Рішення № 25243466, 18.07.2012, Миронівський районний суд Київської області

18.07.2012 Справа № 1017/5090/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1017/5090/12

Провадження № 2/1017/177/12

18 липня 2012 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудика Ю.В.

при секретарі Ткаченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, посилаючись на те, що з 2 червня 2011 року працювала техніком технологом ТОВ «ВІК -Р.С.Ф.». 1 грудня 2011 року була звільнена з роботи за згодою сторін. При звільненні з роботи з нею не було проведено повного розрахунку, оскільки не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 6531 грн. 93 коп. Вказана заборгованість була їй виплачена 7 травня 2012 року . Невиплата заробітної плати негативно вплинула на здоров»я позивача та його майновий стан, завдала моральної шкоди, яку вона оцінює в сумі 2000 грн. Просила в судовому порядку стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 6531 грн. 93 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5693 грн. 27 коп. та 2000 грн. моральної шкоди.

До початку розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та надала заяву і просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 21018 грн. 74 коп. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

В судове засідання позивач не з»явився, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не забезпечив явку в судове засідання представника товариства, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивачку 2 червня 2011 року було прийнято на роботу техніком - технологом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф». 1 грудня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача, виданою 10 вересня 1976 року.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать їй від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що на час звільнення позивачки відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі в розмірі 6431 грн. 93 коп.

Розрахунок при звільненні з позивачем у встановленому порядку не було проведено.

7 травня 2012 року, як зазначає позивач у заяві про уточнення позовних вимог , їй виплачена заборгованість по заробітній платі в повному розмірі.

Встановлено, що розрахункові кошти позивачці не виплачено при звільненні з вини відповідача, факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав. Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої тривав з дня звільнення з 1 грудня 2011 року по 6 травня 2012 року.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення, тобто з виплат за жовтень та листопад 2011 року. Середньомісячний заробіток позивачки, виходячи з вказаних сум, складає 8625 грн. 82 коп. Відповідно середньоденний заробіток при п'ятиденному робочому дні позивачки (за 43,5 дня) становить (8625, 82 : 43,5) 198, 29 грн. За 106 робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком з 1 грудня 2011 року по 6 травня 2012 року, виплаті підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 21018 грн. 74 коп.

У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.

Відповідач був зобов'язаний при звільненні позивача з роботи видати їй розрахункові кошти, а позивачка мала законне право на їх отримання в день звільнення. Порушення вказаного права позивачки та затримка виплати розрахункових коштів заподіює їй моральної шкоди. Після звільнення з роботи позивачка не мала коштів на проживання, порушився звичний спосіб її життя, доводилось вишукувати кошти для утримання сім»ї оскільки чоловік теж працював у відповідача та не отримував заробітну пралу, що вимагало додаткових зусиль для організації життя.

З урахуванням вказаних обставин та на підставі статті 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, а також вимог розумності та справедливості, визначає в розмірі 1000 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору.

На підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21,31 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 131, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»( р/р 26006010043199 в ПРАТ «Укрексімбанк»міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36263844) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 21018 грн. 74 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, всього 22018 гривень 74 копійок .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.» судовий збір в розмірі 220 гривень 18 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.В. Рудик

Згідно з оригіналом.

Суддя Ю.В. Рудик