Ухвала суду № 25208214, 05.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"05" липня 2012 р. Справа № 2а/1770/4315/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємства фірма "ВІВ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2011 року Приватне підприємство фірма "ВІВ" (далі ПП фірма) звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002991530 від 26.07.2011 року.

В обґрунтування вимог зазначало, що згідно поданих податкових декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, за 2010 рік ним було самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, яке було сплачено позивачем відповідно до платіжних доручень №1762 (на суму 800,00 грн.) та №1763 (на суму 466,00 грн.) від 18.11.2010 року, в яких призначенням платежу вказано "Податок на прибуток за 3 квартал 2010 року", а також платіжного доручення №1944 від 18.02.2011 року, в якому призначенням платежу вказано "Податок на прибуток за 4 квартал 2010 року", а тому позивач вважає, що податковий орган невірно спрямував на погашення попередніх платежів.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0002991530 від 26.07.2011 року в частині зобов»язання Приватного підприємства фірми «ВІВ» сплатити штраф у розмірі 253,20 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Костопільська МДПІ просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг підлягає попередньо погашенню податкових зобов»язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов»язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується, а тому не є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.2 ст. 197 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 20.07.2011 року Костопільською МДПІ проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на прибуток ПП фірми "ВІВ", за результатами якої складено акт №559/15/30923950 від 20.07.2011 року (а.с. 9-10).

Під час перевірки органом державної податкової служби виявлено порушення підприємством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зокрема:

- по декларації №9004810388 від 05.11.2010 року (за 3 квартали 2010 року), граничний термін сплати по якій настав 19.11.2010 року, податкове зобов'язання у сумі 804,95 грн. фактично сплачено платником податку 18.02.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 91 день;

- по декларації №9004810388 від 05.11.2010 року (за 3 квартали 2010 року), граничний термін сплати по якій настав 19.11.2010 року, податкове зобов'язання у сумі 461,05 грн. фактично сплачено платником податку 17.05.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 179 днів;

- по декларації №9006710323 від 04.02.2011 року (за 2010 рік), граничний термін сплатило якій настав 19.02.2011 року, податкове зобов'язання у сумі 1403,00 грн. фактично сплачено платником податкуЛ7.05.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 87 днів;

- по декларації №9002925011 від 06.05.2011 року (за 1 квартал 2011 року), граничний термін сплати по якій настав 20.05.2011 року, податкове зобов'язання у сумі 73,00 грн. фактично сплачено платником податку 30.05.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 10 днів.

Додатком до акту перевірки №559/15 від 20.07.2011 року Костопільською МДПІ розраховано штрафні санкції ПП фірмі "ВІВ" за затримку більш як на 30 днів строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток, визначеного у податкових деклараціях №9004810388 від 05.11.2010 року та №9006710323 від 04.02.2011 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки та ст. 126 Податкового кодексу України, Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002991530 від 26.07.2011 року, згідно якого позивача за затримку більш як на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2669,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від вказаної суми, що складає 533,80 грн. (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Костопільської МДПІ №0002991530 від 26.07.2011 року в частині зобов»язання Приватного підприємства фірми «ВІВ» сплатити штраф у розмірі 253,20 грн., суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку податковий орган діяв не в спосіб та не в порядку, що визначено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, судом першої інстанції встановлено, що 05.11.2010 року ПП фірмою "ВІВ" до Костопільської МДПІ подано податкову декларацію податку на прибуток №9004810388 від 04.11.2010 року за 3 квартали 2010 року. Згідно вказаної декларації, підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1266,00 грн. та самостійно нараховано штраф у зв'язку із виправленням описки у сумі 125,00 грн. (а.с. 12-13).

04.02.2011 року ПП фірмою "ВІВ" також, подано податкову декларацію з податку на прибуток №9006710323 від 03.02.2011 року за 2010 рік.

Згідно вказаної декларації підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1403,00 грн. та самостійно нараховано штраф у зв'язку із виправленням описки у сумі 125,00 грн. (а.с.16-17).

06.05.2011 року ПП фірмою "ВІВ" подано податкову декларацію з податку на прибуток №9002925011 від 06.05.2011 року за 1 квартал 2011 року. Згідно вказаної декларації, підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8173,00 грн. (а.с. 19-20).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент подання позивачем до Костопільської МДПІ податкової декларації з податку на прибуток №9004810388 від 05.11.2010 року за 3 квартали 2010 року, чинними були норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року, та саме вказані норми має бути застосовано до спірних правовідносин щодо визначення порядку та термінів сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1266,00 грн., визначеного позивачем.

Згідно п.5.1. ст.5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

В силу вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (як у випадку з оподаткування прибутку підприємств), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Виходячи з приписів зазначених правових норм, для сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, граничний термін сплати наступив 19.11.2010 року.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, вказане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1266,00 грн., повністю сплачено позивачем до бюджету згідно платіжних доручень №1762 (на суму 800,00 грн.) та №1763 (на суму 466,00 грн.) від 18.11.2010 року, в яких-призначенням платежу вказано "Податок на прибуток за 3 квартал 2010 року" (а.с. 14,15).

Однак, всупереч Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про Національний банк України" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, перераховані кошти зараховані податковим органом в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на прибуток, яка виникла у підприємства раніше (а.с. 43-53).

Так, відповідно до п.7.7 ст.7 вказаного Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

За змістом підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України ( п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-ХІУ ви 20.05.1999 року).

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи вищезазначені правові норми, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного, на час виникнення правовідносин, законодавства України належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Доводи апеляційної скарги про те, що податковий орган мав право відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" змінювати призначення платежу, є безпідставними. Зазначений Закон, який був спеціальним законом з питань оподаткування, установлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначався вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не передбачено зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а тому податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Окрім того, з аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які встановлювали відповідальність за порушення податкового законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що серед переліку таких порушень не зазначено відповідальності за недотриманням порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону, а тому висновки суду щодо неправомірності нарахування позивачу штрафу у розмірі 253,20 грн. щодо сплати ним податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1266,00 грн., визначеного на підставі податкової декларації №9004810388 від 05.11.2010 року, є незаконним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство фірма "ВІВ" вул.С.Руданського, 2,м.Костопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області вул. С. Руданського, 5,м.Костопіль,Рівненська область,35000