увійти
УКР
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "21" жовтня 2008 р. | Справа № 16/115-Д Господарський суд Житомирської області у складі: судді Гансецького В.П. за участю представників сторін від позивача Бовсунівська В.М., дов. №607 від 22.09.08р. від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (м.Коростень) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с.Краснорічка Володарськ-Волинського району) про визнання недійсним договору №4194 від 13.06.2005р.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору "Про користування нежилим приміщення, будинку, споруди, іншого об'єкта нерухомості", укладеного між сторонами спору та зареєстрованого нотаріусом 13.06.05р. за №4194, а також просив зобов'язати відповідача звільнити займане приміщення у м.Коростені по вул.Сосновського 38"г" загальною площею 797,9 кв.м. Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з викладених у ньому підстав, зокрема зазначила, що вказаний договір не відповідає чинному законодавству на тій підставі, що він укладений на безоплатній основі. Крім того зазначила, що відповідач не виконує свого обов'язку про повернення предмета оренди, оскільки термін дії договору закінчився 19.01.08р., а позивач і власник майна не погодили його продовження. Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами. Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Як свідчать матеріали справи, 13.06.2005р. між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №3 та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про користування нежилим приміщенням, будинку, споруди, іншого об'єкта нерухомості (а.с.8,9), відповідно до якого Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 (балансоутримувач) передав підприємцю ОСОБА_1 (користувачу) у строкове безоплатне користування окреме ундивідуально визначене майно - нежиле приміщення відповідно до рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради за №11 від 19.01.05р. за адресою: м.Коростень, вул.Сосновського 38"г", загальною площею 797,9 кв.м. Згідно з пп.3.1 даного договору, сторони визначили термін дії даного договору строком на три роки - з 19.01.05р. по 19.01.08р. Майно було передане відповідачу згідно акту прийому-передачі від 19.01.05р. (а.с.10). Обгрунтовуючи позов, позивач зазначив, що 12.12.07р., тобто в місячний термін до закінчення строку дії даного договору КВЖРЕП №3 (балансоутримувач) звернулося з письмовою вимогою від 13.12.07р. №725 (а.с.25) до відповідача з проханням звільнити займане ним приміщення по вул.Сосновського 38"г" протягом п'яти днів у зв'язку з закінченням терміну дії договору. Зазначена вимога відповідачем не була виконана. Позивачем було направлено відповідачу повторну письмову вимогу від 21.01.08р. за №26, яка також була проігнорована відповідачем (а.с.26). Слід зазначити, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували направлення даних вимог відповідачу та отримання їх відповідачем. У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаних вимог позивача, виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, як орган уповноважений управляти майном територіальної громади м.Коростеня, звернувся з вимогою від 01.02.08р. за №02-16-01/214 (а.с.23) до відповідача із зазначенням того, що договір про користування нежилим приміщенням, будинку, споруди, іншого об'єкта нерухомості від 13.06.05р. протирічить вимогам Цивільного кодексу України в частині безоплатного користування майном, а також повідомив відповідача про непродовження терміну дії даного договора. Підтвердженням отримання даної вимоги виконавчого комітету Коростенської міської ради є підпис відповідача про її одержання та із зазначенням дати отримання - 05.02.08р. (а.с.23). Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договору про користування нежилим приміщення, будинку, споруди, іншого об'єкта нерухомості, укладеного між сторонами спору та зареєстрованого нотаріусом 13.06.05р. за №4194, а також просив зобов'язати відповідача звільнити займане приміщення у м.Коростені по вул.Сосновського 38"г" загальною площею 797,9 кв.м., так як відповідач на даний час продовжує безоплатно користуватися даним нежилим приміщенням та не звільняє його всупереч вимог позивача та Коростенської міської ради. Відповідач в призначені судом засідання для розгляду даної справи не з'являвся та та заперечень проти позову не надав, оскільки на адресу господарського суду повернулися копії ухвал господарського суду від 26.08.08р. та від 23.09.08р., що були направлені відповідачу за двома адресами, вказаними позивачем у позовній заяві (місцем прописки та фактичного проживання), з відмітками поштового зв'язку про те, що адресат за даною адресою не проживає та "за закінченням терміну зберігання". В матеріалах справи відсутні будь-які інші адреси відповідача. Відповідно до абз.3 ч.6 ст.128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець зобов'язаний повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах. Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку про повідомлення зміни адреси місця проживання (перебування), то господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи за відомими суду адресами. Оцінивши доводи позивача та подані ними докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Так, відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: пп.1.1 договору про користування нежилим приміщенням, будинку, споруди, іншого об'єкта нерухомості від 13.06.05р. об'єкт оренди - нежиле приміщення було передано позивачем (балансоутримувачем) відповідачу (користувачу) - підприємцю ОСОБА_1у строкове безоплатне користування, що прямо суперечить вимогам вищевказаних статей ЦК України. Як зазначалося вище, згідно з пп.3.1 даного договору, сторони визначили термін дії даного договору строком на три роки - з 19.01.05р. по 19.01.08р. Відповідно до ст.764 ЦК України, встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Як вбачається з матеріалів справи, протягом одного місяця виконавчий комітет Коростенської міської ради, як орган уповноважений управляти майном територіальної громади м.Коростеня, звернувся в місячний термін після закінчення дії договору з запереченнями - вимогою від 01.02.08р. за №02-16-01/214 (а.с.23) проти продовження терміну дії спірного договору. Крім того, господарським судом встановлено, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимоги про недійсність договору від 13.06.05р. Так, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи, що позивач міг довідатись про порушення свого права ще в момент укладення оспорюваного правочину - 13.06.05р., то, відповідно, трирічний строк позовної давності сплинув 13.06.08р. Відповідно до ч.2 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позов позивачем подано до господарського суду Житомирської області 22.08.08р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Враховуючи, що станом на день вирішення спору від відповідача не надійшло заяви про застосування позовної давності, то судом вона не застосовується. Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позивач надав суду необхідні та належні докази, які огрунтовуюють заявлений ним позов. За таких обставин, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі - договір "Про користування нежилим приміщення, будинку, споруди, іншого об'єкта нерухомості", укладеного між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством та підприємцем ОСОБА_1 визнається недійсним. Крім того, підприємець ОСОБА_1 зобов'язується судом звільнити займане приміщення у м.Коростені по вул.Сосновського 38"г" загальною площею 797,9 кв.м. Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. На підставі ст.ст.203,215,216,256,257,261,267,759,762,764 ЦК України, ст.128 ГК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Визнати недійсним договір від 13.06.05р."Про користування нежилим приміщення, будинку, споруди, іншого об'єкта нерухомості", зареєстрований нотаріусом за реєстровим №4194, укладений між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 3 та підприємцем ОСОБА_1. 3. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: с.Краснорічка Володарськ-Волинського району у п'ятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звільнити займане приміщення у м.Коростені по вул.Сосновського 38"г" загальною площею 797,9 кв.м. 4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: с.Краснорічка Володарськ-Волинського району Житомирської області, ідентифікаційний НОМЕР_1 на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3, 11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Сосновського 50-А, ідентифікаційний код 05398958 - 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду Житомирської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
|
