Ухвала суду № 25208668, 21.06.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"21" червня 2012 р. Справа № 0670/905/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Луценку Т.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Обербетон Україна" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Обербетон Україна» звернулося до суду за вказаним позовом та просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001002304, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2544125 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000992304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 306463 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 97746 грн.

В обґрунтування вимог товариство зазначало, що відповідачем порушено норми податкового законодавства при зменшенні податкового кредиту за результатами планової виїзної перевірки на суми ПДВ по господарських операціях з оренди майна, а бюджетне відшкодування, задекларовано в податкових деклараціях за березень 2011 року і квітень 2011 року розраховано правильно, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкова інспекція у м. Житомирі №№ 0001002304, 0000992304 від 13 жовтня 2011 року .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ДПІ у м. Житомирі просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин встановлених перевіркою та з порушенням норм Податкового Кодексу України.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Обербетон Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: травень 2010 року, квітень 2011 року та за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: січень 2010 року, березень, квітень та червень 2011 року, про що складено акт № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 року.

В зазначеному акті вказано, що підприємством ТОВ «Обербетон Україна» не враховано результати попередніх перевірок: акт планової виїзної перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, акт документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, акт документальної позапланової виїзної перевірки від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, якими встановлені порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р., п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.

На думку податкового органу, завищення бюджетного відшкодування та залишку від`ємного значення податку на додану вартість за червень та липень 2011 р. відбулось через встановлені в вищезазначених актах порушення:

за актом від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за господарськими операціями з оренди нерухомого майна і обладнання, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р., яке виникло в податкових періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн. та березень 2010 р. в сумі 277739 грн.;

за актом від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 порушення п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, через невірний розрахунок бюджетного відшкодування за квітень 2011 р., яке заявлене з залишку від`ємного значення, яке виникло в податкових періодах вересень 2010 р., лютий та березень 2011 року, в зв`язку з чим встановлено заниження бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через заниження оплаченої частини залишку від`ємного значення за вересень 2010 р. в сумі 121953 грн. та березень 2011 р. в сумі 27802 грн., та завищення бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через завищення оплаченої частини залишку від`ємного значення в сумі 535499 грн. за лютий 2011 р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2011 р. в сумі 27802 грн. та заниження залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 413546 грн;

за актом від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 порушення п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України через заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за червень 2011 р. в сумі 110833 грн., за липень 2011 р. в сумі 105067 грн., а також завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 1787584 грн;

за актами від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242 порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України через завищення податкового кредиту травня 2010 р. в сумі 30570 грн., липня 2010 р. в сумі 31032 грн., серпня 2010 р. в сумі 34239 грн., вересня 2010 р. в сумі 109177 грн., січня 2011 р. в сумі 32530 грн., лютого 2011 р. в сумі 39922 грн., березня 2011 р. в сумі 62619 грн., квітня 2011 р. в сумі 16846 грн., травня 2011 р. в сумі 14961 грн., червня в сумі 3678 грн. в зв`язку із включенням до його складу податкових накладних постачальників не відповідних податкових періодів, що вплинуло на завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 р. в сумі 62619 грн. та завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в загальній сумі 312955 грн;

за актом від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 порушення п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України через включення до складу податкового кредиту січня 2011 р. податку на додану вартість в сумі 1584 грн. та червня 2011 р. в сумі 4161 грн., які постачальниками позивача не задекларовані у складі податкових зобов`язань, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість за липень 2011 р. в зазначених сумах.

Зазначені в акті перевірки № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 р. порушення, стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2544125 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000992304 від 13.10.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 306463 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 97746 грн.

Визнаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасовуючи їх, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що оспорювані рішення прийняті всупереч вимог Податкового кодексу України та без врахування усіх обставин по справі.

Вказаних висновків суд дійшов повно та всебічно дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку по кожному із порушень, що увійшли до акту перевірки.

Доводи податкового органу про те, що позивачем незаконно включено до складу валових витрат суми орендних платежів за оренду обладнання та майнового комплексу, які нараховані (сплачені) товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест», яке є пов`язаною особою з позивачем, на тій підставі, що зазначені витрати не в повному обсязі приймали участь у господарській діяльності, в результаті чого, позивачем було завищено валові витрати за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн. спростовані судом першої інстанції.

Так, судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Обербетон - Інвест» укладено договір оренди нерухомого майна № 39-07 від 02.11.2009 р., за умовами якого позивачем орендується майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, 89, та договір оренди обладнання № 53-07 від 02.11.2009 р., згідно якого позивачем орендується обладнання за переліком, наведеним в специфікації (додатку № 1 до договору). Умовами зазначених договорів визначено цільове використання орендованого майна, а саме для здійснення господарської діяльності позивача. Суми орендних платежів, встановлених договорами № 39-07 та № 53-07, нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені до складу валових витрат 2009 р., 1 кварталу 2010 р. Суми податку на додану вартість, нараховані на суми орендних платежів, на підставі одержаних податкових накладних від товариства «Обербетон - Інвест» включені позивачем до складу податкового кредиту звітних (податкових) періодів листопада 2009 р. - березня 2010 р., що підтверджується реєстрами одержаних податкових накладних та деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди.

12.07.2010 р. до ДПІ у м.Житомирі позивачем подано уточнюючий розрахунок № 85066 податкових зобов`язань у зв`язку із самостійним виправленням помилок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, яким задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6287357 грн., а 13.07.2010 р. поданий уточнюючий розрахунок № 86370 податкових зобов`язань у зв`язку з самостійним виправленням помилок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року, яким задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 17377023 грн., за рахунок декларування валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 р. в розмірі 11090066 грн. та від`ємного значення за 2009 рік в розмірі 6287357 грн.

Додатком № 8 до акту № 6647/23-2/36072242/0110 від 30.08.2010 р. підтверджується, що зі складу податкового кредиту виключено суму ПДВ 3475404 грн., обчислену шляхом застосування двадцятивідсоткової ставки ПДВ до суми витрат, які виключені зі складу валових витрат позивача в розмірі задекларованих збитків.

Однак, не зважаючи на зазначені уточнення, за результатами планової перевірки, відповідачем встановлено завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2009 року на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн., а всього на суму 17377023 грн., тобто валові витрати були зменшені відповідачем в розмірі задекларованих позивачем збитків.

Спростовуючи зазначені висновки податкового органу, суд першої інстанції правильно зазначив, що такі дії не узгоджуються з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Зі змісту пункту 1.32 ст. 1 зазначеного Закону, неодмінною характерною рисою господарської діяльності з метою оподаткування є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, а не прибутку, як помилково стверджує відповідач.

З матеріалів справи убачається, що за період, охоплений плановою перевіркою, позивач здійснював господарську діяльність з реалізації бетонних виробів та товарного бетону власного виробництва, та отримував відповідні доходи, що не заперечується відповідачем. Також, в ході перевірки, податковим органом не встановлено конкретних об`єктів, що орендуються за вищевказаними договорами, які, на його думку, не були задіяні позивачем у виробництві або реалізації готової продукції, а тому, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що витрати по сплаті орендних платежів відповідають визначенню валових витрат відповідно до п.1.32 ст.1, п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки податкового органу про те, що у позивача мало місце перевищення валових витрат над валовими доходами, внаслідок чого виникло від'ємне значення об`єкта оподаткування, що в свою чергу свідчить про здійснення позивачем певної частини витрат в розмірі такого від'ємного значення не для використання у власній господарській діяльності, є безпідставними та суперечать нормам ст.3, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими встановлено порядок визначення об`єкта оподаткування та порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем у спосіб, визначений Законом, акти наданих послуг оренди відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідачем в процесі перевірки встановлено, що орендодавець товариство «Обербетон - Інвест» є пов`язаною з позивачем особою, що відповідачем не заперечується, а тому, формування валових витрат у позивача має відбуватись з урахуванням вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

Разом з тим, підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом N 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

З огляду на викладене, суд прийшов до правильного висновку, що акт перевірки № 6647/23-2/36072242/0110 від 30.08.2010 р. не містить доказів перевищення орендних платежів над рівнем звичайних цін, не надані такі докази відповідачем і під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому, валові витрати позивача в частині витрат по сплаті орендних платежів за договорами від 02.11.2009 р. № 39-07 та № 53-07 сформовані правомірно.

Так само, є правильними висновки суду першої інстанції щодо віднесення вказаних витрат по орендованих платежах до складу податкового кредиту, оскільки такі дії узгоджуються з нормами підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевіряється, були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та зауважень зі сторони відповідача. Суми податку на додану вартість по податковим накладним, виданим ТОВ «Обербетон - Інвест», включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Окрім того, ні відповідачем, а ні судом не встановлено розбіжностей з контрагентом «Обербетон - Інвест» щодо декларування ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Як убачається з матеріалів справи та досліджених судом первинних документів, угоди між позивачем та ТОВ «Обербетон - Інвест» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами оренди та додатками до них, актами наданих послуг оренди, податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку тощо.

За наведених обставин, є безпідставним висновок податкового органу за актом планової виїзної перевірки № 6647/23-2/36072242/0110 від 30.08.2010 р. про завищення залишку від`ємного значення ПДВ в сумі 3475404 грн. в податкових періодах з грудня 2009 р. по березень 2010 р. , а тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р. підлягає скасуванню в частині зменшення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р., яке виникло в податкових періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн. та березень 2010 р. в сумі 277739 грн.

Також, суд обґрунтовано не погодився з висновком відповідача щодо порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за січень 2011 р. по господарській операції з ПП ОСОБА_1 на суму ПДВ 1584,00 грн., та завищення податкового кредиту за червень 2011 р. по господарській операції з ТОВ «Тест» на суму ПДВ 4161 грн., які даними контрагентами не задекларовані у складі податкових зобов`язань, оскільки такі висновки не узгоджуються з приписами зазначених правових норм.

З матеріалів справи убачається, що господарські операції з контрагентами позивача були реально виконані сторонами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, банківськими виписками. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевіряється, були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Також, відповідачем не заперечувалося того, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Окрім того, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем.

На підставі викладеного, висновки суду про необгрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р., яким зменшено залишок від`ємного значення податку на додану вартість за липень 2011 р. на 5745 грн. є цілком правомірними.

Зазначені податковим органом порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. та доповненні до нього № 4297/23-2/36072242 від 27.09.2011 р. ( аналогічні порушення встановлені актом від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 за травень 2011 р. в сумі 14961 грн. та актом від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242 за червень 2011 р. в сумі 7839 грн.) з приводу того, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит у рядку 16 декларацій за податкові періоди квітень - грудень 2010 року в загальній сумі 395227,01 грн. та за податкові періоди січень - квітень 2011 р. в загальній сумі 151917 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередніх звітних періодів, спростовані судом першої інстанції.

Так, за змістом положень п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

З 1 січня 2011 р. набув чинності Податковий кодекс України, в зв`язку з чим для оцінки висновків податкового органу про порушення, допущені позивачем в податкових періодах 2011 року, суд першої інстанції правильно виходив з його положень.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах, та з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів. Суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, що узгоджується з приписами вищезазначених правових норм.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не порушені вимоги пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000992304 від 13.10.2011 р. в сумі зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 62619 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001002304 від 13.10.2011 р. в сумі зменшення залишку від`ємного значення в розмірі 312955 грн. підлягають скасуванню.

Також, спростовані належними доказами висновки податкового органу зазначені в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. про заниження позивачем бюджетного відшкодування за березень 2011 р. в загальному розмірі 1711655 грн. На думку податкового органу, позивач мав право заявити до відшкодування в березні 2011 року залишок від`ємного значення за січень 2010 р. в сумі 1090784 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 466141 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., жовтень 2010 р. в сумі 39934 грн., листопад 2010 р. в сумі 145107 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн., однак, своїм правом не скористався. Окрім того, відповідачем зазначено, що за лютий 2011 р. позивач заявив оплату частини залишку від`ємного значення в розмірі 581862 грн., а за даними перевірки оплата становить 46363 грн. Також зазначено, що позивач занизив суму ПДВ, яку мав заявити до відшкодування з бюджету за квітень 2011 року в сумі 149755 грн. за податкові періоди виникнення залишку від`ємного значення: вересень 2010 р. в сумі 121953 грн., березень 2011 р. в сумі 27802 грн.

Розрахунок відповідача підтверджує, що порушення, зафіксовані в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р., зокрема, в частині заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. призвело до завищення бюджетного відшкодування за червень 2011 р. в сумі 110833 грн., за липень 2011 р. в сумі 105067 грн., а також завищення залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 1787584 грн., та порушення в частині завищення бюджетного відшкодування за квітень 2011 р. призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2011 р. в сумі 27802 грн. та заниження залишку від`ємного значення ПДВ за липень 2011 р. в сумі 413546 грн. за актом від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242.

Проте, на спростування таких доводів, судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за березень 2011 року вх. № 9002432583 від 20.04.2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 4209321 грн.

Згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року вх. № 9003642734 від 20.05.2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 3364680 грн.

Однак, не зважаючи на вказані обставини, податковим органом всупереч вимог Податкового кодексу України, не приймалося податкове повідомлення-рішення, яке є єдиним правовим актом індивідуальної дії органу державної податкової служби, який створює для платника податків юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити суму грошового зобов'язання та/або внести відповідні зміни до податкової звітності , а тому висновки відповідача за актом перевірки про заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 р. не можуть слугувати належним доказом порушення з боку позивача порядку визначення бюджетного відшкодування за червень та липень 2011 р., оскільки обов`язок платника податків внести зміни в податкову звітність виникає при отриманні відповідного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, судом встановлено, що при складанні акту № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. відповідачем порушені вимоги «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, в зв`язку з чим позивач позбавлений можливості спростувати твердження відповідача про заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. та завищення оплаченої частини залишку від`ємного значення ПДВ при розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем всупереч вимогам зазначеного Порядку № 984, в акті № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 р. не зазначені первинні документи, на підставі яких відповідачем сформовані висновки про дане порушення. Разом з тим, в судовому засіданні представником позивача були надані розрахунки сум бюджетного відшкодування за березень 2011 р. та квітень 2011 р. та банківські виписки, на підставі яких складались дані розрахунки, які відповідачем під час судового розгляду справи не спростовані.

Також, слід зазначити, що за результатами попередніх перевірок, які стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, приймалися відповідні рішення, які оскаржуються позивачем в судовому порядку.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст ухвали виготовлено 22 червня 2012 року.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю " Обербетон Україна" вул.Баранова, 89,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014