Ухвала суду № 25221066, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-22110/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим до якої приєдналась прокуратура Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року

по справі №2а-12852/09/2/0170 за позовом Державного унітарного підприємства міста Москви «Московское имущество»особі директора Представництва Державного унітарного підприємства міста Москва «Московское имущество»на території України Ткачука Івана Андрійовича

до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у Чорноморському районі АРК)

за участю прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2009р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Чорноморському районі від 18.07.2009р. №0000222301/0 та №0000232301/0, від 29.09.2009р. №0000332301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2010р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Чорноморському районі АРК від 18.07.2009р. №0000222301/0, №0000232301/0 та від 29.09.2009р. №0000332301/1, №0000222301/1 та №0000232301/1. Стягнуто з державного бюджету України на користь Державного унітарного підприємства міста Москви «Московское имущество»в особі Представництва Державного унітарного підприємства міста Москва «Московское имущество»3,40грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Чорноморському районі АРК звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 27.12.2007р. по 31.03.2009р., за результатами якої 18.06.2009р. був складений акт №12/23-01/26584961, в якому зафіксовано порушення позивачем п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 , п.п.7.3 ст.7, п.13.8 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 597513,75грн.; п.2.1, п.п.2.3.1, п.п.2.3.3 п.2.3 ст.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 792549,40грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 18.07.2009р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0000222301/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 834093,25грн., з яких 236579,50грн. штрафні (фінансові) санкції, та №0000232301/0, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1190864,10грн., з яких 398314,70грн.штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем 29.09.2009р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332301/1, згідно з яким йому нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 67449,42грн., з яких 22256,02грн. штрафні (фінансові) санкції, №0000222301/1, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 834093,25грн., з яких 236579,50грн. штрафні (фінансові) санкції та №0000232301/1, згідно з яким йому нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1190864,10грн., з яких 398314,70грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що кошти, що отримані представництвом від юридичної особи не є доходами у розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому що відповідно пункту 4.1 статті 4 Закону валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфу, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Оскільки передача грошових коштів від нерезидентом -юридичною особою та його представництвом не заснована на операції, яка передбачає передачу права власності на ці кошти і не пов'язана зі здійсненням господарських (комерційних) операцій, то такі кошти не можуть брати участь у формуванні валового доходу представництва. Отже, донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій, безпосередньо пов'язано з неправомірними висновками відповідача про заниження позивачем скоригованого валового доходу по взаємовідносинам з головним підприємством, а тому, також є неправомірним.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У порушення цієї норми судами попередніх інстанції не надано правової оцінки доводам податкового органу про те, що у відповідності до вимог п.1.17 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України можливо тільки представництво нерезидента в Україні (далі -постійне представництво) -постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Згідно пункту 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Нерезиденти, що проводять свою господарську діяльність на території України через постійне представництво, до початку своєї господарської діяльності стають на облік в податковому органі за місцезнаходженням як платник податку на прибуток (п.2.5 ст.2 Закону), ведуть бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток. Одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою. Затвердженою Державною податковою адміністрацією України (п.16.11 ст.16 Закону).

Згідно абзацу першому п.13.8 ст.13 Закону суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється З метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента».

Порядок складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.97 №274 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.97 за №352/2156 (із внесеними змінами та доповненнями) (далі -Порядок).

Відповідно до п.1.5 Порядку у випадку, якщо діяльність постійного представництва складається лише з надання послуг нерезиденту, оподаткованим прибутком є прибуток, який постійне представництво могло б одержати, якби надавало такі послуги як самостійне підприємство

Визначення оподатковуваного прибутку проводиться у загальному порядку, копії звітів про діяльність, проведену постійним представництвом, які направляються нерезиденту, також являються первинними документами (пункт 1.6 Порядку).

Таким чином, оподаткований прибуток нерезидента від його господарської діяльності визначається як різниця між валовими доходами постійного представництва та валовими витратами, здійсненими безпосередньо постійним представництвом.

До складу валового доходу постійного представництва включаються відображені в обліку в узагальненому грошовому виразі результати діяльності постійного представництва, які є доходами від продажу товарів, робіт, надання послуг, в тому числі і нерезиденту (п.1.11 Порядку).

Отже, на думку податкового органу, кошти, що надходять від нерезидента на утримання постійного представництва, включаються до валового доходу як плата за послуги, що надаються нерезиденту постійним представництвом (роз'яснення ДПА України (лист від 27.06.03 №10205/7/15-11317,лист від 12.01.09 №326/7/161517).

У ході перевірки встановлено, що представництво Державного унітарного підприємства «Московское имущество» (Російська Федерація) на території України має статус відокремленого підрозділу та здійснює діяльність на підставі затвердженого Положення.

Крім цього, відповідач покликається на те, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4., п.13.8 ст.13 Закону України №283/97 доходи, одержані Представництвом «ДУП «Московское имущество»від ДУП «Московское имущество»за надані останньому послуги у загальній сумі 4259747,37грн., не були віднесені до складу валових доходів представництва у перевіряємому періоді, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 597513,75грн., при тому що витрати, понесені представництвом при здійсненні вказаних послуг відносилися представництвом на валові витрати за відповідні періоди та задекларовані платником податку.

З огляду на зазначені положення законодавства та не вмотивовані рішення судів попередніх інстанції, колегія суддів не може визнати їх законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Отже, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Також слід відзначити, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 зазначеного вище Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим до якої приєдналась прокуратура Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко