Ухвала суду № 25215929, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року м. Київ К-28926/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Артюх Ю.В.,відповідача:Варавін Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 р.

у справі № 2-а-336/10/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 р. позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. №.0000822310/0, стягнуто з Державного бюджету України на косить позивача державне мито у розмірі 3,40 грн.

Висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій мотивований посиланнями на приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які не закріплюють обов'язку платника податку одночасно зі збільшенням валового доходу внаслідок включення до його складу сум безнадійної заборгованості зменшувати на цю ж суму валові витрати. Що ж стосується формування валових витрат ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»внаслідок придбання природного газу, то суди попередніх інстанцій встановили, що таке постачання було фактично здійснене ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», а тому витрати на його придбання по даті першої події (оприбуткування товару у грудні 2008 року) правомірно включені до складу валових витрат ІV кварталу 2008 року.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати судові рішення.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено судами попередній інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті від 17.11.2009 р. №1022/23-104/05471230 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р., про порушення товариством п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на 18 329 421,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2008 року -на 210 998,00 грн., за ІV квартал 2008 року -на 18 005 589,00 грн., за І квартал 2009 року - на 103 237,00 грн. та за ІІ квартал 2009 року -на 9 597,00 грн.

Висновок про завищення валових витрат на 323 832,00 грн. пов'язаний з тим, що позивачем самостійно включено зазначену суму до складу валових доходів у ІІІ кварталі 2008 року, І та ІІ кварталах 2009 року як суму безповоротної фінансової допомоги, яка відповідає визначенню, наведеному у пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто зазначена сума є сумою безнадійної заборгованості позивача перед ТПО «Харківкомунпромвод», ТОВ «Станлартновація нова», ПП «Іко Строй», НПП «Хартон Енерго»та Дергачівським комунальним підприємством теплових мереж.

У той же час, відповідач вважає, що збільшивши суму валового доходу на 323 832,00 грн., позивач також мав зменшити на цю ж суму валові витрати відповідних періодів, оскільки товариством не було здійснено компенсації вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей. На думку податкового органу, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що відсутність компенсації виключає можливість віднесення суми вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат підприємства.

Між тим, таке тлумачення контролюючим органом приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій неправильним.

Так, згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 названого Закону безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 статті 4 Закону).

Абзацом 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Таким чином, у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності. Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати, на чому наполягає відповідач, то чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Отже, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на 323 832,00 грн. правомірно визнані судами необґрунтованими.

Що ж стосується завищення товариством валових витрат у ІV кварталі 2008 року на 18 005 589,00 грн., то з цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки відображено наступні обставини справи.

У червні 2008 року позивачем було придбано газ у ЗАТ «Укргаз-Енерго»на підставі договору від 29.01.2008 року №156/77/Т-08 у кількості 14508,00 м. куб. по ціні 934,70 грн. на загальну суму 19 900 000,00 грн., у тому числі ПДВ -3 316 666,67 грн. Оплата за придбаний товар у повному обсязі проведена у червні 2008 року, а витрати на його придбання у сумі 16 583 333,33 грн. визнані підприємством витратами на виробництво продукції червня 2008 року та у повному обсязі віднесені на собівартість електроенергії червня 2008 року. При цьому, як встановлено попередніми судовими інстанціями, придбаний у ЗАТ «Укргаз-Енерго»природний газ фактично не був отриманий позивачем.

Натомість, судами було з'ясовано, що на підставі договору від 27.06.2008 року №294-06/08-813/396, укладеного між позивачем (покупець) та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(продавець), покупцем було одержано 14508,00 м. куб. газу на суму 21 606 706,37 грн., у тому числі ПДВ -3 601 117,73 грн., про що складено акт прийому-передачі від 30.06.2008 року з відміткою транспортуючої організації про поставку газу 12.11.2008 року. За результатами поставки природного газу ДК «Газ України»позивачем було віднесено до складу валових витрат 18 005 589,00 грн., які є вартістю отриманого газу.

Враховуючи наведені обставини, відповідач дійшов висновку про подвійне включення позивачем до складу валових витрат вартості газу, придбаного у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у червні 2008 року, у сумі 18 005 589,00 грн.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з такими висновком контролюючого органу. Так, визначаючи умови для включення відповідних сум до складу валових витрат платника податку, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як було встановлено, оприбуткування придбаного у ДК «Газ України»природного газу було здійснено позивачем у ІV кварталі 2008 року, а тому зазначені обставини є законодавчо визначеною умовою для включення вартості цього газу до складу валових витрат товариства саме цього періоду по першій події. Таким чином, дії ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»щодо включення до складу валових витрат товариства ІV кварталу 2008 року суми у розмірі 18 005 589,00 грн. узгоджуються з вимогами п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що ж стосується включення до складу валових витрат вартості газу, оплаченого ЗАТ «Укргаз-Енерго», то з цього приводу судами встановлено, що у червні 2008 року ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»помилково було проведено у бухгалтерському обліку газ, отриманий від ЗАТ «Укргаз-Енерго», по рахунку 2034 «Виробничі запаси/паливо, газ»та не враховано в бухгалтерському обліку природний газ, отриманий від ДК «Газ України». Вказана помилка була виявлена у грудні 2008 року, внаслідок чого було проведено сторнування по кредиту рахунку 6315 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в частині розрахунків за природний газ із ЗАТ «Укргаз-Енерго»та по дебету рахунку 2034 «Виробничі запаси/паливо, газ», і вартість природного газу, отриманого від ДК «Газ України»була віднесена до складу валових витрат лише у грудні 2008 року після його оприбуткування.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про правомірне віднесення ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»до складу валових витрат вартості природного газу у розмірі 18005589,00 грн., отриманого від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», відповідає правильному застосуванню Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на викладене, а також приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 р. у справі № 2-а-336/10/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.