Ухвала суду № 25232275, 04.07.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 111/1577/2012Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М. Головуючий суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

"04" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОнищенко Т.С., СуддівСокола В.С., Куриленка О.С., При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 08.05.2012, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_6 22.03.2012 звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок невиконання належним чином відповідачем умов договору позики від 22.10.2011 виникла заборгованість на суму 1 300 грн., яку відповідач у добровільному порядку не сплачує, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь суму боргу в розмірі 1 300 грн. і витрати, пов'язанні з отриманням правової допомоги, в сумі 5 000 грн. /арк. с. 1-2/.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 08.05.2012 даний позов задоволено частково /арк. с. 19-20/, а саме:

- стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 борг в сумі 1 300,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 175,00 грн., а всього 1 475,00 грн.

- в іншій частині позову відмовлено;

- стягнуто з ОСОБА_7 в доход держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач по справі - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі - про задоволення заявлених позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права /арк. с. 24-26/.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача-апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

справа № 22-ц/0190/4362/2012 головуючий - суддя першої інстанції: Проскурня С.М.

доповідач - суддя апеляційної інстанції: Онищенко Т.С.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором позики, зобов'язаний на вимогу позивача сплатити суму боргу, яка складається з неповернутої суми позики в сумі 1 300 грн. та відшкодувати витрати на правову допомогу, розмір яких відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VІ від 20.12.2012, складає 175,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк - термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк - термін (стаття 530).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання - неналежне виконання (стаття 610).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (стаття 1049).

Матеріалами цивільної справи встановлено, що 22.10.2011 між сторонами у письмовій формі укладено договір позики, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність грошову суму в розмірі 1 300 грн. і зобов'язався повернути таку суму грошей готівкою в строк до 20.12.2011 /арк. с. 4/.

Відповідач - ОСОБА_7 не виконав свої зобов'язання, відповідно до умов договору, щодо повернення позивачеві до 20.12.2011 суми позики в розмірі 1 300 грн.

За таких обставин, відповідач повинен сплатити позивачеві суму позики в розмірі 1 300 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача - ОСОБА_7 на користь позивача - ОСОБА_6 підлягає неповернута сума позики в розмірі 1 300 грн.

Положеннями Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (стаття 79).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (стаття 84).

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 85).

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (стаття 88).

Вимагами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VІ від 20.12.2012 передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Документально підтвердженими витратами позивача є участь її представника - адвоката в судовому засіданні протягом 24 хвилин.

Статтею 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 встановлено в сумі 1 094 грн.

Отже, розмір витрат позивача на правову допомогу (участь адвоката в судовому засіданні) становить 175 грн. (1 094 грн. х 40% : 60 хв. х 24 хв.).

Компенсування витрат на іншу правову допомогу (консультація, вивчення і аналіз матеріалів, підготовка документів) за рахунок відповідача законом не передбачено.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, оскільки вони не ґрунтуються на вищевикладених вимогах закону і не підтверджені жодними належними і допустими доказами.

Зокрема, позивачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних доказів у підтвердження витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту тощо, внаслідок чого відсутні правові підставі для їх компенсування, оскільки такі витрати документально не підтверджені.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 08.05.2012 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Онищенко Т.С. Сокол В.С. Куриленко О.С.