Ухвала суду № 25221285, 20.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2012 р. м. Київ К-27176/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року

у справі № 2а-8441/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-будмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Про-будмонтаж»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 0004111501/0 від 17 липня 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 0004111501/0 від 17 липня 2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 32394,60 грн., з яких за основним платежем -23139,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -9255,60 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Про-будмонтаж»державне мито у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Зміївському районі Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Про-будмонтаж»за березень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 824/15-027/34713078 від 02 липня 2008 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті до бюджету, за березень 2008 року на 23139,17 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту березня 2008 року суму 23139,17 грн. згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Протекс-Дельта», оскільки вказане підприємство не подало до податкового органу за місцем реєстрації -ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року.

17 липня 2008 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004111501/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Про-будмонтаж»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 32394,60 грн., у тому числі: 23139,00 грн. -за основним платежем, 9255,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Про-будмонтаж»правомірно включило до складу податкового кредиту березня 2008 року суму податку на додану вартість 23139,17 грн. згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента -ПП «Протекс-Дельта», а несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, з урахуванням того, що доказів порушення контрагентом податкового законодавства, зокрема, щодо формування податкових зобов'язань по господарських операціях з позивачем, податковим органом не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у березні 2008 року ПП «Протекс-Дельта»поставило ТОВ «Про-будмонтаж»товарно-матеріальні цінності, що підтверджується податковими накладними (арк. справи 32-34) та видатковими накладними (арк. справи 35-37), суму податку на додану вартість за якими у розмірі 23139,17 грн. позивач включив до складу податкового кредиту березня 2008 року.

Зобов'язання ТОВ «Про-будмонтаж» щодо оплати вартості отриманого товару припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку статті 203 Господарського кодексу України згідно заяви ПП «Протекс-Дельта»від 31 березня 2008 року, підписаної директором та засвідченої печаткою вказаного підприємства (арк. справи 61-62).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про те, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту березня 2008 року суму податку на додану вартість 23139,17 грн., сплачену у складі вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Протекс-Дельта», оскільки згідно листа ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 1855/7/15-222 від 17 червня 2008 року ПП «Протекс-Дельта»не подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 32394,60 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Зміївському районі Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ С.Е. Острович

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева