Ухвала суду № 25225300, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року м. Київ К/9991/5379/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Тиховліс В.Р.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р.

у справі №2а/0470/5745/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз»

до Дніпропетровської митниці

про визнання недійсними податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 р. у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення рішення форми «Р»від 05.05.2011 р. №60 та №61, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 5,10 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками митного органу було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.2008 р. по 21.01.2011 р., за результатами якої складено акт від 11.04.2011 р. №Н15/11/110000000/31761141.

Перевіркою було встановлено, що позивачем протягом 2008 - 2010 р. заявлено до митного оформлення сушарки для сільськогосподарських продуктів: моделей S72-27 та S78-25, моделей 60 та 90, HTT21-15-45, NECO D24380.

Були оформлені наступні вантажно-митні декларації: 110000012/2010/304720 від 02.03.2010 р., 110000003/2009/328737 від 04.12.2009 р., 110000003/2008/336297 від 05.11.2008 р., 110000003/2008/336301 від 05.11.2008 р., 110000013/2010/300202 від 12.01.2010 р., 110000013/2010/300322 від 12.01.2010 р., 110000013/2010/300319 від 13.01.2010 р., 110000003/2008/325746 від .14.08.2008 р., 110000012/2010/314493 від 15.06.2010 р., 110000012/2010/314563 від 15.06.2010 р., 110000003/200І/322258 від 18.07.2008 р., 110000003/2008/337934 від 21.11.2008 р. та 110000013/2010/301726 від 28.01.2010 р.

Задекларований товар був класифікований за товарною підкатегорією 8419310000, згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТЗЕД) - сушарки для сільськогосподарських продуктів, із застосуванням, при митному оформленні 0% ставки ввізного мита.

За результатами перевірки контролюючий орган зазначив про допущені позивачем порушення вимог Закону України «Про митний тариф України», які полягали у неправомірному застосуванні нульової ставки ввізного мита внаслідок неправильно визначеної класифікації сільськогосподарського обладнання при митному оформленні вантажно-митних декларацій, що призвело до сплати митних платежів не у повному обсязі.

На підставі викладеного відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми «Р»від 05.05.2011 р. №60, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за митом на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 1 378 665,39 грн. (у т.ч. 1 102 932,31 грн. -основний платіж та 275 733,08 грн. -штрафні санкції) та №61, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 275 733,07 грн. (у т.ч. 220 586,46 грн. -основний платіж та 551 146,61 грн. -штрафні санкції).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, за змістом п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

У п. 19 ст. 1 Митного кодексу України міститься визначення терміну «митні процедури» -це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Пунктом 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ст. 313 Митного кодексу України визначено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує. (ст. 69 Митного кодексу України).

Правовий аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови наявності обставин, які свідчать про порушення законодавства України під час пропуску товарів через митний кордон України.

Між тим, таких обставин у даній справі судовими інстанціями встановлено не було.

Таким чином, у разі якщо під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до вантажно-митних декларацій, поданих позивачем, були відсутні, відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених вантажно-митних декларацій, у тому числі і правильність коду товару, в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку із виявленими невідповідностями митний орган не скористався.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції при було обґрунтовано задоволено позов та скасовано спірні податкові повідомлення рішення форми «Р»від 05.05.2011 р. №60 та №61.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судового рішення чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р. у справі №2а/0470/5745/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.