Ухвала суду № 25220835, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К-1169/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

на постанову господарського суду м.Севастополя від 09 червня 2009р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009р.

у справі №5020-4/374-7/157-12/026

за позовом Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» (надалі -ДП «Севастопольський морський рибний порт»)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (надалі -ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2008р. позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя №0001662310/0 від 09.04.2008р.

Постановою господарського суду м.Севастополя від 09 червня 2009р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009р., позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя №0001662310/0 від 09.04.2008р.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р., про що складено акт №1512/10/23-123/20709663 від 31.03.2008р.

Висновками перевірки встановлено, що в бухгалтерському обліку ДП «Севастопольський морський рибний порт»неправомірно відносило до витрат звичайної діяльності виплату матеріальної допомоги пенсіонерам - колишнім працівникам підприємства у загальному розмірі 62520,79грн., та врахувало їх до «Звіту про фінансові результати», що призвело до заниження чистого прибутку підприємства за IV квартал 2006р. на 8703,80грн. та за 9 місяців 2007р. на 6781,58грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкове повідомлення-рішення №0001662310/0 від 09.04.2009р., яким визначене податкове зобов'язання з частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, у сумі 23228,07грн. у т. ч. основний платіж - 15485,38грн., штрафні санкції - 7742,69грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, як на підставу для висновків щодо встановлених перевіркою порушень, відповідач вказує, що сплата матеріальної допомоги пенсіонерам (які не є працівниками підприємства), які віднесено підприємством у бухгалтерському обліку до складу витрат на рахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності» не відповідають критеріям, викладеним у пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 і пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №3, та в наслідок чого не можуть бути включеними до Звіту про фінансові результати.

При цьому, позивач стверджував, що має право самостійно вирішувати питання щодо відображення витрат на надання матеріальної допомоги пенсіонерам колишнім працівникам підприємства або за рахунок витрат, або за рахунок фондів, створених за рахунок прибутку (якщо подібне передбачене Статутом підприємства), оскільки розподіл прибутку підприємства передбачений статтею 6 Статуту ДП «Севастопольський морський рибний порт»і здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану, але скерування частини прибутку на покриття витрат, пов'язаних з наданням матеріальної допомоги пенсіонерами - колишнім працівникам порту, у фінансовому плані не передбачено. Витрати по виплатах колишнім працівникам порту в 2007р. заплановані в рядку 017/2 таблиці 5 фінансового плану, яка є складовою частиною рядка 017 «Інші витрати».

Відповідно до статті 75 Господарського кодексу України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Так, пунктом 1.8.6 Наказу «Про облікову політику порту», затвердженого Державним комітетом рибного господарства України, вказано, що витрати по виплатах колишнім працівникам - пенсіонерам, відображати на рахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності регламентовано Положенням 16.

Пунктами 5, 6 вказаного вище Положення 16 передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

При цьому, п.29 Положення 16 передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів); собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності.

Виплати пенсіонерам - не працівникам підприємства, виникли в результаті здійснення звичайної діяльності підприємства.

Таким чином, до складу витрат, передбачених пунктом 29 Положення 16, можна віднести інші витрати звичайної діяльності, а саме витрати на надання матеріальної допомоги пенсіонерам - колишнім працівникам підприємства.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позов підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя -залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м.Севастополя від 09 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак