Ухвала суду № 25226387, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року м. Київ К-17452/10-С

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 р.

у справі №2-а-10707/08

за позовом Дочірнього підприємства «Фокстрот-Житомир»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Фокстрот-Житомир»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -відповідач) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 р., позов задоволено, визнано частково протиправним і скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2008 р. №0001512302 у частині нарахування штрафних санкцій у сумі 37 290,00 грн., визнано протиправним і скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2008 р. № 0001522303. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої було складено акт від 26.02.2008 р. №1026/23-1/32076070/0110.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 1, 2, 6, 9, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закону), а саме -проведення розрахункових операцій через незареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій, не забезпечено зберігання розрахункових книжок №0625006051«Р»/4 та №0625007525«Р»/3, не забезпечено зберігання у книзі обліку розрахункових операцій №0625007474 фіскального звітного чека від 17.08.2006 р. №1, не забезпечено зберігання протягом встановленого терміну контрольних стрічок, непроведення розрахункових операцій при поверненні товару через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 7 458,00 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем пп. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»(далі -Положення), затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме -несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у день одержання готівки у сумі 8 125,25 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2008 р. №0001512302, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 38 480,00 грн., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2008 р. №0001522303, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 40 626,25 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, за порушення положень ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно п. 3 ст. 3 зазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем здійснювалась торгівля у готівковій та безготівковій формі розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а саме -Datecs FP 3530 та Datecs FP 3530 T. Особливістю останнього є те, що видача коштів за повернутий товар покупцем здійснюється тільки видом оплати «готівка».

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що законодавством не передбачено вимоги реєстрації операції повернення коштів за повернений покупцем товар виключно через той РРО, через який здійснювався продаж цього товару, у випадку застосування підприємством декількох РРО.

Враховуючи технічні можливості та характеристики РРО, через які оформлювалися операції з повернення коштів за повернутий покупцем товар, реєстрація розрахункових операцій та роздрукування фіскального чека при поверненні товару за формою оплати «картка» є технічно неможливим.

Той факт, що у період повернення товарів, реєстратори розрахункових операцій, через які ці товари були придбані, знаходились у робочому стані та згідно контрольних стрічок здійснювались розрахунки з покупцями і при цьому роздруковувались розрахункові документи, не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, висновок відповідача про наявність порушень, без врахування технічних можливостей РРО, використання яких не заборонено законодавством та через які здійснювалось повернення товару, є помилковим.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, за порушення пп. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», судова колегія Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Висновок відповідача про порушення позивачем пп. 2.6 Положення був зроблений на підставі того, що відповідно до фіскального звітного чека (Z-звіту) від 31.03.2007 р. №00185 було встановлено надходження готівки на суму 8 125,25 грн. Облік зазначеної суми готівки на підставі Z-звіту від 31.03.2007 р. №00185 було здійснено у книзі обліку розрахункових операцій на наступний день -01.04.2007 р.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у Книзі обліку розрахункових операцій №0625007473 міститься вказаний запис. Дата запису - 31.03.2007 р. була зроблена помилково.

Пунктом 1.2 Положення встановлено, що оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить на користь висновку про те, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки буде вважатися її відображення у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Судовими інстанціями встановлено, що сума у розмірі 8 125,25 грн. була проведена позивачем через РРО, зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку, відповідно до вимог зазначеного Закону, що підтверджується фіскальними звітними чеками на відповідні суми.

З матеріалів справи вбачається, що денний Z-звіт за 31.03.2007 р. було підклеєно позивачем в КОРО.

Таким чином, сума у розмірі 8 125,25 грн. була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до КОРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Відсутність відомостей про готівкові надходження за 31.03.2007 р. у сумі 8 125,25 грн. у КОРО, при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми, свідчить лише на користь висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день та ухилення підприємством від оподаткування зазначеної суми.

З огляду на викладене, у відповідача не було законних підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третьої частини першої статті Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 р. у справі №2-а-10707/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.