Ухвала суду № 25214207, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2012 р. м. Київ К/9991/10550/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників відповідача: Маначина О.В., Костюка В.Б.,

Рака В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьккомерцбуд»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі № 2а/2270/439/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьккомерцбуд»

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агро груп»,

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Козацька мрія»

про стягнення коштів отриманих за нікчемними угодами

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому (далі по тексту -позивач, ДПІ у м. Хмельницькому) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьккомерцбуд»(далі по тексту - відповідач, ТОВ «Хмельницьккомерцбуд») про стягнення коштів отриманих за нікчемними угодами.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2009, за результатом якої складено акт перевірки від 12.04.2010 №3536/23-5/35435537.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Хмельницьккомерцбуд»в жовтні 2008 року здійснило операції з фінансово-грошовими потоками, які відображені в виписках банків, де зазначені реквізити договорів, реальність товарного характеру яких наявними документами перевіркою не підтверджено.

Судами встановлено, що відповідно до договірних правовідносин позивача з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агрогруп»(первісний договір на виконання будівельних робіт №М40/10 від 07.10.2008, наступний договір комісії №М40/10 від 07.10.2008 однієї вартості 9611211 грн.) від СТОВ «Поділля Агрогруп»на рахунок позивача 22.10.2008 об 19 год. 19 хв. надійшли кошти у сумі 9611211 грн. В той же проміжок часу, а саме 22.10.2008 об 19 год. 19 хв. кошти у сумі 9611211 грн. ТОВ «Хмельницьккомерцбуд»перерахувало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія»на виконання договору купівлі-продажу №32/21 від 21.10.2008, договору комісії №32/21 від 21.10.2008.

Відповідно до договірних правовідносин позивача з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Козацька мрія»(первісний договір на виконання будівельних робіт №М39/10 від 15.10.2008, наступний договір комісії №М39/10 від 15.10.2008 однієї вартості 14416800 грн.) від СТОВ «Козацька мрія»на рахунок позивача 22.10.2008 об 19 год. 22 хв. надійшли кошти у сумі 14416800 грн. В той же проміжок часу, а саме 22.10.2008 об 19 год. 22 хв. кошти у сумі 14416800 грн. ТОВ «Хмельницьккомерцбуд»перерахувало на адресу ТОВ «Станіславська торгова компанія»на виконання договору купівлі-продажу №31/21 від 21.10.2008, договору комісії №31/21 від 21.10.2008.

Судом першої інстанції зазначено, що господарські правовідносини не вплинули на податкові зобов'язання ТОВ «Хмельницьккомерцбуд»та його контрагентів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем не було доведено те, що ТОВ «Хмельницьккомерцбуд», укладаючи господарські зобов'язання з СТОВ «Козацька мрія»та СТОВ «Поділля Агрогруп», мало умисел на укладення угод.

Виходячи з викладеного, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 помилково.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьккомерцбуд»задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова