Ухвала суду № 25210504, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/16410/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Маринчак Н.Є.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білд»до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 21.03.2011 № 0000042360, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 494727 грн.; зобов'язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську поновити в податковому обліку право ТОВ «Будівельна компанія «Білд»на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 494727 грн. та подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню в розмірі 494727 грн.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.03.2011 старшим державним податковим ревізором-інспектором відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 року. За результатами перевірки складений акт від 23.03.2011 за №103/23-616/34449858, яким встановлено, що згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання податковий кредит в розмірі 497727 грн. сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), внаслідок чого унеможливлюється підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України. У зв'язку із зазначеним в акті зроблений висновок про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 494727 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 року №0000042360 відповідачем позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 494727 грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Позивачем у встановленому порядку подано до відповідача податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України. Згідно вказаної податкової декларації за жовтень 2010 року від 16.11.2010 №127366 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок товариства у банку, складає 494727,00 грн.

У судовому процесі підтверджено факт здійснення позивачем господарської діяльності протягом періоду, за який сформовано податковий кредит, і відповідно факт виникнення у позивача податкових зобов'язань з ПДВ за спірний період. Зокрема, факт придбання позивачем (в тому числі факт сплати ним суми ПДВ у ціні товару) у ВАТ «НІЖ «МЕХАНОБР-ТЕХНІКА»(Росія) згідно договору купівлі-продажу обладнання для дроблення (дробилка конусна інерційна КЙД-1200М, у комплекті-1шт, заводський номер-21/07/01 призначена для дрібного дроблення крихких рудних матеріалів) підтверджено контрактом на придбання дробилки №21-2007 від 13.062007, договорами доручення на здійснення митного оформлення, договором зберігання та митного оформлення, податковою накладною, митною декларацією. Факт здійснення вказаної господарської операції відповідачем не оспорений.

Доводи відповідача про те, що оскільки бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми податку, сплачені до бюджету, а сплата ПДВ до Державного бюджету контрагентами позивача не підтверджена, внаслідок чого неправомірним є розрахунок позивачем суми бюджетного відшкодування за операціями з такими контрагентами, є безпідставними. Так, ймовірні порушення податкового законодавства іншими особами не можуть впливати на право позивача на отримання правомірно розрахованого бюджетного відшкодування.

З урахуванням належного документального підтвердження сум бюджетного відшкодування позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі судом апеляційної інстанції дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович Н.Є. Маринчак М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович