом; знести зазначений гараж, як такий, що порушує права співвласників будинку та сусідів на житло, здоров'я та безпечне повітря; визнати незаконним та скасувати рішення Південноміського виконкому № 152 від 12.04.1979 року в частині затвердження акту про прийняття в експлуатацію гаражу.

В обґрунтування позову зазначає, що за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26.01.2009 року йому була виділена частина в житловому будинку та надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 також була виділена доля в будинку, надвірні будівлі та гараж.

Позивач вказує, що зазначений гараж був побудований батьком відповідача як самовільний з порушенням вимог ст. ст. 375, 376 ЦК України, а саме без плану, проекту, без погодження та згоди Південноміської ради народних депутатів, без виділення земельної ділянки, без погодження з державною санітарною службою, архітектурною службою, держпожежним наглядом, з порушенням санітарних та архітектурних норм та вимог держпожежного нагляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов з уточними вимогами підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити та пояснив, що гараж під літ. «Д», який розташований в АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_2, був побудований з порушенням архітектурних, санітарних та пожежних норм, оскільки знаходиться на відстані 1,6 метрів від його частини будинку, весь в тріщинах, загрожує обвалом та пошкодженням його частини будинку, а також ушкодженням здоров'ю його сім'ї та сусідів, оскільки між гаражем та його частиною будинку єдиний вузький прохід на вулицю. Вікно гаражу та витяжки розташовані напроти вікон його будинку, в цьому гаражі знаходиться стара машина, ремонтна яма, запчастини, автоколеса, масляні ганчірки. Від всього цього в вікна будинку позивача поступає запах бензину, вихлопних газів, масла, якими йому доводиться дихати. При цьому ОСОБА_1 посилається, що згідно висновку санітарної, архітектурної та пожежної служб гараж повинен знаходиться на відстані не менше ніж 10 метрів від житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі та пояснила, що вказаний гараж перейшов в її власність разом з частиною будинку в 2005 році. Свого часу в 1979 році гараж був прийнятий в експлуатацію відповідними органами разом з житловим будинком та іншими надвірними будівлями, за погодженням позивача та сусідів, тому на даний час він самовільним не вважається.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі та пояснила, що вимоги ОСОБА_1 не ґрунтується на законі, не доведені позивачем.

Третя особа в судове зсідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши докази по справі, вважає що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

На підтвердження своїх вимог позивач надав такі докази, з передбачених ст. ст. 57-59 ЦПК України: відповідь Харківської районної санітарно-епідеміологічної станції за № 997 від 28.07.2008 року; відповідь управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації за № 01-11/1334 від 20.08.08 року; архівний витяг Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 08.02.2011 року за № 21 з рішення виконавчого комітету Південноміської ради народних депутатів Харківського району від 12 квітня 1979 року № 152; відповідь Харківського районного бюро технічної інвентаризації від 21.03.2011 року, технічний паспорт на будинок за адресою: АДРЕСА_1; відповідь Харківського районного управління ГУ МНСУ в Харківській області за № 2464 від 05 серпня 2009 року; відповідь Харківського районного бюро технічної інвентаризації за № 333 від 26.08.2011 року.

Як вбачається з відповідей Харківського районного бюро технічної інвентаризації від 21.03.2011 року та від 26.08.2011 року за № 333 - згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 1539 видно, що гараж літ. «Д»був побудований в 1978 році без дозволу. При прийомі будинку в експлуатацію, після перебудови, гараж літ. «Д»включено в перелік службових будівель, які були прийняті в експлуатацію по акту, затвердженому рішенням виконкому Південної міської ради від 12.04.1979 року. Вказаний гараж розташований на відстані 1,57 м по прямій лінії від вугла будинку, а двері гаража розташовані від вікон будинку на відстані 3,00 м. Стіни гаража зведено з цегли, товщиною 0,5 цеглини, перекриття з залізобетонних плит. Стіни гаража мають велику кількість тріщин по периметру і технічний стан будівлі має 50 % зносу, що відповідає незадовільному стану будівлі.

Згідно архівного витягу Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 08.02.2011 року за № 21 з рішення виконавчого комітету Південноміської ради народних депутатів Харківського району від 12 квітня 1979 року № 152 акти про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію знов зведеного житлового будинку житловою площею 50,60 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, та належного гр. гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -затверджені.

Суд вважає, що вимога позивача про визнання гаражу за адресою: АДРЕСА_1, самовільною будівлею задоволенню не підлягає оскільки вказаний гараж 12.04.1979 року вже прийнятий в експлуатацію відповідно до будівельних норм, які існували на той час, а статтею 16 ЦК України та іншими нормами цього Кодексу не передбачено такого способу захисту цивільних прав і інтересів, як визнання будівлі самовільною.

Не підлягає й задоволенню вимога ОСОБА_1 про знесення гаражу, оскільки він не є самовільним. А, навіть, у разі виявлення істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам та порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, то відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦПК України право на звернення до суду з відповідним позовом належить органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а не фізичній особі.

Крім того, позивач, посилаючись в обґрунтування свого позову на ч. 4 ст. 376 ЦПК України не надав доказів на підтвердження того, що він є власником будь-якої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином позов в цій частині заявлений неналежним позивачем.

Також суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про скасування рішення Південноміського виконкому № 152 від 12.04.1979 року в частині затвердження акту про прийняття в експлуатацію гаражу, оскільки позов в цій частині заявлений до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позовним вимог. При цьому суд виходить з того, що вимога про скасування рішення виконкому ради може бути заявлена лише до відповідної ради. Позивач в судовому засіданні заперечував проти залучення в якості співвідповідача в справі Південноміської ради Харківського району посилаючись на те, що це ускладнить розгляд справи, а суд за змістом ст. 33 ЦПК України позбавлений можливості з власної ініціативи замінити неналежного відповідача, залучити до участі в справі іншу особу в якості співвідповідача, та відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає справу в межах вимог, заявлених позивачем і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі наведеного вище суд повністю відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та недоведеністю.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Г.І. Ільїна