Рішення № 25223104, 11.05.2012, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 2/912/129/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретарів Макар С.В., Ільків Г.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Тригубенка В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 в м. Рогатині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про визнання недійсним умов кредитного договору та зменшення розміру пені, що підлягає до сплати,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про визнання недійсним умов кредитного договору та зменшення розміру пені, що підлягає до сплати.

У позовній заяві зазначено, що 09 червня 2008 року між позивачем по справі ОСОБА_3 і Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»було укладено кредитний договір № IFRWGA0000000003 про надання строкового кредиту на загальну суму 60 287,8 грн. з терміном повернення кредиту до 2023 року.

Відповідно до умов кредитного договору -розділу 4 і п.8.1 винагорода за резервування ресурсів складає 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів. Сума кредиту становила 60 287,8 грн., була видана одноразово. З цього випливає, що необхідності у резервуванні коштів у відповідача не було. Згідно додатку №2 до кредитного договору зарезервованими ресурсами названо залишок кредиту. Таким чином банк зобов'язує позивача щорічно сплачувати кошти за послуги, які йому фактично не надавалися і надаватися не будуть. Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Крім того, п.8.4 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника за порушення зобов'язань перед кредитором у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення , але не менше 1 грн. Пунктом 5.3 встановлено додаткову відповідальність позичальника в розмірі 350 грн.+5% від суми позову при порушенні строків виконання будь-якого грошового зобов'язання позичальником перед банком більше, ніж на 30 днів, що порушує конституційний принцип неможливості подвійної відповідальності за одну і ту ж дію.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю із підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити визнати недійсними розділ 4 та п.5.3, п.8.1, п.8.4 Кредитного договору № IFRWGA0000000003 від 09 червня 2008року між позичальником ОСОБА_3 і ПАТ КБ „Приватбанком". Визначити розмір пені, що підлягає до сплати за кредитним договором № IFRWGA0000000003 від 09 червня 2008року між позичальником ОСОБА_3 і ПАТ КБ „Приватбанком" у випадку порушення грошового зобов'язання позичальником відповідно до вимог ст..3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Представник відповідача позову не визнав і пояснив, що договір було підписано сторонами без будь-яких застережень чи претензій з боку позичальника. Даний факт свідчить про вільне волевиявлення ОСОБА_3 щодо умов договору. Починаючи з часу укладення договору -з 2008 року і до травня 2012 років позичальник своєчасно погашав кредит, дотримувався умов кредитного договору. Даний факт підтверджує прийнятність ним умов договору. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 09 червня 2008 року було укладено договір № IFRWGA0000000003 про надання строкового кредиту на суму 60287,80 грн. на строк з 09.06.2008 року по 09.06.2023 року.

У відповідності до розділу 4 кредитного договору «резервування ресурсів»для виконання зобов'язань за договором Банк резервує ресурси у розмірах, зазначених у графіку погашення Кредиту (Додаток №2) до даного Договору і надає позичальнику право на їх використання. За надане право позичальник сплачує Банку винагороду за резервування ресурсів в розмірі визначеному п.8,1 Договору. Нарахування винагороди здійснюється на дату щомісячного платежу за Кредитом, при цьому винагорода нараховується на суму зарезервованих ресурсів (додаток №2 до Договору) за фактичну кількість днів резервування ресурсів, виходячи з 360 днів у році. Дата погашення у часовий інтервал нарахування винагороди не включається. Розрахунок винагороди за резервування ресурсів здійснюється щоденно з моменту підписання договору. При останньому погашенні винагорода за резервування ресурсів нараховується за весь час резервування (додати погашення кредиту), при цьому сумою зарезервованих ресурсів вважається сума вказана у графіку погашення кредиту(додаток №2 до договору). Винагорода за резервування ресурсів сплачується щомісяця з щомісячним платежем за кредитом від дня нарахування згідно ст.. 4.2 договору. У випадку повного погашення кредиту винагорода сплачується одночасно з останнім платежем за кредитом. Зарахування коштів для погашення винагороди за резервування ресурсів здійснюється з урахуванням черговості, визначеної у статті 3.2 цього договору.

Відповідно до п.5.3 вищезазначеного кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 25- грн. +5% від суми позову.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що банк зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 09.06.2008 року по 09.06.2023 року включно у вигляді -не поновлювальна лінія (кредит) у розмірі 60 287,80 грн. на наступні цілі -у розмірі 48 980 грн. на проведення ремонту будинку, у розмірі 1469,40 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 370,00 грн. -страхування майна, 244,90 грн. - особисте страхування, а також 9223, 50 грн. -на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбаченому п.п.2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, , винагорода за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 10 по 15 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором ( за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1107,48 грн. згідно графіку погашення кредиту (додаток №2 до Кредитного договору) для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої суми кредиту за кожен день просрочки, але не менше 1 грн. (а.с.4-6).

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.

За ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.546 і ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання., а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Посилання позивача на ту обставину, що спірний договір суперечить вищезазначеному закону не може бути взято до уваги, оскільки положення цього Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

При таких обставинах та доказах суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави

На підставі ст.ст.6,11, 525,526,627,629 ЦК України керуючись ст.ст. 10,11,60,208, 209, 212 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанку»про визнання недійсним умов кредитного договору та зменшення розміру пені, що підлягає до сплати відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: О.О.Лошак