Ухвала суду № 25219971, 02.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2012 р. м. Київ К/9991/58424/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представників

позивача Куп'янської А.М.

відповідача Пікалова Д.В.

Генеральної прокуратури України Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області та Заступника прокурора Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011

у справі № 2а-14443/10/0570

за позовом Приватного акціонерного товариства «Комунтранс»

до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області,

третя особа: Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську від 28.05.2010 № 0000122303/0/21795/10/23-3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

ДПІ у м.Краматорську Донецької області та Заступник прокурора Донецької області подали касаційні скарги, якими просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, а також норм процесуального права: ст.ст. 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1482933,2 грн., в тому числі 1059238 грн. основного платежу та 423695,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.05.2010 № 951/23-3-32026358, про порушення позивачем вимог:

п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту за червень 2009 року у сумі 1441379 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Дор Інвест», за вересень 2009 року на суму 819486 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Аркон Інвест»та ТОВ «Рон Інвест». Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит за спірні періоди через недоведеність пов'язаності понесених позивачем витрат з придбання орендних послуг (придбання в оренду вантажних автомобілів та самоскидів Volvo FM 16, а також збірних модульних конструкцій житлових площ для проживання в них робітників орендаря під час відряджень), інших послуг (послуги фрези дорожньої, машини для сларри сіл/мікросюрфейсінгу ВСС Макро-Пейвер 12б, вартість яких розрахована виходячи з кількості годин (машино-годин), протягом яких працювали машини), а також з придбання товарів за договорами купівлі-продажу з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Такий висновок обґрунтовується податковим органом відсутністю в наданих до перевірки документах найменування та адреси об'єкта, куди здійснювалось перевезення вантажу, кількості та вартості послуг з перевезення вантажу, а також відсутністю товарно-транспортних накладних на перевезення товару. Також не підтверджено податковий кредит з вартості послуг з перевезення вантажу, оскільки факт придбання послуг з перевезення вантажу не підтверджено актом наданих послуг;

п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту за січень 2010 на суму 631667 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Виват-Пром»за наслідками поставки товару (комплект обладнання, щебінь, пісок, бутанол, адгезійна добавка). Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит, оскільки у ТОВ «Виват-Пром»відсутні умови для здійснення таких операцій, зустрічними перевірками господарські операції з даним контрагентом не підтверджуються;

п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту за січень 2010 року на суму 103048 грн. на підставі податкової накладної від 14.01.2010 № 5, виданої ТОВ «Ремшляхбуд», не на дату виникнення першої з подій (придбання платником податку робіт).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у даній справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі тих норм матеріального права, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення був регламентований п. 7.4, п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог законодавства, яке б вплинуло на розмір податкового кредиту позивача, сформованого за наслідками придбання товару (робіт, послуг), а відтак, позбавляло б права на формування податкового кредиту.

При безпосередньому дослідженні судами попередніх інстанцій доказів: договорів, накладних, платіжних документів, рахунків-фактур, податкових накладних, висновку експертизи, який був складений експертом за результатами дослідження, в тому числі відомостей щодо автотранспорту, що був у користуванні підприємств, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) або придбання таких товарів (робіт, послуг) без мети їх використання у господарській діяльності має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

При цьому суди правильно врахували, що податковим органом в акті перевірки не було встановлено відсутності фактичного постачання позивачеві товару або послуг, натомість відповідними довідками перевірки контрагентів позивача встановлено відображення у податковому обліку цих підприємств результатів господарських відносин з позивачем та відсутність розбіжностей між результатами таких перевірок з відомостями, отриманими від позивача.

Щодо спірного податкового кредиту за січень 2010 року судами попередніх інстанцій в результаті безпосереднього дослідження доказів, зокрема висновку судово-економічної експертизи, встановлено, що податкова накладна від 14.01.2010 № 5, видана ТОВ «Ремшляхбуд»саме у тому періоді, в якому відбувся факт придбання позивачем робіт, що засвідчений відповідним актом виконаних робіт за формою КБ-2 за січень 2010 року, який містить саме ту вартість та суми ПДВ, що вказані у цій податковій накладній. Наявність акту виконаних робіт форми КБ-2в № 12/30-09 від 30.12.2009, про який вказано у картці по рахунку 631, в ході розгляду справи не підтвердилася.

Враховуючи наведене, а також виходячи з меж повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 220 КАС України, касаційна скарга залишається без замовлення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області та Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло