Ухвала суду № 25219900, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К-297/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Господарського суду Київської області від 05 серпня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року

у справі № А6/260-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»

до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 05 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»(далі - позивач) до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003402301/0 від 25 травня 2007 року, № 0003402301/1 від 16 липня 2007 року, № 0003852301/0 від 01 серпня 2007 року, № 0003852301/1від 08 жовтня 2007 року, № 0003852301/2 від 24 грудня 2007 року, № 0006752301/2 від 24 грудня 2007 року, № 0006752301/3 від 28 лютого 2008 року, № 0003992301/0 від 28 серпня 2007 року, № 0003992301/1 від 15 жовтня 2007 року, № 0003992301/2 від 24 грудня 2007 року, № 0003992301/3 від 05 березня 2008 року, № 0006762301/2 від 24 грудня 2007 року, № 0006762301/3 від 05 березня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кагарлицька ОДПІ в Київській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 05 серпня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» заявлено клопотання про заміну позивача у справі -ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» на Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» у зв'язку із зміною типу товариства.

Кагарлицькою ОДПІ в Київській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -Кагарлицьку ОДПІ в Київській області на Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені клопотання слід задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ряд виїзних позапланових перевірок ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку по податковим деклараціям з податку на додану вартість за лютий, квітень та червень 2007 року, за результатами яких складено акти № 110/23-1/32967502 від 17 травня 2007 року, № 148/23-1/32967502 від 24 липня 2007 року, № 169/23-1/32967502 від 20 серпня 2007 року.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003402301/0 від 25 травня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 33 597,00 грн., № 0003852301/0 від 01 серпня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 51 298,00 грн., та № 0003992301/0 від 28 серпня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 31 966,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003402301/1 від 16 липня 2007 року, № 0003852301/1від 08 жовтня 2007 року, № 0003852301/2 від 24 грудня 2007 року, № 0003992301/1 від 15 жовтня 2007 року, № 0003992301/2 від 24 грудня 2007 року, № 0003992301/3 від 05 березня 2008 року.

Крім того, додатково прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006752301/2 від 24 грудня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 42 108,00 грн., № 0006752301/3 від 28 лютого 2008 року, № 0006762301/2 від 24 грудня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 740,00 грн., та № 0006762301/3 від 05 березня 2008 року.

Перевірками встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених первинною транспортною документацією.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних транспортних послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, за змістом наведених норм транспортні послуги для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення відповідної господарської операції.

Згідно з пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому, розділом 1 Правил передбачено, що товарно-транспортною документацією є комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Подорожнім листом є первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили наявність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів як обов'язкових первинних документів бухгалтерського обліку, які, відповідно, підтверджують реальність здійснення даного виду господарської операції.

Зокрема, суди не вимагали від позивача надати такі докази, не створили стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача -Закрите акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» його правонаступником -Приватним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «Лагода».

Допустити заміну по даній справі відповідача -Кагарлицьку об'єднану державну податкову інспекцію в Київській області його правонаступником -Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Київської області від 05 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.