Постанова № 25228876, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/3603/12

05 липня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Островича С.Е.,

суддів Степашка О.І.,

Федорова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»до Державної податкової інспекції в Малиновському район м. Одеси, третьої особи -Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування рішень, -

встановила:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Малиновському район м. Одеси, третьої особи -Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 27.04.2009 № 0000632340, № 0000642340 про застосування штрафних санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД» було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від12.05.2010 -без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 09 квітня 2009 посадовими особами Державної податкової адміністрації в Одеській області була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД». За результатами проведеної перевірки було складено акт від 10.04.2009 № 2073/15/32/23/20921073, згідно якого було встановлено порушення з боку позивача п. 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, харчування та послуг»та п. 2.6 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». На підставі вищевказаного акту, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі Одеської області винесено рішення № 0000632340 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68 920,50грн. та рішення № 0000642340 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 080грн. Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з встановлених актом перевірки позивача порушень положень п. 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, харчування та послуг»та п. 2.6 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Так, пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 1 статті 3 вищенаведеного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Отже, наявність неоприбуткованих готівкових коштів та неоприбуткованої виручки підприємства по талонах було визначено відповідачем та судами попередніх інстанції, як порушення позивачем положень вищенаведеного законодавства України.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанції погодитися не можна.

Так при розгляді питання про застосування штрафних санкцій за неоприбутковану виручку підприємства, на підставі чого було здійснено нарахування штрафних санкцій за рішенням від 27.04.2009 № 0000642340, суди не звернули уваги на підпункт «б»пункту 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Згідно підпункту «б»пункту 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оприбуткування виручки підприємствами у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Автозаправочна станція «АКВАЗАР-ЛТД»за адресою: вул. Жукова, 1, с. Троїцьке, Біляївського району, Одеської області працює як і будь-які автозаправочні станції графіком змінності (копія графіка змін за березень-квітень 2009 знаходиться в матеріалах справи). Крім того, наказом Директора від 09.04.2009 у зв'язку із роботою АЗС у змінному режимі періодично встановлювалися ліміти залишку грошових сум у касі АЗС відповідно до пунктів 5.3, 5,4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 537 (копія наказу від 09.04.2009 знаходиться в матеріалах справи). Таким чином касир АЗС ОСОБА_2 відповідно до підпункту «б»пункту 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні мав право оприбутковувати ці кошти після закінчення його зміни 09.04.2009, а не 08.04.2009 у день їх надходження. У зв'язку з цим нарахування ДПІ у Малиновському районі м. Одеси штрафних санкцій за це порушення у розмірі 11 080 грн. здійснено без відповідної правової підстави.

При розгляді питання про застосування штрафних санкцій за неоприбуткування виручки підприємства по талонам, на підставі чого було здійснено нарахування штрафних санкцій за рішенням від 27.04.2009 № 0000632340, суди попередніх інстанції не звернули уваги, що листки, які були знайдені при перевірці, не можна вважати розрахунковими документами -талонами.

Так згідно підпункту 10.3.3. пункту 10.3 Інструкції № 281 зміст та ступінь захисту бланків талонів встановлює емітент талону. При цьому необхідними елементами талону с наявність серійного та порядкового номеру та відповідного ступеню захисту. На тих листках паперу, які були визначені працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси як талони не було жодного ступеню захисту, серійного чи порядкового номеру, самі листки зроблені на звичайному аркуші паперу, нерівно порізані, написані власноруч.

Передача талонів та перехід права власності за ними на певну кількість пального є видатковим документом (видатковими накладними, актами прийому-передачі). Взагалі передача талонів покупцю здійснюється після пред'явлення ним довіреності на отримання пального, оформленої у встановленому законом порядку, квитанції про оплату, підписаного договору та видаткової накладної. А сам рух талонів матеріально уповноваженою особою зазначається в спеціальній книзі руху талонів по формі № 6-НП.

Судам попередніх інстанції не було надано доказів, що між позивачем та Троїцькою селищною радою Біляївського району Одеської області здійснювалися розрахункові операції по талонам при продажу товарів та вищезазначені листи для отримання пального пред'являлися як талони на пальне. Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси не було надано судам будь-яких доказів отримання Троїцькою селищною радою Біляївського району Одеської області вказаного пального, а отже і не надано документального підтвердження обґрунтувань нарахування штрафних (фінансових) санкції в сумі 68 207,5грн.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового -про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»до Державної податкової інспекції в Малиновському район м. Одеси, третьої особи -Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування рішень скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД»до Державної податкової інспекції в Малиновському район м. Одеси, третьої особи -Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування рішень задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 27.04.2009 № 0000632340, № 0000642340 про застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аквазар-ЛТД».

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.Е. Острович

Судді О.І. Стапашко

М.О. Федоров

З оригіналом згідно

помічник судді