Рішення № 25251071, 17.07.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата документу17.07.2012

Справа №2-4512/11

рішення

Іменем України

15 березня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.С.,

за участю представника позивача Процька В.Я.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 313 276,56 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком погашення не пізніше 04.12.2037 року включно року зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом. Однак ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі, підтвердив, що розрахунок заборгованості позивача є вірним та додатково суду пояснив, що відповідач не зміг сплачувати кредит, оскільки у зв'язку із світовою фінансовою кризою у відповідача суттєво погіршилось матеріальне становище.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

04.12.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»(банк), та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №0703/1207/71-340 (кредит фізичній особі на купівлю та під заставу нерухомості), згідно умов якого банк надав позичальнику кредит для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_4 з метою придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 40 000 доларів США, а ОСОБА_3, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 04.12.2037 року включно, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.14-17).

Відповідно до п.1.2 кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника (а.с.12-13) з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_4 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у п.1.4 кредитного договору.

На підставі п.3.1 кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу банку згідно Додатку №1 (а.с.18-21), що є невід'ємною частиною кредитного договору, якщо інше не передбачено кредитним договором.

Згідно п.3.2 кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року проценти за користуванням кредитом нараховуються виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Сума нарахованих процентів за визначений період є тільки цілим округленим числом, без десяткових знаків. Позичальник уповноважує банк самостійно округляти суму нарахованих процентів.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 01 по 10 число включно за попередній календарний місяць.

Згідно п.8.1 кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року за порушення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору, позивачем на підставі п.3.9 кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_3 повідомлення вих.№04/107 від 05.10.2011 року (а.с.24-25) про погашення заборгованості за кредитним договором №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року, яка була отримана особисто ним згідно поштового повідомлення 18.10.2011 року (а.с.26). Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 10 календарних днів з дня їх одержання, але до моменту подання позову до суду вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені.

Таким чином, ОСОБА_3 вимоги кредитного договору №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості не вжив.

Станом на 20.10.2011 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року в сумі 313276,56 гривень, а саме: 35781,06 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2011 року складає 285379 гривень -заборгованість за кредитом, 3244,01 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2011 року складає 25873,25 гривень -заборгованість за нарахованими відсотками, 2024,31 гривень -нарахована пеня за період з 21.10.2010 року по 20.10.2011 року (а.с.27).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, згідно ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з невиконанням позичальником вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_3 виконання зобов'язань по кредитному договору, які останній ігнорує. Тому, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу по несплаченому кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.16, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»(на транзитний рахунок 22333022637001 в АТ «Сведбанк»(публічне), МФО 300164, ЄДРПОУ 19356840) 285379 (двісті вісімдесят п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень -заборгованість за тілом кредиту, 25873 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 25 копійок - заборгованість за нарахованими відсотками, 2024 (дві тисячі двадцять чотири) гривні 31 копійку -нараховану пеню за період з 21.10.2010 року по 20.10.2011 року, а разом 313 276 (триста тринадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 56 копійок заборгованості за кредитним договором №0703/1207/71-340 від 04.12.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»(на транзитний рахунок 22333022637001 в АТ «Сведбанк»(публічне), МФО 300164, ЄДРПОУ 19356840) 1700 (одна тисяча сімсот) гривень витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод