Ухвала суду № 25226494, 02.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2012 року м. Київ К/9991/95673/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Колосовського Ю.О.,відповідача:Величка Д.В., прокурора:Суходольського С. М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Заступника прокурора Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2010 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р.

у справі №2а-3342/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокурора Запорізької області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»(далі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р., адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 р. №0000320808/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, державна податкова інспекція та заступник прокурора звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційні скарги, за змістом яких вважає їх необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльної позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2010 року, результати якої викладені в акті від 21.05.2010 р. №176/08-08/00186542.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог 4.3 ст. 4, пп. 7.3.6 п. 7.3, абз. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, а саме - завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2010 року на 1 090 443,00 грн. та 4.3 ст. 4, пп. 7.3.6 п. 7.3, абз. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, що полягали у заниженні суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 15 575 890,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 р. №0000320808/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 806 246,00 грн. (у т.ч. 15 575 890,00 грн. - основний платіж та 6 230 356,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), яке є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Порушення позивачем наведених норм права податковий орган, обґрунтовує неправомірним включенням до податкового кредиту суми ПДВ від перерахованих на адресу постачальників товарів авансових платежів, без фактичного отримання у звітному (податковому) періоді товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договори поставки концентрату та агломерату марганцевого від 26.01.2010 р. №145/05 та від 30.11.2009 р. №947/05 з ВАТ «Орджонікідзевский гірничозбагачувальний комбінат»та від 21.12.2009 р. №110 з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», дію яких визначено до 31.12.2010 р.

Згідно умов наведених договорів, сторони домовились, що постачальники (гірничо-збагачувальні підприємства) будуть здійснювати на адресу покупця (позивача) поставку марганецьвмісткої продукції, а покупець, у свою чергу - приймати та оплачувати таку продукцію.

На виконання умов зазначених договорів, у лютому 2010 року позивачем було здійснено передоплату товару у сумі 67 000 000,00 грн. на адресу ВАТ «Орджонікідзевский гірничозбагачувальний комбінат»та 33 000 000,00 грн. на адресу ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Постачальники у свою чергу, у зв'язку із надходженням коштів, виписали позивачу податкові накладні від 26.02.2010 р. №191 на суму 20 000 000,00 грн., від 26.02.2010 р. №192 на суму 47 000 000,00 грн. та від 26.02.2010 р. № 201 на суму 33 000 000,00 грн.

Зазначаючи про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган вказує, що норми вказаного Закону визначають об'єктом оподаткування саме поставку товару, у той час як перевіркою було встановлено, що товару за наведеними угодами у лютому 2010 року поставлено не було, що, на думку податкового органу свідчить на користь висновку про незаконне включення позивачем сум, сплачених за такими угодами до складу податкового кредиту.

Між тим, із такими доводами контролюючого органу цілком обґрунтовано не погодились попередні судові інстанції зважаючи на таке.

Так, за змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем чітко визначено дату виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, якою за обставин, що склалися у даній справі є дата списання коштів з банківського рахунку позивача в оплату товарів.

Враховуючи, те, що розрахунки за товари (послуги), на які виписані спірні податкові накладні, проведені позивачем у лютому 2010 року, що підтверджується матеріалами справи, Вищий адміністративний суд України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовного того, що включення позивачем сум податку на додану вартість по цим накладним до складу податкового кредиту у лютому 2010 року, тобто по факту оплати, є правомірним.

Крім того, судовими інстанціями було спростовано доводи податкового органу щодо безтоварності операцій позивача із контрагентами з огляду на наявність фактів поставки таких товарів у березні 2010 року, як то -графіки відвантаження марганцевої руди та марганцевого концентрату, підтверджено факт їх транспортування.

Відтак, оскільки донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем правильно визнано судами безпідставним, відповідно скасування спірного податкового повідомлення-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також є аргументованим.

Мотивація та докази, наведені у касаційних скаргах, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 КАС України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вченні процесуальних дій, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2010 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р. у справі №2а-3342/10/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.