Ухвала суду № 25219972, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. м. Київ К/9991/21394/12

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представників

позивача Мудрака Д.В.

відповідача Величка Д.В., Ратієва Д.С.

Генеральної прокуратури України Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-0870/4290/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 12.05.2011 № 0000350808 та № 0000360808.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі ДПС подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. В судовому засіданні представник відповідача просив скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також на порушення норм процесуального права: ст.ст. 11, 86, 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заступник прокурора Запорізької області у порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України подав заяву про приєднання до касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2011 № 0000350808 бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 4448377,00 грн. (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) та зменшення податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2011 № 0000360808 від'ємного значення податку на додану вартість грудня 2010 року на суму 443320, 00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 28.04.2011№ 98/08-08/31792555, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.3 ст.198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за операціями з придбання товару внаслідок неможливості підтвердження сплати податку до бюджету у ланцюгу постачання одними з проміжних постачальників товару.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості такої позиції податкового органу, оскільки останній не враховує, що платник податків при формуванні податкового кредиту, визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, повинен був діяти у межах п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 та п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та врахування такого кредиту при обчисленні різниці між ним та податковим зобов'язанням), а при заявленні від'ємного значення до бюджетного відшкодування -п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (чинного на час заявлення такого відшкодування).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, дотримання вимог п.п. 200.1 та п.п. «а»п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при обрахуванні від'ємного значення 2001 та заявлення його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Відсутність документального підтвердження сплати одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Судами попередніх інстанцій при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання позивачем товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло