Ухвала суду № 25247089, 17.07.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 0203/3121/2012 Провадження № 22-ц/0290/2172/2012Головуючий в суді першої інстанції:Шевчук Л.П.Категорія: 5 Доповідач: Сопрун В. В.17.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Вавшка В.С., Стадника І.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю сторін: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницької районної державної адміністрації, третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним розпорядження та недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Вінницької районної державної адміністрації, третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним розпорядження та недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 червня 2012 року провадження у даній цивільній справі закрито.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала до апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 червня 2012 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду та вирішення справи по суті позовних вимог.

При цьому зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, районний суд виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому на підставі п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ЦПК України, в апеляційному порядку оскаржуються ухвали суду першої інстанції у випадках, передбачених ст. 293 цього ж Кодексу.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.2 Постанови №7 від 16.04.2004 року Пленуму ВС України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до якого за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші -в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1,3 частини першої статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Наразі, вирішуючи питання до якої компетенції належить вирішення кожної конкретної справи потрібно аналізувати не тільки норми процесуального законодавства, але і матеріально-правові норми. Тому вирішуючи питання про підвідомчість, перш за все потрібно звертатись до норм закону, на підставі яких і здійснюється судочинство.

Враховуючи те, що Вінницькою районної державною адміністрацією було видано розпорядження, яким неправомірно передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку за рахунок частини земель загального користування під проїжджою частиною вулиці, чим фактично порушено цивільне право апелянта, передбачене ст. 41 Конституції України на користування об'єктом права комунальної власності - вулицею для задоволення власних потреб, оскільки ОСОБА_4, отримавши земельну ділянку у власність, звів на ній паркан чим створив ОСОБА_2 та іншим громадянам суттєві незручності та практично унеможливив під'їзд до її будинку. Тому апелянт звернулась до Вінницького районного суду Вінницької області, як загального суду цивільної юрисдикції за захистом своїх порушених прав із позовом про визнання незаконним розпорядження Вінницької районної державної адміністрації за №710 від 06.05.2010 року та недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку та право постійного користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Проте суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин і належним чином не перевірив доводів ОСОБА_2, а тому поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування (виконавчої влади), тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування (виконавчої влади), на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям розпорядження Вінницької райдержадміністрації № 710 від 06.05.2010 року, яким надано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку, розміром 0,0088 га, що розташована на території ОСТ «Барський масив СТ «Першотравневе»Агрономічної сільської ради, Вінницького району, Вінницької області та видано Державний акт серія ЯЛ №192799.

Більш того, однією з позовних вимог є визнання нечинним державного акту про право власності на землю.

Отже, предметом спору в даній справі є порушення права власності на землю. Тобто в даному випадку існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно-правовим.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК), ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), судам підвідомчі справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, визнання недійсним державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено вимоги чинного законодавства та права ОСОБА_2, що свідчить про незаконність ухвали та є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задоволити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 червня 2012 року скасувати, цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті позовних вимог.

Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Вавшко В.С. Стадник І.М.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.