Ухвала суду № 25235598, 26.06.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Справа №22-ц/2690/9925/2012

Головуючий у 1 інстанції - Морозов М.О.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Слюсар Т.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Дем'янчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання майна особистим, припинення права власності

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року позивач звернувся в суд із позовом про поділ майна подружжя, визнання майна особистим, припинення права власності.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.12.2001 року по 16.11.2010 року, від якого дітей не мають. Під час шлюбу для поліпшення своїх житлових умов в 2006 року вони вирішили продати його дошлюбну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 10, 3 кв. м і купити дещо більшу однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 Оформлення проходило в один день, в одного і того ж нотаріуса. Вартість його квартири складала 305525 грн., а вартість придбаної квартири 313100 грн. 10000 грн.

Суму, що недоставало для придбання нової квартири, виділила його мати ОСОБА_5

Оформлення договору купівлі-продажу квартири відбулось на дружину ОСОБА_4, про що просила дружина, оскільки вона могла взяти кредит під цей договір, у неї була пристойна заробітна плата головного бухгалтера, вона хотіла придбати автомобіль. Кредит був оформлений, квартира була поставлена в заставу, дружина обіцяла, що одразу після виплати кредиту подарує йому його квартиру, проте цього не сталось, оскільки їх стосунки зіпсувались, вони розлучились.

Враховуючи, що в шлюбі вони придбали спірну квартиру за рахунок продажу його дошлюбної квартири, він претендує на виділення квартири йому та визначення за ним статусу його особистого майна.

З усіма уточненнями просив виділити йому в порядку поділу подружнього майна однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 33, 4 кв. м; визнати його особистим майном придбану в шлюбі за договором купівлі-продажу від 2.11.2006 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 33, 4 кв. м, припинивши право власності на вказану квартиру ОСОБА_4; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі в розмірі 3130 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року позов задоволено.

В порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2

Визнано особистим майном ОСОБА_3 придбану в шлюбі за договором купівлі-продажу від 2.11.2006 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 припинивши право власності на цю квартиру ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 2820 гривень, на користь держави судові витрати по справі в сумі 3 гривні.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Посилається на те, що суд дійшов хибного висновку, що квартира АДРЕСА_2 придбана за кошти позивача.

При співставленні договорів купівлі-продажу дошлюбної квартири позивача та оспорюваної квартири вбачається, що перша була продана за значно меншу суму коштів ніж вартість другої квартири.

Висновок суду про те, що фактична сума коштів і інша сума «відображена в договорі купівлі-продажу з метою зменшити витрати на оформлення квартири» необґрунтований і є лише припущенням.

Суд не перевіряв чи підтверджується вказане твердження доказами та не вказав, яка різниця між сумою, зазначеною в договорі купівлі продажу від 02.11.2006 року і фактично сплаченою сумою коштів.

Висновок суду про передачу матір'ю позивача в 2006 році 10 000 грн., яких не вистачало для придбання квартири, ґрунтується виключно на показаннях самої матері позивача. Проте, мати позивача є прямо зацікавленою особою в силу близьких сімейних відносин з позивачем, тому її свідчення повинні сприйматись критично судом. Крім того, позивач не підтвердив належними доказами факт передачі грошових коштів матір'ю, якими можуть бути договір дарування, розписка чи інші письмові докази.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції підставно виходив з того, що спірна квартира придбана за особисті кошти позивача.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.12.2001 року по 16.11.2010 року (а.с.19). Дітей від шлюбу не мають. Спірним жилим приміщенням є однокімнатна квартира №156 житловою площею 10,3 кв.м., що знаходиться в будинку №9 по вул. Картвелішвілі в м. Києві.

02.11.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_6 у власність належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 а остання її купила.

02.11.2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу. Посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно з яким ОСОБА_9 продав ОСОБА_4 у власність належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 а остання її купила (а.с. 6,7,33).

У відповідь на запит, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна зазначило, що станом на 03.04.2012 року на АДРЕСА_2 накладено арешт на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2012 року (а.с.52).

Згідно ст. 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом вірно зазначено, що спірна квартира перейшла у приватну власність відповідача по договору купівлі-продажу від 02.11.2006 року, особисті кошти в сумі 313100 грн. на яку були витрачені ОСОБА_3 від продажу 02.11.2006 року однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та отримані в сумі 10000 грн. від своєї матері ОСОБА_5 в 2006 року.

Підтвердженням факту того, що спірна квартира придбавалась за кошти, отримані від продажу квартири ОСОБА_3 АДРЕСА_1, є попередній договір від 07.10.2006 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про зобов'язання продати та відповідно купити квартиру АДРЕСА_1, копією розписки ОСОБА_3 про отримання грошових коштів в сумі 60500 у.о. за продаж квартири АДРЕСА_1, а також показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили дані обставини (а.с.4, 5, 59).

Суд підставно враховував, що договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений в один і той же день з продажем квартири АДРЕСА_1, належної позивачу по справі.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції не заперечувала, що придбання спірної квартири здійснене за особисті гроші ОСОБА_3 з метою покращення житлових умов подружжя і матеріальних претензій до позивача ОСОБА_4 не має.

Таким чином суд дійшов вірного висновку, що спірна квартира придбана за кошти, які належали ОСОБА_3 від продажу своєї приватної квартири та отримані від своєї матері, тому спірну квартиру не можна вважати такою, що нажита подружжям за час шлюбу за спільні сімейні кошти.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що інтерес ОСОБА_2 пов»язаний з борговими зобов»язаннями ОСОБА_4 перед нею, як правонаступником ОСОБА_10 за договором позики, укладеним ОСОБА_4 з ОСОБА_10 в період шлюбу з ОСОБА_3

Проте предметом спору є поділ майна, придбаного під час подружнього життя сторін по справі, яке не є за своєю правовою природою правочином у розумінні ст. 202 ЦК України та до якого ОСОБА_2 не має відношення по природі його набуття.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що позов про стягнення боргу ОСОБА_10 до ОСОБА_3 не заявляла. Останній у справі про стягнення боргу є третьою особою.

В апеляційному суді представник ОСОБА_4 пояснила, що позов про поділ майна її довіритель визнала, оскільки квартира була дійсно придбана за кошти позивача, а ОСОБА_4 є власником іншої квартири, інвестованої за її кошти.

Представником ОСОБА_2 той факт, що в період шлюбу ОСОБА_4 інвестувала іншу квартиру, на яку не претендує позивач, не спростовує.

Крім того, поділ майна між подружжям не порушив прав та інтересів ОСОБА_2, оскільки квартира сторонами не була відчужена на користь третіх осіб, сторони лише поділили між собою майно, набуте в період шлюбу.

На даний час відсутнє рішення суду щодо стягнення боргу на користь ОСОБА_2 та позов до ОСОБА_3 не заявлено.

Представник ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_4 не визнає позов про стягнення боргу.

Зазначене свідчить про те, що доводи ОСОБА_2 про порушене цим рішення суду її право є передчасними, оскільки її право на отримання в порядку спадкування суми позики оспорюється в суді.

Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору в розмірі 1 565 грн. до розгляду справи апеляційним судом.

Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зазначену суму судового збору слід стягнути з ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.82 303,304, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1565 грн. Код ЄДРППОУ: 38050812, розрахунковий рахунок №31210206780010, Банк: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО банку : 820019, Одержувач : у ДКУ У Солом»янському районі м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: