Постанова № 25228929, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К/9991/22856/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги закритого акціонерного товариства «Макіївський хлібокомбінат»(далі -Товариство) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Макіївська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а/0570/21992/11

за позовом Товариства

до Макіївської ОДПІ

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача -Єфанової Н.В.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 № 000008233, за яким позивачеві визначено штрафні санкції у розмірі 3 880 638,85 грн., та податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 № 0000512330, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 105544 грн. за основним платежем та 15149,50 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, позов задоволено частково; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 № 0000512330 з мотивів правомірного віднесення позивачем до валових витрат витрат на сплату страхових премій за договором страхування; в решті позову відмовлено з причин обґрунтованості застосування до Товариства заходів відповідальності у вигляді штрафу за порушення правил оприбуткування готівки.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить частково скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та повністю задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що готівкові кошти у сумі 776 127,77 грн. були оприбутковані у касі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів у день фактичного надходження та здані до банківської установи, а тому оспорюваний штраф застосовано до позивача неправомірно.

Макіївська ОДПІ, у свою чергу, у поданій до суду касаційної інстанції касаційній скарзі просить відмовити у позові у повному обсязі з мотивів незаконного віднесення Товариством до валових витрат витрат, які не мають зв'язку з його господарською діяльністю.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваних рішень з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що:

- Макіївською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011, оформлену актом від 21.10.2011 № 5847/23-2/30381477;

- в ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема, факт порушення Товариством підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до валових витрат підприємства виплачених за Генеральним договором добровільного комплексного страхування майна від 01.04.2009 № 0010409/11/ХЗ страхових премій; з огляду на факт страхування позивачем збитків за операціями з ризиковими підприємствами (тобто безтоварних операцій), а також страхування випадків, які, на думку податкового органу, не мають вірогідності настання, вказані витрати кваліфіковані відповідачем як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю Товариства;

- наведені обставини стали підставою для прийняття Макіївською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 № 0000512330, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 105544 грн. за основним платежем та 15149,50 грн. за штрафними санкціями;

- крім того, у названому акті перевірки Макіївською ОДПІ зафіксовано факт несвоєчасного оприбуткування Товариством готівкових коштів у сумі 776 127,77 грн., отриманих за період з 03.05.2011 по 18.06.2011, з огляду на те, що фіскальні звітні чеки за цей період були підклеєні до КОРО із виконанням записів про рух готівки вже після 01.08.2011; у зв'язку з цим позивачеві визначено штраф у розмірі 3 880 638,85 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2011 № 000008233.

У розглядуваній справі попередні судові інстанції, зазначаючи про правильність застосування до Товариства штрафу в порядку пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», невірно кваліфікували несвоєчасне підклеювання фіскальних звітних чеків до КОРО та виконання у КОРО записів про рух готівки як несвоєчасне оприбуткування готівки.

У пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, визначено, що оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 названого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 затверджено Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, пунктом 7.5 якого встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

Отже, несвоєчасне виконання запису в КОРО за наявності роздрукованого Z-звіту є порушенням порядку ведення КОРО, однак не можна розцінювати як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки. Адже об'єктивною стороною такого правопорушення, як неоприбуткування готівки, є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через РРО із роздрукуванням Z-звіту є свідченням їх занесення до фіскальної пам'яті, що виключає приховування відповідної суми виручки.

Як вбачається з фактичних обставин спору (що підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується сторонами), сума у розмірі 776 127,77 грн. була проведена позивачем через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; зазначені готівкові кошти були здані до каси Товариства з оформленням прибуткових касових ордерів.

Таким чином, спірна сума була внесена позивачем до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення цієї суми у фіскальній пам'яті РРО робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Відсутність у КОРО відомостей про рух готівки на підставі підклеєних фіскальних звітних чеків за спірний період при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми дає лише підстави для висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний період та ухилення Товариства від оподаткування зазначеної суми.

Водночас Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів про відсутність порушення порядку формування валових витрат з боку позивача у перевіреному періоді.

Так, згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Аналогічне за змістом правове регулювання вказаних витрат встановлено і у підпункті 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Зазначені витрати відносяться до валових витрат подвійного призначення, тобто таких, які в рахунок зменшення податкової бази приймаються у разі, якщо вони пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства.

Основним мотивом для висновку про неналежність спірних виплат позивача за названим договором страхування до валових витрат податковим органом фактично зазначено недоцільність цих витрат та їх необов'язковий характер. Втім слід зазначити, що до повноважень податкового органу належить лише контроль за дотриманням суб'єктом господарювання податкового законодавства, тоді як оцінка ефективності діяльності платника перебуває поза межами компетенції органів податкової служби. А відтак обґрунтованість витрат платника, які зменшують у цілях оподаткування отримані ним доходи, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності та раціональності для досягнення економічного результату.

Доказів страхування позивачем фіктивних операцій податковим органом не подано; факту неспіврозмірності страхових виплат з вартістю застрахованого Товариством майна відповідачем не доведено, тоді як оцінка ймовірності втрати або пошкодження такого майна також не є компетенцією податкового органу.

Таким чином, суди, встановивши те, що страхування ризиків та майна позивача було здійснено в рамках його господарської діяльності, дійшли неспростовуваного доводами відповідача висновку про незаконність донарахування Товариству оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та правомірно задовольнили позов у цій частині.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Товариства, скасувавши оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій у відповідній частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Макіївський хлібокомбінат»задовольнити.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 у справі № 2а/0570/21992/11 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 № 000008233.

У цій частині позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 № 000008233.

4. В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 у справі № 2а/0570/21992/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько