Ухвала суду № 25225190, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-40527/09-С

К-40527/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009

у справі № 2-а-57/08 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009, позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у м. Вінниці від 02.11.2007 № 0001352200/0 та № 0001362200/0 про застосування до ТОВ «Барлінек Україна»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. та 52434,00 грн., встановлених пунктом 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»(Декрет № 15/93) та статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(Закон № 185/94-ВР), відповідно; а також рішення ДПІ у м. Вінниці від 06.12.2007 № 22443/10/25-09/50, прийняте за результатами розгляду скарги ТОВ «Барлінек Україна»на зазначені рішення.

Висновок судів першої та апеляційної інстанції про протиправність вказаних рішень вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт надходження виручки в іноземній валюті за експортовані товари та залік зустрічних однорідних вимог позивача та його контрагентів за зовнішньоекономічними контрактами № 08/05/2007 від 08.05.2007 з фірмою », № 17/04/2007 від 17.04.2007 з фірмою AGNESZKA KAIZER I MAREK KAIZER SC» та № 21/05/2007 від 21.05.2007 з фірмою SBUD-SPORT»(резиденти Республіки Польща) на рахунок позивача в межах граничного строку, встановленого статтею 1 Закону № 185/94-ВР.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 1 та 4 Закону № 185/94-ВР, статті 2 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пункту 2 ст. 16 Декрету № 15/93.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Барлінек Україна»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 185/94-ВР в редакції до внесення змін Законом України від 31.05.2007 № 1108-V, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до частини 4 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Частиною 1 ст. 602 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У судовому процесі встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 1/4 від 02.10.2007 до контракту № 08/05/2007 від 08.05.2007 та № 1/1 від 02.10.2007 до контракту № 22/03/2007 від 22.03.2007, укладених між позивачем і нерезидентом фірмою AGNESZKA KAIZER I MAREK KAIZER SC», здійснено залік зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого дебіторська заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом № 08/05/2007 від 08.05.2007 в розмірі 4379,50 євро була погашена. У той же час пеня за цим контрактом контролюючим органом була нарахована за період з 03.10.2007 по 11.10.2007.

При нарахуванні пені за контрактом № 17/04/2007 від 17.04.2007 до розрахунку були взяті дати повідомлень АКБ «Правекс-Банк»про надходження валютної виручки на рахунок позивача, а не дати фактичного зарахування коштів в іноземній валюті на рахунок позивача від нерезидентів.

Як свідчить приєднаний до справи додаток № 1 до акта перевірки від 02.11.2007 № 1963/2202/33088794, за результатами якої прийняті рішення про застосування до ТОВ «Барлінек Україна»штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розрахунок пені контролюючим органом здійснено без розмежування кількості днів від фактичного надходження валютної виручки та повідомлень банку про це (а.с.33-34).

З огляду на встановлені факти суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо неправомірності застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Правильним є і висновок суду про відсутність у ДПІ законних повноважень на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 16 Декрету № 15/93. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом ТОВ «КримІнтеройл»до ДПІ у м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Що ж стосується рішення ДПІ у м. Вінниці від 06.12.2007 № 22443/10/25-09/50, яке прийняте за результатами розгляду скарги ТОВ «Барлінек Україна»на рішення від 02.11.2007 № 0001352200/0 та № 0001362200/0, то воно не створює для позивача юридичних наслідків, оскільки не змінює обсягу його прав та обов'язків, а відтак не може бути предметом самостійного оскарження до адміністративного суду. Помилковий розгляд судом цього рішення на предмет його юридичної оцінки стався внаслідок того, що суд не звернув увагу на норму підпункту 1 частини 2 ст. 17 КАС України, за змістом якої рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до адміністративного суду, є нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії. З огляду на зазначене ухвалені у справі судові рішення в частині юридичної оцінки цього рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст.157, 220, 221, 223, 224, частиною першою ст. 228, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 06.12.2007 № 22443/10/25-09/50 та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак