Ухвала суду № 25225207, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К/9991/16679/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Албу І.В., позивача:Софяк В.В.,відповідача:Іліки Р.І.,відповідача:Звичайної Г.М., відповідача:Молованюк Л.В.,прокурора:Суходольського С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»

на постанову Господарського суду Чернiвецької областi від 09.07.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 р.

у справі №2/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Чернiвецької областi від 09.07.2010 р. (суддя -І.В. Скрипничук), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Я.С. Попко, судді -Т.В. Онишкевич, В.П. Сапіга), у клопотанні позивача про витребування у відповідача додаткових доказів відмовлено, у задоволенні позову також відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Державну податкову інспекцію у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача стосовно питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 17.07.2008 р. №2528/23-2/14273138.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.2.5 п.4.2 ст.4, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп. 7.10.6 п.7.10 ст.7, пп.11.3.1 ст. 11, ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.7 п.7.3, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 8 Постанови КМУ від 06.05.2001 р. №470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

Вказані порушення стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 29.07.2008 р. №000185231/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 277 572,00 грн. (у т.ч. 7 537 671,00 грн. -основний платіж та 7 739 901,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), №000184231/0, яким визначено суму податку на додану вартість у розмірі 11 880 165,00 грн. (у т.ч. 5 896 721,00 грн. -основний платіж та 5 983 444,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №00060220/0, яким визначено суму податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 220 500,06 грн. (у т.ч. 73 500,00 грн. -основний платіж та 147 000,04 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань стало встановлення податковим органом, що між позивачем та ТОВ «Ріліон-Компані»було укладено Попередній договір від 26.05.2006 р. №1, відповідно до якого позивач зобов'язувався не пізніше 20.12.2006 р. завершити будівництво та облаштування Гіпермаркету, що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Хотинська, 43; здати його в експлуатацію, отримати на нього у встановленому порядку технічний паспорт і свідоцтво про право власності та провести державну реєстрацію прав власності на нього. За результатами укладеної угоди та з метою забезпечення укладання Основного договору та його оплати ТОВ «Ріліон-Компані»зобов'язувався перерахувати позивачу завдаток у розмірі 44 440 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -7 406 666,67 грн.).

Додатковою угодою від 27.03.2007 р. №1 «Про внесення змін до попереднього договору від 26.05.2006 р. №1»сторонами було погоджено, що позивач не пізніше 21.05.2008 р. має завершити будівництво та облаштування Гіпермаркету, здати його в експлуатацію, отримати на нього у встановленому порядку технічний паспорт і свідоцтво про право власності та провести державну реєстрацію прав власності на нього. На виконання умов вказаної угоди ТОВ «Ріліон-Компані»було перераховано позивачу 40 461 001,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6 743 500,17 грн.).

Договором купівлі-продажу від 21.05.2008 р. позивачем було передано у власність ТОВ «Ріліон-Компані»вказаний Гіпермаркет. При укладанні цього договору перерахована на користь позивача сума у якості завдатку була врахована в оплату за договором купівлі-продажу.

Позивач посилаючись на приписи п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обрав особливий порядок оподаткування вказаних коштів, оскільки, на його думку, Попередній договір від 26.05.2006 р. №1 є довгостроковим з огляду на те, що метою його укладання було будівництво Гіпермаркету для ТОВ «Ріліон-Компані», який в результаті ввійшов до складу основних фондів замовника.

Так, відповідно до положень пп. 7.10.1 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Згідно приписів пп. 7.10.2 цієї ж статті, під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Крім того, пп. 7.10.3 зазначено, що виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

За вимогами пп. 7.10.7 цього ж Закону витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті, відповідно до яких доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту, а витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Тобто, виконавець довгострокового договору самостійно визначає доходи і витрати при виконанні вказаного договору. Таким чином, кінцева сума податкових зобовязань за результатами діяльності виконавця довгострокового договору (контракту), визначається після завершення довгострокового договору (контракту) шляхом перерахунку податкових зобов'язань із застосуванням фактичного коефіцієнту (остаточного).

Податковий орган обґрунтовує свою позицію тим, що законодавчі приписи на які посилається позивач, стверджуючи, що спірний договір є довгостроковим, передбачають, що необхідною умовою такого визнання є те, що цінності щодо яких укладено договір входитимуть до складу основних фондів замовника, тоді як згідно Попереднього договору від 26.05.2006 р. №1 позивачем здійснено виготовлення власних основних фондів. Таким чином, на думку податкового органу, отримані позивачем кошти у розмірі 40 461 001,00 грн. слід вважати попередньою оплатою за договором купівлі-продажу та оподатковувати відповідно до вимог пп. 11.3.1 п. 11.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто включати до складу сукупного валового доходу.

Між тим, обставини щодо переходу права власності на об'єкт будівництва замовнику попередніми судовими інстанціями не були досліджені, що дає підстави вважати зроблені висновки передчасними.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції, визначаючись із необхідністю відмови у задоволенні позовних вимог обмежились виключно аналізом основного договору (купівлі-продажу) та зазначили, що Попередній договір позивача не відповідає вимогам приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки результати його виконання не передбачали переходу права власності на об'єкт будівництва замовнику, таке право замовник набув на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2008 р.

З такими твердженнями не може погодитись суд касаційної інстанції з огляду на те, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження умов Попереднього договору, чи було на меті будівництво об'єкту саме для потреб замовника, чи набув такий замовник право власності на цей об'єкт, а також дослідити результати проведеної позивачем операції.

Якщо вказаний договір був договором замовлення будівництва, а результатом проведених позивачем господарських операцій стала передача права власності на збудований об'єкт ТОВ «Ріліон-Компані»то така операція може вважатись довгостроковою.

Крім того, правовому аналізу підлягають умови Попереднього договору, оскільки у разі якщо його метою не було будівництво та облаштування Гіпермаркету для ТОВ «Ріліон-Компані», то іншої мети його укладання судовими інстанціями також встановлено не було.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Чернівці на Державну податкову інспекцію у м. Чернівцях Чернівецької області державної податкової служби.

2. Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»задовольнити.

3. Постанову Господарського суду Чернiвецької областi від 09.07.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 р. у справі №2/1 скасувати.

Справу №2/1 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.