Ухвала суду № 25225304, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-42063/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Степашка О.І.,

Федорова М.О.,

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а :

Постановою Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2005 у справі №11/232 за позовом ЗАТ «БРВ «Київ»до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.12.2004 №0004012312/0 задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 08.12.2004 №0004012312/0.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 08.12.2004 №0004012312/0 прийняте на підставі акта документальної перевірки від 06.12.2004 №57/23-05/32243798 про дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 26.11.2002 по 01.04.2004, в якому зазначено, що позивач в порушення положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», рішення Київської міської Ради від 15.02.1994 №7 «Про введення збору за право використання символіки м.Києва», дозволу на право використання символіки м.Києва, а саме: назви «Київ», не отримував та не нараховував і не сплачував збору за використання вказаної символіки, у зв'язку з чим йому було донараховано збір за право використання місцевої символіки у розмірі 1583,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1680,00 грн.

З реєстраційних та установчих документів позивача вбачається, що у назві позивача використовується назва «Київ», здійснюючи комерційну діяльність, позивач дозволу на використання символіки м.Києва, а саме: назви «Київ», не отримував, не нараховував та не сплачував збору за право використання місцевої символіки.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування»збір за право використання місцевої символіки належить до місцевих зборів (обов'язкових платежів)

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України (ч.3 ст.15 вказаного Закону).

Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20 травня 1993 року №56-93 встановлено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. При цьому в розумінні вказаного Декрету місцева символіка це - герб міста або іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток, дозвіл на використання яких видається відповідними органами місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, суди дійшли правильного висновку, що назва населеного пункту, у тому числі м.Києва, до місцевої символіки чинним на той час законодавством віднесена не була, а тому висновки податкового органу про неправомірне використання такої символіки без дозволу та нарахування відповідного збору, є необґрунтованими. Водночас актом перевірки не зафіксовано неправомірного використання позивачем герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що правова оцінка обставинам у справі судами дана вірно, рішення судів постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович